Церкві 300 років: купола, які зняли комуністи, відновили… фашисти

Успенський деревяний храм збудовано у 1717 році, його занесено до памяток архітектури Вінниччини

•Урочистою  літургією відзначили  сьогодні, 2 вересня, 300-річчя Успенської церкви у селі Млинівка Мурованокуриловецького району

•Помолитися у стародавньому храмі приїхали односельці з близьких і далеких доріг

•Про окремі сторінки історії пам’ятки дерев’яного зодчества, що височить на пагорбі річки Немія, дізнався журналіст «20 хвилин/RIA»

Відзначення ювілею розпочалося з урочистої літургії, яку провів митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт. У храмі було багато священиків з парафій навколишніх сіл Мурованокуриловецького і Могилів-Подільського районів. Помолитися прийшли місцеві мешканці. Приїхало багато гостей – вихідців з села, які нині проживають за його межами. Млинівка село невелика. Офіційно має іншу назву – Плоске. Ці два населені пункти об’єднали ще у 1958 році і присвоїли єдину назву. Однак місцеві, як і раніше,  називають частину села по-старому – Млинівка. За інформацією сільського голови Івана Шевчука, на території сільради зареєстровано триста виборців. Незважаючи на це, у селі дві церкви – у Млинівці і Плоскому. Старі й малі прийшли на пагорб до храму. Організував урочистості знаний в області керівник Степан Нешик. Нині він очолює обласний комітет профспілки працівників АПК. Перед тим багато років працював в обласній раді.

Кам’яні храми підривали вибухівкою

-У моєму свідоцтві про народження записано село Млинівка, - каже Степан Степанович. – Назву найчастіше пояснюють однією версією: колись на річці Немія було багато млинів.

Завдяки пану Нешику, в архівах досліджено історію церкви. Сталося це тоді, коли готували книгу про Млинівку. Вона вийшла у світ у 2013 році з промовистою назвою – «Земний рай». Є в ній розповідь про батька пана Степана. Він, Степан Григорович Нещик, понад 30 років очолював місцевий колгосп.

-Відомо, що за радянських часів церкви руйнували, - розповідає пан Нешик. –  Знаю випадки, коли навіть військових залучали до такої роботи. Під кам’яні споруди закладали вибухівку і… Рішення приймали «нагорі», а їх виконання доручали місцевим керівникам господарств, парторгам. Пам’ятаю, малим чув розмову між батьками, що й нашу церкву планували стерти з лиця землі. Тим більше зробити це було нескладно, бо ж вона дерев’яна. Як бачите, храм зберігся. Якось вдалося не виконати вказівку «згори».

Зберегли три старовинні ікони

-Мені доводилося бути у багатьох храмах, - продовжує Степан Нешик. – Великих і малих. Можу порівняти свої відчуття. Чи то тільки здається, чи правда, у нашому сільському храмі почуваюся по-особливому. Те с амо чую від інших земляків. Є тут своя аура. Думаю, це пов’язано з старовиною. Це ж с кільки людей за 300 років переступали поріг з добром, молитвою і вірою в Бога! Така намоленість не могла не залишити свій слід.

Те само говорить виходець з Млинівки Надія Країло, нині вона директор школи у сусідньому селі. З вірою у Всевишнього молилися ті, хто приїхав до малої батьківщини на свято – Олександр Сокол, керівник сільгосппідприємства на Київщині, лікар Сергій Мохнюк та підприємець Василь Немерський, обидва проживають у Хмельницькому, начальник залізничної станції на Закарпатті Олександр Бажура. З ностальгією у серці згадують про рідне село брати Побережні – Василь і Михайло, які залишилися жити у далекій Тюмені.

Три реліквії має храм у Млинівці. Це старовинні ікони Божої Матері, Спасителя та Миколи Чудотворця. Невідомо, коли вони написані і з чиєї волі передані храму. Віруючі зберегли їх навіть у непрості часи.

У святе місце загнали коней

Понад двісті років на церкву у Млинівці ніхто не піднімав руку. Нею захоплювалися, бо була, як записано в архіві, триверховою, з чотириярусним різьбленим  іконостасом. З 1898 року тут почала працювати школа, дітей навчали грамоти і Божого слова.  Негаразди почалися з приходом комуністів. У радянські часи людям нав’язували атеїстичні ідеї, а храми стирали з лиця землі. У 1938 році познущалися і над храмом у Млинівці. Зняли купола і облаштували в одній частині клуб і магазин, а в іншій – конюшню.

В архівних документах зазначено, що два куполи відновили у 1942 році, під час фашистської окупації села (у селі стояли румунські вояки, союзної армії фашистської Німеччини) . Окупанти дозволи проводити службу Божу. Після війни частину храму знову зруйнували. У збереженому приміщенні обладнали колгоспний зерносклад.

Відновили храм у роки незалежності держави. Зробили це за кошти місцевих жителів у 1994 році.

×

Подякуй журналісту гривнею

Віктор СКРИПНИК - автор цього матеріалу. Ви можете подякувати йому та надихнути на нові корисні матеріали

Закинути на Банку

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google