Тільки чорні ракетні «точки» лишилися від ядерного арсеналу на Вінниччині

• Третього листопада в Україні відзначають День ракетних військ і артилерії. 
• Через російсько-українську війну нашим артилеристам доводиться виконувати чимало бойових завдань. Фактично, «з коліс» освоювати новітню іноземну техніку, щоб ефективно давати відсіч окупантам. 
• А яке було минуле ракетних військ? Зокрема на Вінниччині.

З 1997 року, відколи Президент України підписав Указ № 1215/97, 3 листопада у нашій країні відзначають День ракетних військ і артилерії.

З 2014 року українські артилеристи виконують завдання з відбиття збройної агресії російської федерації. На сьогодні вони продовжують брати активну участь у звільненні країни від окупантів.

Поринули у наше минуле, щоб згадати наскільки небезпечними свого часу були ракетні війська на території нашої області. А саме у ті часи, коли у нас була ядерна стратегічна зброя. Нині усе це знищено та стало руїнами.

Мали ракети із ядерним боєзарядом

У середини 1960-х у лісах на Вінниччини почали зводити секретний об’єкт. Він був під землею. Споруда нагадувала собою житловий будинок. Складалася з командного пункту, сховищ, пунктів для бойового чергування та інших кімнат. 

А найголовніше — тут були ракетні шахти з ядерною зброєю. Тут знаходилися чотири балістичні ракети Р-12 і Р-12У (модифікація для шахтового базування - авт.).

Рідинну одноступеневу балістичну ракету середньої дальності наземного базування Р-12 на озброєння радянської армії прийняли в 1959 році. На неї встановлювалась термоядерна боєголовка, максимальна дальність цілі — 2 тисячі кілометрів. Такі ж ракети СРСР розмістив 1962-го року на Кубі, що спричинило Карибську кризу, яка поставила світ на межу ядерної війни.

І ці ракети на вінницькому об’єкті знаходилися на глибині приблизно 10-поверхового будинку. Доступ до балістичної зброї здійснювався через підземні ходи, з’єднані між собою. На поверхні знаходилися ангари для обслуговування ракет. Довкола полігону стояли спостережні пункти для вартових. Уся територія полігону була огороджена колючим дротом, по якому проходив струм високої напруги.

Після підписання тристороннього договору між США, росією й Україною про ліквідацію ядерних стратегічних ракет, у 1990-х військовий об’єкт почали демонтувати. Вивезли усе, що було цінним. Усі ядерні боєголовки були передані для знищення в росію, а засекречені стратегічні бази переведені в невоєнне використання.

У червні 1996-го Україна повністю виконала свої домовленості. Свої зобов'язання гаранти не виконали.

Лишилися тільки груди бетону

Вінницькі дигери показували, що у наш час залишилося від пункту, де були ядерні ракети.

Зараз ракетні шахти залиті бетоном. Але ще у 2010-х у них можна було пролізти (на свій страх і ризик) до самого дна.

Крім шахт, тут можна було побувати в занедбаних ангарах, а також побувати у сховищах для палива.

Також на території є занедбана кімната з кнопками та зв'язком, звідки підтверджувався запуск ракет. Більшість тунелів зараз завалені. Залишилися голі стіни, увесь метал розтягнули.

В самих підземних лабіринтах є кімнати площею і у висоту як спортзал. Але під цими кімнатами є ще глибші поверхи. Там між бетонними плитами у підлозі є люз, у якому видно, що внизу все затоплене підземними водами.

Усе це поступово руйнується. Перебувати тут небезпечно. Дигери розповідали, що одна зі стін в одному з приміщень просто пішла на те місце, де вони щойно були.

Ну а зараз на місці військової частини, де базувався ракетний полк —  груди бетону. Ракетні шахти засипані. Підземні переходи, командний пункт, теж засипані. Про те, що на місці була військова частина, свідчать тільки залишки бетонної дороги.

Читайте також:

Тест від «20 хвилин»: впізнайте Вінницю серед інших міст

Як вінничанин винайшов польову кухню. Історія офіцера Антона Турчановича

Що ви знаєте про заводи Вінниці? Тест від 20minutua

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.