«Тут ікони у рушниках, підкова, глечики…» Зупинку-музей спорудив у пам'ять про маму художник з Хмільника

Крім Малого Митника, навряд чи десь в області є ще зупинка-музей. А може, не тільки в області?

• Незвичний об’єкт створив у рідному селі заслужений художник України Віктор Стукан.
• Чому саме у такий спосіб згадав про матусю?

Звичайна автобусна зупинка у селі Малий Митник нагадує фрагмент музею старовини. Поруч гойдалка для дітей. Є ще куточок для закоханих з інсталяцією великого серця. Все це задумав і зробив власноруч заслужений художник України відомий скульптор Віктор Стукан.

Що саме надихнуло його на виготовлення такого об’єкту, пан Віктор розповів 20minut.ua

«Колись і до нас прийде автобус»

Каже, це давня історія. Дізнався про неї випадково. Вона стосується його рідної матусі. На жаль, її уже нема серед нас.

—Років десять тому, коли я приїхав у село, до мене звернулися двоє односельчанок — Марія Білан і Ліда Захарова, — розповідає Віктор. — Кажуть, зроби нам лавочку. Автобуса люди чекають, а присісти нема на що. Як було не пообіцяти? Сказав, що зроблю і… забув.

Через деякий час до мене знову підходить Марія Білан. Каже, Вітя, ти ж обіцяв поставити лавку,  але не зробив.

Чоловік вибачився перед жінкою і сказав, що уже береться за роботу.

—Вітя, я ж неспроста з цим до тебе звертаюся, — продовжила пані Марія. — Це твоя мама про таке мріяла. А ти хіба не знав цього?

Він одразу запитав, що мав би знати?

Марія Білан, як і мама пана Віктора, працювали у буряківничій ланці. Ланковою у них була згадана вище Лідія Захарова. «Бувало, сядемо перепочити, чи пообідати, а твоя мама каже, ось побачите, землячки, що колись у наше село буде ходити автобус, і ми ще дочекаємося того часу, будемо їздити ним у Хмільник на базар, чи в магазин», — розповідала пані Марія.

Закінчила розмову тим само проханням: «Зроби нам лавочку». Вже мала йти, коли згадала ще один епізод.

—Мало не забула, а це ж найголовніше, що хотіла тобі повідомити, —продовжила жінка. — Мама казала, що автобусна зупинка буде саме біля вашої хати. Бо ж вона в центрі. Як не віриш моїм словам, запитай Ліду Захарову, вона чула це так само, як і я…

Схвильований спогадом про маму, пан Віктор у той же день виготовив і встановив лавку біля того місця, де зупиняється автобус. Каже, мама таки дочекалася, коли до їхнього села пустили рейсовий маршрут. Раніше автобус приїжджав щодня, тепер — два рази на тиждень.

Гойдалка для дітей і куточок для закоханих

Далі чоловік взявся робити зупинку. Частину вимурував з цегли, інші спорудив з шиферу, накрив шифером.

—Роботу я зробив, але радості від неї не отримав, — зізнається чоловік. —Якийсь убогий вигляд мала зупинка. І тут мені спало на думку принести свої старі роботи. Ще до армії займався скульптурою. Уже тоді мав понад 10 робіт. Коли повернувся зі служби, роздивився їх, не сподобалися. Взяв молоток і став трощити одну за одною. Не знав тоді, що мама декілька робіт приховала на горищі. Недавно  перекривали дах і я їх знайшов — лежали на горищі у куточку,  загорнуті у ряднину. Хто, крім мами, міг сховати? Сльози виступили на очах…

Віктор приніс ці роботи на зупинку, одну прикріпив з бокової сторони, інші — всередині. Була вдома стара дерев’яна річ, яку він називає купіль. Дехто каже на них ночви. Тепер вони також на зупинці. Додав до антуражу картини, ще деякі речі старовини. Люди побачили і собі стали приносити з дому антикваріат.

Нині тут, як у музеї, є старі глечики, колеса від воза, музична платівка, гасовий ліхтар, металева праска, яку розігрівають вугіллям, а також дошка для прасування речей. В одному місці лежать два схожі предмети — кінська підкова і рогачі, з їх допомогою казани «садили» у піч і витягували з печі. Є два радіодинаміки, скляний бутель, обплетений лозою…

Особливу увагу привертають дві ікони у вишитих рушниках.

Крім назви села, написав вгорі ще й дату заснування Малого Митника 1363 рік. Як нагадування людям, наскільки старовинним є їхнє село.

Чоловік каже, що не раз звертав увагу, коли збираються люди на зупинці, то старші про своє говорять, а молодші відходять убік. Для молодих зробив окремий куточок. У ньому є інсталяція серці. Говорить, що це куточок для закоханих. Аби діти не марудилися, якщо разом з дорослими чекають автобуса, для них встановив гойдалку.

Історію про появу зупинки-музею знають у селі. Віктору Стукану приємно, що у такий спосіб люди згадують про його маму. Незвичну пам'ять про неї створив син.

Читайте також:

18-річний фермер Назар-господар: «У пік сезону наймаю на роботу до 70 людей»

Доставка газу здорожчає вже з 1 січня. Скільки заплатять вінничани?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.