«Ця дівчинка мені сниться…» Родичка не розуміє, чому Злату віддали не їй, а чужим людям

У Жмеринській міськраді вирішили, що маленькій Златі буде краще з чужими людьми, аніж з її тіткою, причину такого рішення не повідомляють, кажуть, зроблять це тільки у суді

• «Мою сестру позбавили материнських прав, а її дитину віддали чужим людям». Таку історію розповіла пані Світлана.
• Не розуміє, чому дитина не під опікою рідні.
• Історію дівчинки Злати, якій нині один рік і сім місяців, з’ясовував журналіст «20 хвилин».

Ця історія матиме продовження. Пані Світлана, яка мала намір оформити опіку над дитиною своєї троюрідної сестри, звернулася з позовом до суду. Вона оскаржує рішення Жмеринської міськради про те, що їй відмовили взяти під опіку доньку троюрідної сестри, яку позбавили материнських прав. У пані Світлани є двоє своїх дітей. Вони вже дорослі. Одна з них створила свою сім’ю, виховує дитину.

Жмеринська міськрада прийняла у неї заяву на опікунство, а також необхідні для цього документи, вона пройшла спеціальне навчання для тих, хто готується стати опікуном, чи усиновлювачем, а в результаті дитину передали іншим.

Запитую пані Світлану, чому вона так наполягає на опікунстві?

«Я серцем прикипіла до цієї дитини! — говорить вона. — Якщо вони думають, що заради грошей, то нехай собі їх заберуть. Так і сказала їм про це».

«Серцем прикипіла…» — це ще не всі аргументи жінки, яка хоче стати  опікункою.

Мама обіцяла повернутися

Жінка припускає, що з часом мама Злати може одуматися і повернеться до дитини. Такі випадки бувають: у молодості мама залишає немовля, а потім з часом у неї серце рветься на шматки — так хочеться до рідної кровинки!

І в них може таке статися. Це життя. Хтозна, як воно повернеться. Його не передбачиш документом, як це зробила комісія. Це ще один аргумент, чого дитину мали б віддати рідні.

«От ніяк не розумію, чому вони віддали Злату чужим людям?», — вкотре повторює пані Світлана.

Жінка згадує історії, які доводилося чути від людей. Є випадки, коли усиновлена дитина підростала і дізнавалася, що її батьки не рідні. Це викликало таке психологічне потрясіння, що словами не передати! Причому, як для дитини, так і для її усиновлювачів. Бувало, після такого хлопець чи дівчина просто тікали від своїх так званих батьків. І це після того, як ті їх ростили, дали освіту. Каже, хіба в комісії  не знають про це?  Все одно передали дитину чужим людям, а не маминій родичці.

Коли пані Світлана готувала документи на опікунство, проходила навчання, була певна, що їй дозволять взяти Злату, але сталося по-іншому.

«Ця дівчинка мені сниться!» — говорить Світлана.

Запитую, де вона бачила дитину? Коли встигла прикипіти до неї?

«Ми разом з її мамою провідували Злату у дитячому будинку у Вінниці, — розповідає співрозмовниця. — Мама  дівчинки залишила її у дитбудинку, повторювала, що це тимчасово,  казала, що знайде роботу, житло і тоді Злата знов буде з нею…»

Жінка розповідає, якою розумничкою підростає дівчинка!  У рік і сім місяців вміє ходити, розмовляє, співає, танцює. Зрозуміло, робить все це по-дитячому.

Розповідаючи про це, співрозмовниця схлипує.

Вона все ще сподівається на справедливість. У неї жевріє надія, що побачить Злату у своєму будинку.  

Дві хвилини — і рішення готове!

Моя співрозмовниця показує рішення Жмеринської міськради про відмову у встановленні опіки і призначенні її опікуном над малолітньої Златославою. У документі зазначається повне прізвище дитини. Ми не називаємо його. Про причини відмови в опікунстві у рішенні нічого не сказано.

Запитую співрозмовницю, можливо вона щось знає з цього приводу.

«На мою думку, комісія прийняла рішення ще до того, як мене запросили на засідання, — розповідає пані Світлана. — Знаєте, чому я так думаю? На розмову зі мною вони витратили зовсім мало часу, а на ухвалення документа —ще менше. Кажуть, вийдіть, ми порадимося і покличемо вас, аби повідомити рішення. Не пройшло й двох хвилин, як мене знов покликали і зачитали документ про відмову».

Згадує, в чому саме їй дорікали. Одне із зауважень стосувалося того, що в довідці про доходи значиться цифра «0». Вона намагалася пояснити, що перебувала на той час у Центрі зайнятості. Їй  виплачували кошти. Тому «нуль» не міг бути. Втім, комісія про це, чомусь, не стала слухати. Ще говорили, ніби якоїсь довідки не вистачає. Як же вони приймали документи? Якби чогось не вистачало, вони б не стали розглядати питання.

«Все, що вимагали, я подала, — каже співрозмовниця. — Навіть підтвердила документально родинні зв’язки між мною і мамою дівчинки. Її бабуся і моя бабуся були рідними сестрами. Більше того, її бабуся доводилася мені хрещеною мамою».

У неї цікавилися, скільки разів провідувала дитину у дитячому будинку. Вона відповіла, що приходила до дівчинки разом з її мамою. Їх бачили працівники закладу. За її словами, керівниця дитячого будинку неправильно поінформувала комісію про кількість відвідувань маляти. Жінка стверджує, що була більше разів, ніж про це сказано у повідомленні. Переконує, що її навіть в ізолятор пропускали, коли дівчинка хворіла. Згодом керівниця закладу заборонила бувати у дитячому будинку. Пояснювала це тим, що вона не має права приходити без мами дівчинки.

«Представники комісії приходили до мене додому, їх цікавило, чи є умови для проживання дитини, — говорить жінка. — Маю будинок. Живу одна, діти окремо. Буває, внучку приводять,залишають, аби доглянула. Своїх виховала, слава Богу, так само і Злату поставила б на ноги».

Коли представники Служби у справах дітей прийшли до будинку пані Світлани, у той час у неї гостювали діти. Їх запитали, чи не заперечують, що мама планує взяти під опіку малу дівчинку. Ті відповіли, що не тільки не заперечують, а й готові допомагати мамі у догляді за дитиною. 

Завагітніла ученицею

Про те, що троюрідна сестра вагітна, пані Світлана дізналася від родичів. Ті повідомили про це по телефону. Дівчина на той час навчалася в професійному училищі у Зозові.  

Потім був ще один дзвінок, уже з Браїлова. Там є будинок, де виросла дівчина. Звідти пішла навчатися в училище. Нині у ньому ніхто не проживає. Це батьківська хата дівчини. Саме туди вона приїхала з немовлям після пологів. Умов для немовляти там не було. Молода мама вирішила віддати дівчинку у дитячий будинок.

Світлана каже, що розшукала сестру тоді, коли та вже залишила дитину  на чужі руки.

«Я знайшла для неї роботу, допомогла з квартирою, — розповідає співрозмовниця. — Але вона згодом сказала, що поїде на заробітки у Польщу.

Тим часом Служба у справах дітей подала на неї до суду, щоб позбавили материнських прав».

Був суд. Суддя навів аргумент: мовляв, мама пів року не була у дитини, тому вона заслуговує на позбавлення права виховувати її.

Пані Світлана теж була на суді. Саме там почула фразу, після якої довго не могла заснути. Один з тих, хто був у залі суду, запитав у неї, ким вона доводиться  жінці, яку позбавили материнських прав. Коли дізнався, сказав: «Якщо ви родичі, то чому б вам не взяти дитину під опіку?».

З цього все й почалося. На жаль, закінчилося тим, що тепер уже вона занесла заяву до суду.

У хрещених батьків є переваги

Автор статті розмовляв з керівницею Служби у справах дітей Жмеринської міськради Марією Камінською. Сподівався дізнатися, з яких саме причин комісія відмовила пані Світлані встановити опікунство над дитиною. Зробити це не вдалося.

«Не я одна приймала рішення, це рішення комісії, — відповіла пані Камінська. — Коментувати його я не буду. Якщо жінка хоче оскаржити документ міської ради, вона може зробити це в суді».

Нагадаємо, вона вже подала позов.

Є ж якась причина! Комісія не говорить про це. Жінка каже, що їй не повідомили. І журналісту не стали коментувати. Дізнатися про неї потенційна опікунка зможе уже в суді. Принаймні там не зможуть приховувати обставини.

Ще одна розмова журналіста відбулася з директоркою будинку дитини Надією Андрієвською. Вона підтвердила, що пані Світлана відвідувала дитину на ім’я Злата. Робити їй це дозволяли тоді, коли приходила разом з мамою маляти. Співрозмовниця декілька разів наголошувала, що їхній заклад не вирішує питання опікунства. Зате уточнила, що в дівчинки є хрещені батьки.

«Коли дитину принесли, ми запитали, чи вона хрещена, цим цікавимося щоразу, почули у відповідь, що ні, не хрещена, — каже пані Надія. — До нас приходять люди з церкви разом із священиком і хрестять таких діток. Тому я знаю, що в цієї дівчинки є хрещені батьки. Мені відомо, що такі люди  мають перевагу при усиновленні, чи встановленні опікунства».

До речі, про хрещених батьків також говорила пані Світлана. Вона стверджує, що  має свідоцтво про хрещення дитини. Його копію надала членам комісії.

«Ви як потенційний опікун можете...»

Пані Світлана зверталася з листом у прокуратуру. Її звернення передали до  обласної Служби у справах дітей. Звідти отримала таку відповідь: «Станом на 28 вересня 2023 року за інформацією в єдиній системі «Діти» значиться дівчинка Златослава (вказано прізвище і дату народження дитини – Авт.). Вона перебуває в закладі інституційного догляду, тому ви, як потенційний опікун, можете звернутися до органу опіки і піклування або до суду з позовом щодо встановлення опіки над дитиною та призначення вас опікуном», — йдеться у відповіді. Саме це жінка зробила. Тільки не розуміє, чому не можна обійтися без суду, якщо факт родинних зв’язків між нею і мамою  дівчинки неспростовний. Про таке не можуть сказати ті, хто має намір усиновити Злату. Можливо, вже зробив це…

Читайте також:

«Син хоче передати вам «Жигулі». Учень купив для себе авто, але подарував його військовим

ТОП важливих новин на «20 хвилин» від 2 до 9 жовтня, які ви могли пропустити

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.