У село, де ніколи не було кладовища, а померлих ховають у сусідів, приїжджав Саакашвілі

Удич, мабуть, єдине село, в якому нема кладовища. І раніше його тут не було. Люди помирають, як і скрізь. У нинішньому році вже п’ятьох односельців земляки провели в останню путь. Це стільки, як за весь минулий рік. Троє з них знайшли спочинок у селі Росоша, по одному – у Погорілій та Веселівці.

-І це село обласна влада планувала зробити центром об’єднаної територіальної громади, каже голова Теплицької районної ради Василь Романюк. – Коли в ОДА презентували карту об’єднаних громад, я запитав її авторів, чи знають вони, яку останню послугу надають людям у селах. Остання послуга це коли людину виносять уперед ногами і проводжають у кращий світ. А чи відомо вам, що в Удичі ніколи не зможуть надати таку послугу з тієї причини, що там нема кладовища. І ніколи не було. Померлих ховають на цвинтарях сусідніх сіл. Та й подивіться на карту, де воно знаходиться – на краю області. Що ж це за центр, коли він десь скраю?

За словами пана Романюка, до його зауважень дослухалися. Центр об’єднаної територіальної громади перенесли у Теплик. Але ж кладовища в Удичі як не було, так і нема. 

«Така традиція», - кажуть старі люди   

-Це справді так, ми не хоронимо в себе померлих, - зазначила сільський голова Удича Олена Кісар. – Село наше з’явилося ще у 1899 році, але я не чула від старих людей, щоб тут колись був цвинтар. Де відбувається поховання? У сусідів. Старі люди кажуть, що така в Удичі традиція.

-?!

Співрозмовниця уточнила, що нині в селі нараховується майже 900 мешканців.  З початку року п’ятеро з них відійшли в інший світ. Трьох поховали у селі Погоріла, по одному у Росоші і Веселівці. До Росоші навпростець польовим шляхом відстань трохи більше трьох кілометрів. Дорогою з твердим покриттям – сім кілометрів. До Погорілої ще дальше, приблизно вісім кілометрів. До Веселівки такий само шлях – сім кілометрів. Найблиджче до Погорілої – 4,5 км.

-Як обирають село, в якому ховатимуть покійника?

-Здебільшого через родичів, - пояснює сільський голова Олена Кісар. – Де у кого більше родичів, де хто має знайомих, у те село везуть.

Сільський голова сусідньої Росоші Лариса Нагожук повідомила, що так традиційно склалося, що з Удича покійників привозять до них на кладовище.

-Раніше Удич входив до нашої сільради, - продовжує співрозмовниця. – Це була одна громада. Як кажуть, все було одне. Потім вони створили свою сільраду, але цвинтаря так і не мають. Ми нікому не відмовляємо. Єдине, що уточнюємо, це місце поховання.

Нині до громади Росоші входять населені пункти Кам’янка та Кожухівка. Це невеликі села - у першому з них нараховується менше двохсот мешканців, у другому – майже триста. На запитання, чи є в цих селах кладовища, сільський голова відповіла переконливо: «Аякже, звичайно, є».

Поховали… завод і цукеркову фабрику

В Удичі на початку 90-х  минулого століття створили сільраду. Тоді ж виділили місце під кладовище. Але дотепер на ньому нема жодного поховання. Тільки хрест бовваніє.

-Рідні відмовляються ховати на цьому місці померлих, бо воно знаходиться навпроти відстійників цукрозаводу, - каже Олена Кісар. – Коли працював завод, тут часто було чути неприємні запахи. Люди трозповідають, що тут близько підшкурні води. Тому нема можливості викопати могилу, бо вода не дає. Цукровий не працює і вже ніколи не запрацює, зараз власник «дорізає» обладнання. Все одно на визначеному місці нікого ще не поховали.

Під час роботи заводу підприємство мало два автомобілі, що обслуговували траурні процесії. Так пояснила сільський голова. Тепер, за її словами, послуги замовляють здебільшого у райцентрі в Теплику або у сусідів-черкащан з Умані. До Теплика майже 20 кілометрів, до Умані – понад 30.

-Наша громада найбідніша в районі, - уточнила пані Олена. – Торік бюджет станови лише 32,6 тисячі гривень. Дотації дали 80 тисяч гривень. Біда в тому, що у нас зовсім нема землі. Не маємо жодного гектара ні запасу, ні резерву. При цукрозаводі  діяв радгосп. Після його ліквідації землі роздали людям. Як саме все те робилося, чому не  залишили в резерві, не знаю, бо тоді не працювала ні в сільраді, ні на заводі чи радгоспі.

Саакашвілі в Удичі

У січні в Удичі побував лідер обєднання «Рух нових сил» Михайло Саакашвілі. Місцеві поскаржилися на те, що власник цукрозаводу вирізає обладнання. Саакашвілі разом з людьми відправився на підприємство.

Їм вдалося зупинити роботи. «У Вінницькій області, де президент Порошенко - великий землевласник, а у людей землі немає, в селі Удич залишився тільки цукровий завод і цей завод штучно обанкротили.

Все село залишилося без роботи, і воно гине», - наголошував тоді Саакашвілі.

«У-у! Дич яка!» - село семи ставків

В Удичі можна почути гарну легенду про походження назви села. Кажуть, цією місциною проїжджав граф Потоцький. Побачивши безліч озер, чарівну недоторкану природу, граф нібито, мовив: «У-у! Дич яка!». За цією легендою так і з’явилась  назва села. У 1899 році на цьому місці був збудований Удицький цукровий завод Київської губернії, Уманського повіту. Поруч річка Удич (ліва притока Південного Бугу), довжина якої 57 км., з неї завод забезпечували водою.

В селі працювала винокурня, де перероблялась меляса. Був  тут свій завод з виготовлення цегли. У 1924 році відкрили клуб. У 1933 році розпочали будувати залізницю протяжністю 22 км., що забезпечила  сполучення із залізничною станцією Росошки. У цьому ж році відкрили школу. Село славилося своїм духовим оркестром.

Нині село газифіковано. Є водогін. На  території цукрозаводу збудовано фабрику з виготовлення цукерок. На жаль, вона не працює. У селі знаходиться два гуртожитки. Приміщення їдальні використовують для проведення різних заходів. В Удичі ніколи не було церкви (храмової споруди). Тому для проведення богослужіння використовується будівля, що знаходиться у державній власності.

В центрі села росте парк. Удич має сім ставків, два джерела. До одного з них у посушливу пору запрошують священика, щоб освятив і небо змиловистилося. За селом росте сад, який називають, «садом Петика». Він розділений ставком. Через свою красу та неповторність сад є улюбленим місцем відпочинку.

(Інформація з сайту Теплицької районної ради).

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.