«Це так легко – викинути пластик у контейнер!» - У Бар приїхав «містер чистоти» з Америки

До приїзду волонтера з Америки у Барі пластик не збирали

Слова «Це так легко – викинути пластикову пляшку у спеціальний контейнер!» 25-річний волонтер із США Дейн Стівс обрав девізом проекту.

 - Багато пластику це чудово! – сказав у розмові з журналістом «20 хвилин»  Дейн. - Якщо пластик – у контейнері.

Звідки він взявся, цей «містер чистоти»?  Так дехто називає американця у маленькому містечку. Для чого йому за тисячі кілометрів від рідного дому витрачати час на таку дрібницю, чи пак, дурницю - збирання пляшок?! Хіба без нього ніхто цього не робив у Барі? А й справді – не робив. Коли Дейн приїхав у місто волонтером Корпусу Миру, одразу звернув на це увагу – пляшки й пакети під ногами, папір по вулицях розвіває вітер. Така ситуація наштовхнула його на написання проекту із очищення міста від пластику і паперу.

Акивіст з Бару Роман Мочарний першийпідтримав ідею волонтера Корпусу Миру Дейна Стівса збирати пластик

-Якби не Роман, я б сам цього не зробив, - каже американець. – Він мене підтримав і продовжує це робити.

Роман Мочарний, який трохи старший за гостя з-за океану, добре знана у місті людина. Очолює ГО «Фонд громади «Барі»: «Якби Дейн не вивчив українську, йому навіть я б не допоміг…»

До себе не запрошую, бо в мене безлад

Дейн волонтер американської організації Корпус Миру. Каже, коли понад рік тому прибув в Україну (перший раз в житті), знав тільки п’ять чи шість слів: «Дякую» «Прошу», «Доброго дня», «Хочу їсти». Перші три місяці волонтерів навчають літературної мови на спеціальних курсах. Такий центр знаходиться у Чернігівській області. Але проживати в цей час вони мають в українських родинах. Дейна розмістили в селі у хаті одинокої старенької бабусі.

З учнями школи №3, які вивчають англійську у літньому таборі, Дейн порозумівся легко на своїй мові

-О! – емоційно згадує він. – Це була найкраща школа. Не тільки я багато-чого дізнався, а й бабця вивчила англійські словечка. Вивчити нові слова допомагали її сусіди. У вас багато гарних людей, які готові допомагати. Вони підказували, радили, я слухав, запам’ятовував.

Активіст Ігор Халабуда опанував англійську не гірше від гостя. Дейн каже, що Ігор розмовляє без акценту

Слово "безлад" він справді сам сказав. Не я йому його приписав.Коли йшли по вулиці, хлопець чемно вітався із знайомими "Доброго дня". Якщо треба було когось пропустити у дверях, вживав слово "Прошу". Щоразу при необхідності не забував подякувати. .Якось до нього в офіс заглянув чолвоік старшого віку. До речі, двері офісу волонтера майже завжди відчинені (офіс на першому поверсі будівлі районноїхї адміністарції). Чоловік почав розмову російською. Дейн його попросив: "Говоріть українською, я російської не знаю". Чоловяга на мить замовк, а тоді продовжив. На здивування американця, тією ж російською.

Американець надзвичайно позитивний хлопець. Чорне кучеряве волосся, невеликі вусики – його легко сприймаєш за типового українця. Ще більше здивував знанням української мови. Розмовляє нею без акценту.

-Дейн невибаглива, скромна людина, - говорить про американця Роман Мочарний. – Не нарікає на погані дороги чи не дуже комфортний транспорт і т.д. Більше звертає увагу на позитив. Йому подобається доброзичливість українців. Наприклад, на ринку з ним завжди охоче спілкуються бабусі-торговці. Він там надовго зависає. Молодь запрошує у нічний клуб.  Грає у теніс. Їжу здебільшого готує самостійно.

-До себе не запрошую, вибачайте, - каже Дейн. – Бо у мене дома безлад. Які страви смакують? О! Звичайно борщ і вареники. Я вмію готувати.

Пляшки сортують під музику

Перший контейнер Роман Мочарний придбав за власні кошти. Заплатив 2,5 тисячі гривень. Його встановили біля ринку.

Після того, як проект Дейна схвалили у Корпусі Миру, на виділені гроші купили ще два контейнери. Самотужки фарбували. Дейн показує руки, де на пальцях біля нігтів ніяк не вдається вимити фарбу. Коли у місті дізналися про добру справу, у Дейна й Романа з’явилися добровільні помічники.

Багато пластику це чудово! Коли він в контейнері, а не десь під ногами

Хлопці безкоштовно допомогли зварити з металу ще два контейнери. Вони стоять біля шкіл, а невдовзі ще один буде на автовокзалі. Уже домовилися про це з директором станції.

У школах з’явилися картонні коробки для паперу.

-Я хвилювався, що результату не буде, - каже Дейн. – Але помилився. Контейнери заповнюються. У місті стає чистіше. Важливо, щоб люди не смітили. Такою є мета проекту.

Міськрада надала волонтерам приміщення у тимчасове користування, де вони складають зібраний пластик.Там пляшки сортують за кольором. Кажуть, одноколірні продаються краще і платять за них дорожче. Думають, як організувати миття посуду з-під молока, олії. Інколи їм також допомагають в цьому волонтери.

Під час роботи відбуваються експромт-уроки з вивчення мови. Роман Мочарний й Ігор Халабуда вільно спілкуються з Дейном англійською, він дізнається нові українські слова. В одному з сіл біля Бару громада має прес. Домовляються, щоб використовувати його для пресування пластику. Готові блоки продаватимуть підприємствам, які займаються заготівлею пластику у Вінниці.

А це контейнер не наш

Яким же було здивування у волонтерів, коли вони побачили у місті чужий контейнер. Згодом з’ясували, що такою само справою вирішив займатися один з місцевих підприємців. Дейн тільки радіє з того. Каже, їм конкуренції нічого боятися, бо у них проект соціальний. Великих грошей не зароблять. головне – у місті стане чистіше.

Фарба відмивається непросто

У планах волонтерів – встановити контейнери біля житлових будинків. Але тоді доведеться залучати на допомогу міську владу, бо транспорту для вивезення пластику у волонтерів нема.

Перший готель для собак

Американець долучився до ще одного проекту – створення готелю для собак. Щоправда, декілька разів під час розмови наголошував, що це не його особиста справа, а спільна.

У цьому притулку планують створити готель для собак. Якщо вдасться, це стане родзинкою не тільки для Бару

-Дейн не з тих, хто приписує собі чужі заслуги, - зазначає Роман Мочарний. – Створення готелю це ініціатива міськради і місцевих волонтерів. У місті в людей немало собак. Коли виникає необхідність виїхати на деякий час, починають шукати, хто б доглянув за твариною. Готель виручатиме таких.

Поки що розпочали з притулку. Відремонтували закинуте приміщення ферми за містом. Обладнали вольєри. Ветеринари стерилізують собак.

Дейн, нащо тобі цей клопіт за тисячі кілометрів від дому?

Наш заокеанський гість  прибув зі штату Орегон, що на Північному Заході США, це там, де води Тихого океану. Найзеленіший штат Америки – половина його території становлять ліси. Дейн закінчив університет, отримав диплом бакалавра. За фахом економіст.

-Я не обирав країну, - каже він. – Коли ти проходиш відбір у Корпус Миру, ти не знаєш, в якій точці світу можеш опинитися.Так само потім, уже прибувши за кордон, тобі не дають можливість вибору. Тебе направляють у конкретне місце, подобається воно тобі, чи ні, маєш сприймати як належне. Бо такі умови твого договору. Пятеро моїх земляків, одразу повернулися в Америку, не пройшовши навіть 3-місячний курс вивчення мови.

За його словами, робота в цій організації є надзвичайно престижною. Тому й конкурс великий. Не кожен може потрапити в Корпус Миру. Після виконаня місії учасників організації показують по телебаченню, про них розповідають в газетах. А ще їм надають певні пільги при продовженні навчання чи влаштуванні на роботу. Мабуть, тому, що ті 2-3 роки, проведені в іншій країні, їм доводиться нелегко. Волонтери не заробляють грошей. Їм оплачують дорогу, проживання і дають на кишенькові витрати. Зазвичай це середня зарплата у регіоні, в якому волонтер працює.

Схоже, Дейну було нескладно адаптуватися до наших умов. Можливо, цьому сприяли  американський спосіб життя, мислення.

-Так, у мене є батьки, молодші брат і сестра, братові 15, сестрі – 11, - розповідає хлопець. – Але ніхто з них не перечив, коли я повідомив, що хочу йти в Корпус Миру. Це мій вибір. Ніхто не може в мене його відібрати. У кожного з нас своє життя. Звичайно, я сумую за братом і сестрою, за батьками. Але це не такий великий сум, щоб аж до сліз в очах. Спілкуюся по скайпу зазвичай один раз в тиждень. Розповідаю те, що бачу, якими є місцеві люди, як вони ставляться до мене. Там, далеко-далеко, моїм рідним це цікаво. Вони не знають про Україну, як і я не знав дотепер про вашу державу.

Дейн згадав, як під час навчання в університеті йому вдавалося одночасно ще й працювати. Каже, в американців це звичне явище – не сидіти на шиї у батьків. Кожен має сам утвердитися в житті, хоч як би складно це не було.

В Україні все не так, як у нього в Америці. про те, щоб сортувати сміття, там давно ніхто не агітує. Сприймають це як належне. Втім, ситуацію і обставини, в яких опинився, він також сприймає такими, якими вони є. Каже, у нас гарна країна, щирі люди. Тому йому тут комфортно.

Як не дивно, наша мова далася йому нескладно. Кажу, що в Америці вона йому не знадобиться. Дейн не погоджується. Він хоче її вдосконалювати. Припускає, що можливо, налагодить контакти з українською діаспорою. а ще в його планах після повернення до свого зеленого штату організувати маленький бізнес з українським відтінком.

-Може, мені вдасться там відкрити кафе української кухні, - зізнається хлопець. – Ваші страви мені дуже смакують.

Волонтер ще проводить заняття з англійської мови. На них може прийти кожен охочий. приходять люди різного віку. Радіє з того, що дехто вже може спілкуватися не тільки на побутовому рівні. Наприклад, Роман Мочарний, Ігор Халабуда говорять без акценту. Так стверджує волонтер. При цьому зауважує, що Ігор раніше активно вивчав англійську.

Американець залишив дуже приємне враження – відкритий, щирий, чемний у спілкуванні, та ще й так гарно опанував мову.

Не треба сподіватися на владу

Керівник ГО «Фонд громади «Барі» Роман Мочарний:

-Приклад волонтера з Америки засвідчує, що не обов’язково чекати, поки влада займеться проблемою роздільного збирання побутових відходів. Можна цю справу починати самотужки активістам. Якщо подати проект на грант, тоді можна поширювати за отримані кошти. Це краще, аніж висловлювати невдоволення. Ми теж мало вірили, що ц нас щось вдасться. Але крига скресла. Долучилися підприємці. Сподіваюся, що так само зробить влада і забезпечить жителів багатоповерхових будинків та приватного сектору контейнерами.

Де ще в області сортують відходи?

У переважній більшості райцентрів області у влади не доходять руки до роздільного збирання відходів. По це журналісту розповіли жителі у Теплику, Тиврові, Літині, Липовці, Погребищі. У Теплику наголошували, що хотіли б окремо відділяти хоча б пластик, але нема для цього контейнерів. У Липовці роздільно можна викинути відходи біля стадіону. Позитивний досвід мають в Іллінцях. Там з осені 2016-го сортують і пресують відходи із пластику. Кошти на спеціальний прес та 30 контейнерів виділили з міського бюджету. Пластикові блоки комунальники продають спеціалізованим підприємствам, а виручені кошти надходять у міський бюджет. На даний момент мерія Іллінців встановила кілька контейнерів для роздільного збору сміття також у навколишніх селах. Планують спорудити сміттєпереробне підприємство.

Корпус Миру в Україні з 1992 року

Корпус Миру (урядове агентство США) створено у 1960 році з ініціативи тодішнього сенатора Джона Кеннеді.  22 вересня 1961 року Конгрес США ухвалив закон «Про Корпус Миру». Завдання волонтерів організації – сприяти зміцненню миру у світі, живучи та працюючи серед громадян інших країн.  В Україні  засновано у 1992 році, коли український Президент Леонід Кравчук та американський Президент Джордж Буш підписали двосторонню угоду про створення цієї організації  в нашій державі.  Відтоді добровольці з США  постійно приїздять до нас,  живуть і працюють пліч-о-пліч з українцями, обмінюючись досвідом та започатковуючи стосунки, які часто залишаються добрими і підтримуються на довгі роки. Термін перебування волонтера в іншій країні – два роки, у разі необхідності і бажання волонтера, його можуть продовжити ще на один рік.

Місія Корпусу Миру в Україні - допомагати громадянам нашої держави компетентними фахівцями у вивченні англійської мови, підвищенні технічної кваліфікації, розвитку освіти, надання допомоги територіальним громадам.

Серед  країн Східної Європи найбільше волонтерів з Америки в даний час нараховується в Україні.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.