•Поки з Америки не приїхав волонтер, у Барі не збирали пластикові пляшки.
•Як тільки він організував цю справу, у нього з’явилися конкуренти.
•Американець разом з місцевими ще створює готель для собак
•Чи можна без іноземців збирати пластик у містечках і селах?
Слова «Це так легко – викинути пластикову пляшку у спеціальний контейнер!» 25-річний волонтер із США Дейн Стівс обрав девізом проекту.
- Багато пластику це чудово! – сказав у розмові з журналістом «20 хвилин» Дейн. - Якщо пластик – у контейнері.
Звідки він взявся, цей «містер чистоти»? Так дехто називає американця у маленькому містечку. Для чого йому за тисячі кілометрів від рідного дому витрачати час на таку дрібницю, чи пак, дурницю - збирання пляшок?! Хіба без нього ніхто цього не робив у Барі? А й справді – не робив. Коли Дейн приїхав у місто волонтером Корпусу Миру, одразу звернув на це увагу – пляшки й пакети під ногами, папір по вулицях розвіває вітер. Така ситуація наштовхнула його на написання проекту із очищення міста від пластику і паперу.
-Якби не Роман, я б сам цього не зробив, - каже американець. – Він мене підтримав і продовжує це робити.
Роман Мочарний, який трохи старший за гостя з-за океану, добре знана у місті людина. Очолює ГО «Фонд громади «Барі»: «Якби Дейн не вивчив українську, йому навіть я б не допоміг…»
До себе не запрошую, бо в мене безлад
Дейн волонтер американської організації Корпус Миру. Каже, коли понад рік тому прибув в Україну (перший раз в житті), знав тільки п’ять чи шість слів: «Дякую» «Прошу», «Доброго дня», «Хочу їсти». Перші три місяці волонтерів навчають літературної мови на спеціальних курсах. Такий центр знаходиться у Чернігівській області. Але проживати в цей час вони мають в українських родинах. Дейна розмістили в селі у хаті одинокої старенької бабусі.
Слово "безлад" він справді сам сказав. Не я йому його приписав.Коли йшли по вулиці, хлопець чемно вітався із знайомими "Доброго дня". Якщо треба було когось пропустити у дверях, вживав слово "Прошу". Щоразу при необхідності не забував подякувати. .Якось до нього в офіс заглянув чолвоік старшого віку. До речі, двері офісу волонтера майже завжди відчинені (офіс на першому поверсі будівлі районноїхї адміністарції). Чоловік почав розмову російською. Дейн його попросив: "Говоріть українською, я російської не знаю". Чоловяга на мить замовк, а тоді продовжив. На здивування американця, тією ж російською.
-Дейн невибаглива, скромна людина, - говорить про американця Роман Мочарний. – Не нарікає на погані дороги чи не дуже комфортний транспорт і т.д. Більше звертає увагу на позитив. Йому подобається доброзичливість українців. Наприклад, на ринку з ним завжди охоче спілкуються бабусі-торговці. Він там надовго зависає. Молодь запрошує у нічний клуб. Грає у теніс. Їжу здебільшого готує самостійно.
-До себе не запрошую, вибачайте, - каже Дейн. – Бо у мене дома безлад. Які страви смакують? О! Звичайно борщ і вареники. Я вмію готувати.
Пляшки сортують під музику
Перший контейнер Роман Мочарний придбав за власні кошти. Заплатив 2,5 тисячі гривень. Його встановили біля ринку.
Хлопці безкоштовно допомогли зварити з металу ще два контейнери. Вони стоять біля шкіл, а невдовзі ще один буде на автовокзалі. Уже домовилися про це з директором станції.
У школах з’явилися картонні коробки для паперу.
-Я хвилювався, що результату не буде, - каже Дейн. – Але помилився. Контейнери заповнюються. У місті стає чистіше. Важливо, щоб люди не смітили. Такою є мета проекту.
А це контейнер не наш
Яким же було здивування у волонтерів, коли вони побачили у місті чужий контейнер. Згодом з’ясували, що такою само справою вирішив займатися один з місцевих підприємців. Дейн тільки радіє з того. Каже, їм конкуренції нічого боятися, бо у них проект соціальний. Великих грошей не зароблять. головне – у місті стане чистіше.
Американець долучився до ще одного проекту – створення готелю для собак. Щоправда, декілька разів під час розмови наголошував, що це не його особиста справа, а спільна.
Поки що розпочали з притулку. Відремонтували закинуте приміщення ферми за містом. Обладнали вольєри. Ветеринари стерилізують собак.
Дейн, нащо тобі цей клопіт за тисячі кілометрів від дому?
Наш заокеанський гість прибув зі штату Орегон, що на Північному Заході США, це там, де води Тихого океану. Найзеленіший штат Америки – половина його території становлять ліси. Дейн закінчив університет, отримав диплом бакалавра. За фахом економіст.
-Я не обирав країну, - каже він. – Коли ти проходиш відбір у Корпус Миру, ти не знаєш, в якій точці світу можеш опинитися.Так само потім, уже прибувши за кордон, тобі не дають можливість вибору. Тебе направляють у конкретне місце, подобається воно тобі, чи ні, маєш сприймати як належне. Бо такі умови твого договору. Пятеро моїх земляків, одразу повернулися в Америку, не пройшовши навіть 3-місячний курс вивчення мови.
Схоже, Дейну було нескладно адаптуватися до наших умов. Можливо, цьому сприяли американський спосіб життя, мислення.
-Так, у мене є батьки, молодші брат і сестра, братові 15, сестрі – 11, - розповідає хлопець. – Але ніхто з них не перечив, коли я повідомив, що хочу йти в Корпус Миру. Це мій вибір. Ніхто не може в мене його відібрати. У кожного з нас своє життя. Звичайно, я сумую за братом і сестрою, за батьками. Але це не такий великий сум, щоб аж до сліз в очах. Спілкуюся по скайпу зазвичай один раз в тиждень. Розповідаю те, що бачу, якими є місцеві люди, як вони ставляться до мене. Там, далеко-далеко, моїм рідним це цікаво. Вони не знають про Україну, як і я не знав дотепер про вашу державу.
Дейн згадав, як під час навчання в університеті йому вдавалося одночасно ще й працювати. Каже, в американців це звичне явище – не сидіти на шиї у батьків. Кожен має сам утвердитися в житті, хоч як би складно це не було.
В Україні все не так, як у нього в Америці. про те, щоб сортувати сміття, там давно ніхто не агітує. Сприймають це як належне. Втім, ситуацію і обставини, в яких опинився, він також сприймає такими, якими вони є. Каже, у нас гарна країна, щирі люди. Тому йому тут комфортно.
Як не дивно, наша мова далася йому нескладно. Кажу, що в Америці вона йому не знадобиться. Дейн не погоджується. Він хоче її вдосконалювати. Припускає, що можливо, налагодить контакти з українською діаспорою. а ще в його планах після повернення до свого зеленого штату організувати маленький бізнес з українським відтінком.
-Може, мені вдасться там відкрити кафе української кухні, - зізнається хлопець. – Ваші страви мені дуже смакують.
Волонтер ще проводить заняття з англійської мови. На них може прийти кожен охочий. приходять люди різного віку. Радіє з того, що дехто вже може спілкуватися не тільки на побутовому рівні. Наприклад, Роман Мочарний, Ігор Халабуда говорять без акценту. Так стверджує волонтер. При цьому зауважує, що Ігор раніше активно вивчав англійську.
Американець залишив дуже приємне враження – відкритий, щирий, чемний у спілкуванні, та ще й так гарно опанував мову.
Не треба сподіватися на владу
Керівник ГО «Фонд громади «Барі» Роман Мочарний:
Де ще в області сортують відходи?
У переважній більшості райцентрів області у влади не доходять руки до роздільного збирання відходів. По це журналісту розповіли жителі у Теплику, Тиврові, Літині, Липовці, Погребищі. У Теплику наголошували, що хотіли б окремо відділяти хоча б пластик, але нема для цього контейнерів. У Липовці роздільно можна викинути відходи біля стадіону. Позитивний досвід мають в Іллінцях. Там з осені 2016-го сортують і пресують відходи із пластику. Кошти на спеціальний прес та 30 контейнерів виділили з міського бюджету. Пластикові блоки комунальники продають спеціалізованим підприємствам, а виручені кошти надходять у міський бюджет. На даний момент мерія Іллінців встановила кілька контейнерів для роздільного збору сміття також у навколишніх селах. Планують спорудити сміттєпереробне підприємство.
Корпус Миру в Україні з 1992 року
Корпус Миру (урядове агентство США) створено у 1960 році з ініціативи тодішнього сенатора Джона Кеннеді. 22 вересня 1961 року Конгрес США ухвалив закон «Про Корпус Миру». Завдання волонтерів організації – сприяти зміцненню миру у світі, живучи та працюючи серед громадян інших країн. В Україні засновано у 1992 році, коли український Президент Леонід Кравчук та американський Президент Джордж Буш підписали двосторонню угоду про створення цієї організації в нашій державі. Відтоді добровольці з США постійно приїздять до нас, живуть і працюють пліч-о-пліч з українцями, обмінюючись досвідом та започатковуючи стосунки, які часто залишаються добрими і підтримуються на довгі роки. Термін перебування волонтера в іншій країні – два роки, у разі необхідності і бажання волонтера, його можуть продовжити ще на один рік.
Місія Корпусу Миру в Україні - допомагати громадянам нашої держави компетентними фахівцями у вивченні англійської мови, підвищенні технічної кваліфікації, розвитку освіти, надання допомоги територіальним громадам.
Серед країн Східної Європи найбільше волонтерів з Америки в даний час нараховується в Україні.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 26 березня 2025
Читати номер
Roman Mocharnyi
А взагалі Більшість не вміють радіти один за одного, через заздрощі, упередженість, шаблонне мислення, бажання образити. Для чого ярликами світити?
Навіщо ображати?
Не зважаючи на це ми зможемо подолати совкове мислення повністю, з часом.
Порадійте що буде чистіша земля, струмки, річки.
Наші діти мають можливість жити здоровими.
Роман.
Roman Mocharnyi reply Roman Mocharnyi
Olvol
Жора reply Olvol
Olvol reply Жора
Шоколадный заяц reply Olvol
Задунайский Торонтуй
Как можно так себя не уважать?
З.А.Глядач reply Задунайский Торонтуй
тойво reply Задунайский Торонтуй
Задунайский Торонтуй reply тойво
З.А.Глядач reply Задунайский Торонтуй