«Цей світильник з 500-річного дуба» Полковник відкрив в собі талант, але соромиться показати на загал роботи

У колекції Василя Касьяна 89 виробів з незвчиних форм деревини

Світильники різних форм і розмірів, годинники, підсвічники, підставки під вазони, зображення тварин, риб… Всі ці роботи, майстерно виготовлені руками офіцера, припадають пилюкою у гаражі. Частину з них забрав у квартиру. Загалом зробив 89 виробів. Виготовляв їх упродовж двох років.

Під час нашої розмови Касьян старанно протирає кожен з них, при цьому вибачається, що не зробив це до мого приїзду.

-Таку красоту варто б показувати на виставках, - кажу співрозмовнику. – Наприклад, на День міста, щоб люди побачили.

Знайомі, які бачили роботи, те само говорять полковнику.

-Зізнаюся, мені соромно, - каже Василь Касьян. – Не хочеться почути від колишніх побратимів, мовляв, оце полковник знайшов чим зайнятися!

-Якщо це дурнички, то чому вони так ваблять зір? – звертаюся до Касьяна. – Нехай спробує зробити таке само той, хто називає це дурницями.

На мою думку, якби організатори Дня міста запропонували Касьяну  долучитися до участі у святі, він би погодився виставити на огляд свої вироби.

Улюблений виріб дружини

Найперший виріб, який виготовив, був з яблуневої гілляки.

Природа так формує дерева, що багато з них мають схожість, наприклад, з живими істотами або з рисами людей.

-Треба тільки підключити фантазію і розгледіти, на що схожа та чи інша частина дерева, - говорить Касьян. – Або трохи доопрацювати деревину, щоб ця схожість стала очевиднішою.

Гілля чи стовбури дерев бере тільки сухі. Каже, молоде дерево для такого непридатне. Наприклад, після розчищення саду стягнули обрізки дерев. Серед них знайшов ту частину, з якої зробив свою першу роботу.

-Чимось схоже на тулуб людини, - каже він. – А ці дві частини нагадують руки. Вийшов підсвічник.

За словами співрозмовника, подарував дружині. Каже, тепер це її улюблена робота. Після того зробив десятки, а вона найбільше цінує першу.

Годинники з дуба вічні, як сам час!

На стелажах багато годинників. Основа кожного з них – дерево. Переважно – дуб.

-Чому саме годинники? – запитує пан Василь. – Мабуть, тому, що для них підходить плоска деревина.  До чогось іншого її не пристосуєш, а для циферблату підходить. Майже всі вони – з дуба. Вічні, як сам час!

Звичайно, оброблені різними матеріалами, покриті лаком. Цифри або позначки замість них, позначки, робив з різних матеріалів.

Годинники справжні. Вмонтував у них часовий механізм. Вставляєш батарейку – і стрілки ходять по колу.  

Вуха, як у справжньої свині

До стелі прикріпив шматок дуба у формі крил орла. Це один з багатьох світильників. У ньому є лампочки. Обладнав механізмом з електронікою. Світло вмикається і вимикається або регулюється з допомогою пульта.

Ще одна форма дерева нагадує голову свині. Теж з дуба.

-Це рідкісна знахідка, - уточнює Касьян. – Зверніть увагу як схожі вуха! Копія свинячих. Залишилося тільки обробити, полакувати, вставити світло.

А цей корінь з глоду. Трохи схожий на оленя чи лося. Роги, ніс, очі. Коли вставив всередину лампочку - отримав несподіваний ефект: очі засвітилися.

Цінним є світильник з дуба. Деревину взяв з дерева, що росте на обочині траси на Літин при повороті на Петрик. Нагадує зажуреного чоловічка. Вмонтував електроніку, все регулюється пультом.

Як стверджує співрозмовник, дуб старий. Його периметр 5,25 метра. Коли робили дорогу,  дерево розчищали. Попросив у дорожників обрізки. Зробив з них світильник і підставку під журнальний столик, зверху встановив скло.  

-Вік дуба визначив за методикою, описаною в Інтернеті, - розповідає Василь Касьян. – При всіх похибках, такому дереву понад 500 років!  Цей дуб мав би бути під охороною.

За словами співрозмовника, пропонував Малинівській сільській раді, на території якої росте дерево, допомогти облагородити місце, огородити парканчиком. Мав намір  залучити до цього активістів військово-спортивного клубу «Свій» (Касьян є керівником названого клубу). Каже, учні, чи студенти могли б пошукати в архівах матеріали про той час, коли висаджували дуба. Такий факт можна було б відтворити на табличці.

Однак у сільраді не відреагували на пропозицію полковника.

Підставка під три пляшки

Фантазія – це те, що потрібно інколи навіть більше, ніж вміння обробляти деревину. Найважче піддається обробці ясен або в’яз. Деревину використовує переважно твердих або напівтвердих видів. Все, що зроблено, - з дуба, ясеня, груші, акації, липи, черешні,  глоду, яблуні, граба.

Майстер показує ще один фрагмент кореня дуба. Запитує, на що схожий. Для підказки ставить в одному місці кружальце. Тоді очевидною стає форма риби.

Бере до рук ще одну заготовку. Без будь-яких додаткових елементів можна упізнати форму качки. Над цими виробами працює нині.

Оригінальною буде підставки під пляшки, наповнені рідиною.

-Роблю її під три пляшки, - уточнює майстер. – Їх треба буде ставити догори дном.

Чоловік бере краник. Показує, як він кріпитиметься. З його допомогою, не знімаючи пляшку, можна буде наповнити склянку. Досить тільки повернути  – і рідина потече у склянку.  

Задумів у Касьяна багато. Як і деревини, якою вщерть заповнив приміщення гаража. Дерево досушується природним способом, тобто не під прямими променями сонця. Він зосередив погляд на якійсь з гілляк. Задумався. Схоже, уже включив фантазію…

За одну прогулянку  проходить лісом понад 20 кілометрів

Незвичне для офіцера захоплення почалося з мандрівок по лісу. Дехто з нас ходиться стежками під лісовими шатами, ніби із зажмуреними очима. Крім грибів, чи ягід, нічого не бачить, нічого не чує.

Касьян гриби не збирає. Ліс манить його красою і спокоєм.

-Енергетику отримую колосальну! – захоплено говорить він. - Що більше навідуєшся в ліс, то більше він до себе манить. Притягує, ніби магнітом. Без лісу себе вже не уявляю.

За його словами, у пошуках оригінальних фрагментів дерев обійшов багато навколишніх лісів. Називає села, навколо яких мандрував, - Пултівці, Широка Гребля, Сьомаки. Починав з Лісопарку, Тарногородського. Інколи йому компанію складають дружина або старший син. Щоправда, їх відлякує відстань, яку долає чоловік.

-Не менше 20-ти кілометрів проходжу за один раз, - розповідає пан Василь. – Щоразу беру з собою пилку на акумуляторах. За спиною рюкзак. До лісу йду у будь-яку пору року. Набираюся сили від могутніх дубів. Коли зустрічаються такі дерева, притуляюся до них спиною або обіймаю руками. Інколи при цьому читаю молитву...

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.