Святвечір без нього. Гвардійці провели в останню путь бойового побратима

Святвечір без нього. Гвардійці провели в останню путь бойового побратима
Травень 2020 рік. На цій світлині Іван Глуханюк з дружиною Наталією і сином Романом. Фото Миколи Коваля
  • Сьогодні, 6 січня, напередодні Різдва попрощалися зі старшим прапорщиком в/ч 3028 Іваном Глуханюком.
  • Його не зачепила куля у зоні бойових дій, але серце зупинилося у мирному житті.
  • Майже сто побратимів проводжали його сьогодні в останню путь.

Сумна новина з’явилася на Фейсбук-сторінці Калинівської частини 3028 Нацгвардії України. Серце військового зупинилося 4 січня. Як повідомили у частині, їхній побратим помер від ішемічного інсульту. Його доставили з дому до лікарні…

Щирі співчуття дружині, яка також служить у Нацгвардії і двом синам, один з яких теж гвардієць, а також рідним та побратимам.

Залишився у пам’яті спогад

Наприкінці весни минулого року журналіст 20minut.ua спілкувався з Іваном Глуханюком, його дружиною Наталією. Тоді дізнався, що старший прапорщик брав участь в АТО у перший, найважчий рік війни, у 2014-му. Потім ще неодноразово їздив у відрядження у зону бойових дій. Глуханюк один з тих, хто звільняв від сепаратистів будівлю облдержадміністрації у Харкові.

У чоловіка було не тільки сміливе серце. Про його доброту свідчить хоча б такий факт: у зоні бойових дій їхня група натрапила на поранену собаку. Бійці забрали її з собою, вилікували. А що далі з нею робити? Іван зателефонував додому дружині, запитав синів, чи не заперечують, якщо він привезе врятовану собаку.

Вівчарка дотепер у них.

Про що ще розповідали під час тієї зустрічі Глуханюки, читайте далі. Нехай ця публікація стане доброю пам’яттю про відважного захисника країни, щиру людину, яким був гвардієць Іван Глуханюк.

Нагадую, розмова відбувалася наприкінці весни 2020-го. Текст залишено без змін.

Врятував вівчарку, поранену гранатою

 «Ергедешку» привіз з Донбасу старший прапорщик в/ч 3028 Нацгвардії України Іван Глуханюк. Таку кличку військові дали вівчарці, пораненій гранатою РГД-5. Собаку знайшли в одному з покинутих житлових будинків на околиці Лисичанська.

Через два місяці після того Глуханюк повертався додому не один.

До слова, крім глави сімейства, у частині служать також дружина Наталія і старший син Роман.Іван прийшов у частину у 1999-му. Два роки тому у стрій стала дружина Наталія, бухгалтер за фахом. З початку нинішнього року контракт на три роки підписав старший син Роман, випускник технічного коледжу, який заочно здобуває освіту у технічному університеті.

Можливість служити мала ще одна представниця сімейства — вівчарка. Коли Іван повернувся з нею із зони АТО, запропонував кінологам собаку. Ті не погодилися взяти, сказали, нема можливості. Пізніше вже він не захотів віддавати на службу чотирилапу подругу.

З цією вівчаркою у нього особлива історія.

Неспроста назвали «Ергедешкою»

 Влітку 2014-го гвардійці з Калинівки брали участь у звільненні Лисичанська. Під час одного із завдань «прочісували» район приватного сектора на околиці міста. В одному з будинків з вибитими вікнами промайнула тінь. Глуханюк зайняв місце біля вікна. Інші увірвалися всередину. В цей час у вікні з’явилася голова собаки.

—Це була вівчарка, — розповідає Іван. — Знаю, бо ми теж мали вдома собаку такої породи. Я виріс з нею. Вибратися через вікно собаці було складно. Спершу не розумів чому не може вистрибнути. Вирішив допомогти. Одразу відчув щось мокре на руці. Побачив кров на лівій лапі. Тим часом хлопці вийшли з будинку. Не виявили жодної душі. Ми рушили далі. Ніколи було думати про собаку. Місто ще утримували сепаратисти із заїжджими озброєними «помічниками».

У той час гвардієць ще не знав, яке продовження матиме історія з собакою.

Після завдання загін повернувся до автобусів. І тут Глуханюк знову побачив вівчарку. Обережно ступаючи на ліву лапу, вона одразу підійшла до нього, Стала горнутися до ніг.

—Я не міг її залишити, — говорить військовий. — Собака так благально дивилася, як то буває дивляться люди, коли хочуть переконати іншого поглядом очей. У неї дотепер такий погляд. Хоч бери, та не заглядай їй в очі!

Уже по дорозі на базу гвардійці оглянули лапу собаки і виявили залишки осколків від ручної гранати РГД.

—Як в тебе кличуть? — запитав хтось жартома, погладжуючи голову тварини.  — Мовчиш? Якщо поранило ергедешкою, значить, тобі судилося таке ім’я.

Ще не доїхали до місця призначення, а кличка «Ергедешка» уже «прилипла» до вівчарки. Серед військових був кінолог. З його допомогою лапу обробили, перебинтували. Він же назвав приблизний вік, Сказав, що вівчарці не більше восьми місяців. Нагадаю, йдеться про літо 2014-го.Собаку нагодували. За словами співрозмовника, було видно, що вона до того довго залишалася голодною. Ще два місяці після того випадку  гвардійці залишалися на Донбасі.

Іван Глуханюк звернув увагу: щоразу після повернення із завдання Ергедешка» знаходила його серед інших бійців і ходила слідом, як мовиться, по п’ятах. Ніби дякувала за те, що допоміг вибратися з будинку.

—Я запитав нашого кінолога, чи може він забрати вівчарку в частину, — продовжує Глуханюк. — Той сказав, ні, поки що собак у частині вистачає. Тоді я подзвонив додому.

Найбільше злякали вибухи в Калинівці

—Одного разу  Іван зателефонував з АТО і сказав, що треба порадитися, — каже дружина Глуханюка пані Наталія. — Розповів про собаку. Запитав, чи можна забрати її до нас додому. Я запитала синів, що вони скажуть на це. Роману на той час було 16, Діма ще молодший. Показала фото, яке Іван надіслав на телефон. Хлопці, як побачили, зраділи, що тато повернеться не сам. Їхні радісні вигуки Іван почув у телефонній слухавці. Все зрозумів без слів.

Жінка згадує перші дні, коли у домі з’явилася вівчарка. Іван тоді  не встиг навіть вольєр зробити. Знову повернувся на Донбас. У Глуханюків приватний будинок. Для собаки виділили місце в коридорі. За словами Наталії, тварина поводилася надзвичайно сумирно, як кажуть, нижче води, тихше трави. А як боялася різких звуків!

—Бувало, впаде кришка від каструлі, а вона зіщулиться і вся тремтить, — розповідає пані Наталія. — Причому, цей страх не минув дотепер. Хоча, зрозуміло, реагує на все не так боязко, як попервах. Коли в Калинівці на арсеналі вибухали склади, собаку доводилося заспокоювати більше, ніж дітей.

У 2014 і 2015-му Іван Глуханюк немало часу провів на Сході. Вівчарка сумувала. Коли він  з’являвся, не відходила від господаря.

—Тату, що це за кличка у собаки, язик можна зламати, поки скажеш «Ердегешка», — сказав одного разу молодший син Діма. — Давай, по-іншому назвемо.

Батько погодився з дитиною. Трохи подумав — і запропонував нову кличку: Герда. Зберіг всі літери з попереднього імені, але вимовляти стало простіше і слово значно коротше. Коли сини запитують, як називали собаку з самого початку, батько радить їм дізнатися про це у неї самої.

Крім страху різких звуків, Герда проявляє ще одну фобію — боїться, аби її знову не покинули одну. Мабуть, пам’ятається ситуація, коли її поранену покинули у будинку.

 —Тільки бачить, що ми готуємося в дорогу,  перша застрибує у машину і звідти її вже ніяк не виженеш, — говорить Наталія. — Щоправда, тепер трохи призвичаїлася, зрозуміла, що ніхто її не збирається покинути одну. У неї є свій килимок. Коли ми беремо його в машину, мало не пританцьовує. Знає, що її теж візьмуть з собою

Одного разу кінолог частини поцікавився в Глуханюка, як там вівчарка. А потім запропонував віддати на службу. Чоловік не погодився. Каже, шість років тому  ще міг на таке зважитися. Тепер уже ні. Каже, на її долю достатньо випало тривог на Донбасі.

Щоранку Герда проводжає господарів на службу. До всіх ластиться, доторкнеться. А вже приблизно з 16-ї години сидить біля воріт. Чекає. Знає, що приблизно о шостій вечора повернуться господарі.

—Наша мама проживає у сусідньому будинку, — каже пані Наталія. — Це вона звернула увагу. Вона нам розповіла, як Герда нас чекає…

Служать тато, мама й син

Не тільки Іван Глуханюк служить у Калинівському полку Нацгвардії. Він прийшов у полк ще у 1999-му. Звільняв від сепаратистів Лисичанськ. Був у числі тих, хто вибивав їх з Харківської облдержадміністрації. Пройшов також Слов’янськ, Дебальцеве. За бої у захисті цього міста удостоєний нагороди.

Три роки тому Івана приємно здивувала дружина — сказала, що теж хоче йти на службу. Чого хоче жінка… У 2018-му пані Наталія, вона бухгалтер за фахом, підписала з НГУ 3-річний контракт. Пройшла курс молодого бійця і стала у стрій.

Старший син Роман закінчив навчання у Вінницькому технічному коледжі, отримав спеціальність електромеханіка. Закінчив курси водіїв.

—Тату й мамо, як ви дивитися на те, якщо я теж попрошуся на службу? — сказав одного разу він. — Взагалі мрію стати офіцером.

У січні нинішнього року Роман також підписав контракт. Якщо стане офіцером, то матиме вище звання, ніж у батька, який служить старшим прапорщиком, і в мами, вона молодший сержант. Якщо відправлять у район ООС, жінка каже, що не раз задумувалася над цим. Морально підготувала себе до такого відрядження. Роман теж знає, що може, доведеться виконувати завдання на Донбасі.

—А де нині просто? — каже з цього приводу глава сімейства. — наш молодший син Діма вже говорить, що після школи теж буде проситися у гвардійці.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Коментарі (4)
  • Игорь Галущак

    Пророчества сбываются...
  • Галина Николаевна Толочко

    Царство небесне.
  • Торон Туй

    Гвардейцы кардинала.
  • Торон Туй

    Бог делал инвентаризацию и поправил пропущенное.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
18:18 В НСЗУ розказали, як пацієнтам із захворюваннями нервової системи отримати безкоштовну допомогу 18:14 По вулиці Ватутіна п'яний на мікроавтобусі «розніс» острівець безпеки photo_camera 17:23 COVID-19 у Вінниці. Зростає кількість смертей та нових випадків серед пенсіонерів 16:48 Від 10 до 40 тисяч штрафу. Майже 20 вінничан попалися п’яними за кермом Від читача 14:45 Про проблеми житла для переселенців 16:34 За емоціями та інтонацією: провідні ІТ-компанії світу оцінили додаток, який розробили вінничани stars 16:16 Народилась трійня — отримаєте 25 тисяч на кожну дитину. Як скористатися грошовою допомогою? 15:59 «Сніг зійшов - сміття залишилося». Вінницю активно чистять від непотребу та відходів photo_camera 15:01 «Крадений подарунок». У Крижополі озброєний чоловік обчистив магазин телефонів play_circle_filled photo_camera 14:09 «Це знущання над нашим народом». У центрі Вінниці триває «тарифний» мітинг play_circle_filled photo_camera 13:17 З тимчасовим світлом, але без гарячої води. Історія з будинком на Магістратській триває 12:36 Три смерті та 67 нових випадків. Дані про COVID-19 по Вінниці та районах 11:56 Ряд адрес без холодної та гарячої води, а також без опалення. ПЕРЕЛІК 11:14 Як буде працювати муніципальний евакуатор на вулицях Вінниці photo_camera stars 11:01 Важливе за вчора. Найцікавіші новини 24 січня, які ви могли пропустити 10:32 До нас насувається негода. Майже уся Україна опинилася у «жовтій зоні» 09:25 Локдаун у Вінниці закінчився: що працює, а що ні? Інструкція в картинках від «20хвилин» stars 09:18 Яка ситуація з COVID-19 на Вінниччині та Україні станом на 25 січня 08:25 Сьогодні Тетянин день. Історія, прикмети та що не радять робити 25 січня play_circle_filled 08:08 Доступне авто: дізнайтеся чесні ціни на авто із Канади та США (Новини компаній)
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up