Тендітна жінка в обладунках рицаря: дві перемоги вінничанки у Римі

Ольга Грабовська і середньовічні бої -- складно уявити таке поєднання. А вона - чемпіонка світу!

Історик за фахом  Ольга Грабовська працює в обласному краєзнавчому музеї. Очолює відділ археології. Втім, під час зустрічі до кабінету не запросила.

-Там котик спить, - каже вона. – Будемо говорити - розбудимо. Шкода, правда? Може, тут, у вестибюлі, поспілкуємося?

І це говорить жінка,, яка відчайдушно б’ється на мечах та алебарді! Володар двох престижних нагород на найбільшому турнірі «Битва націй». Цього року він відбувався у травні в Італії. Рицарі билися у замку Х століття Санта Севера, що на березі моря приблизно за 60 кілометрів від Вічного міста.

Вага «нарядів» до 30-ти кілограмів

В обладунках рицарів середньовіччя побачив її під час тренувань. Оля займається в клубі історичної реконструкції «Аркона».  Входить до складу збірної  України з історичного середньовічного бою.

Битва на мечах - тренування "Аркони", Ольга - праворуч

-Всі запитують, яка вага моїх «нарядів» , - випереджає моє запитання співрозмовниця. – Скажу одразу: приблизно 30 кілограмів. У залежності від того, що саме одягаю. У мене їх два види.

У руках Грабовської - алебарда

У Вінниці їх не виготовляють. Такі, в яких можна виходити на змаганнях першості світу, можна зробити у Києві. Саме там Оля «щила» свої «наряди». Дещо робила у Сумах. За власні кошти. Скільки коштують? За нинішніми цінами, треба заплатити 15-20 тисяч гривень. А ось накидка у кольорах нашого прапора, її називають, котт  д‘арм, це подарунок спонсорів збірної України. Вага співрозмовниці не набагато більша 60-ти кілограмів. Вона ще й боротьбою займається, відвідує секцію. Каже, щоб підтримувати спортивну форму.

Алебарду позичила в одеситів

Золоту медаль Грабовська здобула  у битві на алебарді (держак до двох метрів з прикріпленою на кінці бойовою частиною, схожою на сокиру), і срібну – на мечах (номінація «Полуторні мечі»).  Незважаючи на це,  вона шкодує. Каже, готова б проміняти їх на бронзу в номінації «Тріатлон». Там вона здобула четверте місце. Співрозмовниця пояснює, що названа номінація престижніша у порівняні з тими, де вона отримали нагороди. У ній змагаються фіналісти інших видів змагань. Тріатлон складається з трьох раундів. Суперницею в Ольги була росіянка Ксенія В’юнова. Перший бій наша землячка виграла. Каже, це був поєдинок на довгих мечах. Зізнається, що це її «коник». У двох наступних поступилася. Хоча завдала надзвичайно велику кількість ударів. Судді віддали перевагу росіянці.

Тренування на алебардах - Ольга праворуч

Золота медаль вінничанки стала першою для нашої збірної. У півфіналі її суперницею також була представниця Росії. Після перемоги над нею у фіналі Ольга зійшлася у двобої з американкою.

Один з поєдинків української збірної в Римі, у підсумку  команда виборола друге місце

-Алебарду для цих двох поєдинків позичила в одеситів, - розповідає спортсменка. – Вона дуже зручна. Принаймні, краща двох моїх. Дякую одеситам. Бо в моїй перемозі є їхня частка.

Росіянка віддала свою нагороду  українці

Перший раз наша землячка брала участь у «Битві націй» два роки тому. Тоді, у 2016, фінал проходив у Празі. Турнір запам’ятався для неї дуже незвичною ситуацією. Навіть двома.

Прийом збірної в українському посольстві у Римі - Ольга Грабовська третя праворуч

-Мене там дискваліфікували, - говорить Ольга. – Сталося це під час поєдинку з росіянкою. Хоча насправді моєї вини в тому епізоді не було. Марина Головіна, так звати спортсменку, випадково наштовхнулася на рукоять мого меча. Поранила обличчя. Судді одразу зупинили поєдинок, перемогу присудили росіянці. Вона здобула третє місце.

Учасники клубу історичної реконструкції "Аркона" під час тренувань

Другий епізод вразив ще більше. Під час нагородження, коли Головіній вручили бронзу, вона зняла медаль, підійшла до мене і почепила на шию. Сказала, що вінничанка сильніша. Тим само визнала, що вини Грабовської не було в тому, що сталося.

Бійці "Аркони" перед початком тренувань

-Росіяни різні, - продовжує співрозмовниця. – Наприклад, Галина Кохвакко в Італії попросила мене бути асистентом під час її бою. Не до своїх звернулася, а до мене. Хоча неадекватних «сусідів» вистачає. У фіналі минулого року наша чоловіча збірна перемогла  росіян і стала чемпіоном світу. Виграли найпрестижнішу і найбільш видовищну номінацію – битву 21х21 (кількість учасників). Скільки тоді бруду вилили в Інтернеті на нашу команду! Що тільки не писали! Та навіть у тому випадку можна було прочитати пости тих же росіян, які захищали українців.

Ольга Грабовська - праворуч

За її словами, саме через зверхність росіян, створено ще одну світову першість із середньовічного бою. Без Росії. Називається турнір World championship IMCF. Принаймні так їй пояснювали. Росія у цих змаганнях не  бере участі. Торік вони відбувалися у Данії. Наша збірна виборола на них перше місце. До речі, це було друге світове золото українців. Перше, як уже згадувалося, здобули на «Битві націй», змагання відбувалися у Барселоні.

 «Мама мало очі не видерла моєму супернику»

Торік на турнір «Битва націй» пані Ольга не потрапила. На той час вона перебувала у лікарні. Середньовічний бій травматичний вид спорту. Їй не вдалося уникнути переломів, причому, ставалося це не раз. Бувало, до крові розбивала руку чи обличчя. Один з таких моментів зафіксовано на фотографії. Однак це не зупиняє пані Ольгу. Вона ще з 2004 року займається  фехтуванням на рицарській зброї. Співрозмовниця,  почувши слово, «зброя», одразу зауважує: «Насправді це тільки макети зброї».

За перемогу в Італії отримала медалі й кубок. Медаль одразу забрала мама. Дівчина усміхається: «Мамі вона більше потрібна». Згадує, як мама попервах намагалася відмовити доньку від такого виду спорту. За приклад ставила старшого брата. Той теж був захопився рицарством. Та згодом облишив це заняття.

-Коли я тільки починала, мама приходила на виступи членів нашого клубу, - розповідає пані Ольга. – Якось суперник ударив мене по шолому сокирою. Мені довелося його рятувати. Мама готова була очі вицарапати.  Потім змирилася.  

«Битва націй» починалася в Хотині

Найпрестижніші нині змагання з історичного середньовічного бою починалися в Укараїні. Перший турнір пройшов у старовинній фортеці у Хотині, що на березі Дністра. Приїхали на нього команди всього з декількох країн. Було це у 2010 році. Наступний рік місцем проведення стала Варшава. Далі були – Франція, Хорватія, Чехія, Іспанія, Італія. У замку Санта Севера змагалися рицарі і войовниці з таких далеких країн як Силі, Японія, США, Австралії, Нової Зеландії. Прибули команди з 32-х країн світу. Загалом на ристалище (місце бою) виходили понад 800 учасників. Наша збірна виборола друге місце. На першому – росіяни. Взяли реванш за поразку у Барселоні у 2017 році. До речі, перемога наших рицарів не залишилася поза увагою посольства України в Італії. Для них дипломати  влаштували прийом.

Де навчають середньовічному бою?

Історичний середньовічний бій – це незвичне заняття чи вид спорту - стає все більш популярним серед молоді.Принаймні так стверджують його учасники з клубу «Аркоан», з якими спілкувався журналіст.

Прапор клубу історичної реконструкції "Аркона"

Знаходиться клуб на другому поверсі колишнього кінотеатру «Росія», нині це місце називають «Підкова». Охочі можуть долучитися до занять в інших клубах історичної реконструкції. Найдавніший з них – «Білий вовк». Саме з цього клубу починала Ольга Грабовська. Щоб потрапити до складу збірної України, треба стати переможцем турнірів, що проводяться у нашій державі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.