Ще одне дійство - культурно-мистецьке свято "Подільська моя сторона" відбудеться 15 липня о 12 годині у "Театрі на городі" Ганни Секрет

Помилуватися чарівними краєвидами села Правилівка, що знаходиться на межі чотирьох областей – Вінницької, Київської, Черкаської  і Кіровоградської. Почути чарівні голоси відомих виконавців – Віктора Кавуна, Миколу Янченка, Раїсу Поштар, Ніну Мирводу та багатьох інших – можна буде завтра , 15 липня, у єдиному у своєму роді – «Театрі на городі».  

Зібрати докупи талановитих подолян

Крім артистів з Києва, своє мистецтво глядачам даруватимуть художні колективи і виконавці з Вінниці та районів області. Запросили самодіяльних і професійних виконавців з Хмельницької та Тернопільської областей. Бо це теж Поділля. Тому й свято назвали «Подільська моя сторона». Чим не відпочинок для душі?

-Для чого вам ці клопоти? – запитую пані Ганну Секрет.

-Щоб люди почули пісні про Поділля, - каже співрозмовниця. – Зібрати докупи талановитих подолян. Не мені це потрібно. Для молодого покоління. Хочеться, щоб вони знали більше про коріння землі, на якій судилося жити. Можливо, хтось з молодих теж задумається, запитає себе: «А що я зробив доброго для людей?»

«Театр на городі» надзвичайно колоритне місце. Хто побував тут один раз, захочеться заїхати у Правилівку знову. Дуже багато вражень залишається. Де ще можна побачити в одному місці 500 вишитих рушників? Саме стільки їх привезли були учасники свята «Мамині обереги, мамині рушники». Колоритні дійства у Секрет відбуваються постійно.

-Після свята «Мамині рушники» сестра Віра запитує мене, мовляв, чому тільки про маму та про маму, - говорить пані Ганна. - То мамині рушники, то мамина тернова хустина. А коли буде про батька. То ми присвятили одне із свят батькам. Назвали його «дзвони батькових криниць». Які ж бо майстровиті у нас чоловіки! Один показав, як робити макітри, глечики, інші вироби з глини. Інший прийшов з косою, такий передзвін лунав, коли клепав її. Один чоловік приніс жінчині капці. Сказав, що ні до яких чоботарів не ходить, сам ремонтує взуття. Продемонстрував це при  всіх. Пристуні побачили вироби умільців з лози, дерева. Копачі криниць розповіли про те, які пригоди бувають, коли шукаєш під землею джерело . А що чарівні голоси мають наші чоловіки! Соловейками витьохкують… Як на музичних інструментах виграють!

Коли почалися воєнні дії на Донбасі пані Ганна організувала дійство, яке назвала «Молитва за Україну». Серця присутніх билися в унісон під час спільної молитви за рідну землю, за її захисників, які стали на її захист від так званого «старшого брата». Здавалося, та молитва долітає до небес. Такі свята, як вистави у справжньому театрі, відбуваються постійно.

У нас рушники, у них палатєнце

Найпопуллярніши з них є Фестиваль борщу, на який зїжджаються господині з сусідніх областей. Посмакувати анціональною сттравою мають бажання відомі артисти, поети. Іван Драч приїздив на таке свято.

-Так він же був із сусдініх Теліжинців, це Тетіївський район Київщини, - каже пані Ганна. - Казав, йому деже сподобалося. Після того запитував вінничан, коли спілкувауся з ними, коли вже Ганя знов запросить  на борщ, чи рушники. 

Івана Драча зачарували подільські рушники. У спілкуванні з учасниками і гостями свята в "Ттеатрі на городі" він говорив, що наші рушники по всьому світу! Драч казав, де б не був, у яку б країну не заїхав, близьку чи далеку, якщо там є хоча б один українець, у нього можна було побіачити вишитий рушник. Звучить бо як - рушники! після цього вимовив інше слово "палатєнце". Каже, відчуваєте різницю. Уже в самому звучанні! Як вухо ріже!

Пані Ганну підтримують односельці, друзі, які, за її словами» «товчуться» у неї не один рік. Допомагає колектив обласного будинку народної творчості. Ось і цього разу організовують приїзд виконавців. Втім, у театрі можна побачити  ще й унікальні речі.

Телевізору - 70 років

На обійсті батьківської  і сусідньої хати Ганни Секрет є чотири будиночки. Кожен з них наповнений незвичними експонатами. В одному зібрано речі ще дореволюційні. Ті, якими користувалися подоляни до 1917 року. Для нинішнього покоління молоді вони настільки незвичні, що його представники інколи і не здогадуються, що воно таке. Тут можна побачити пристосування для обробітку землі чи обмолоту зерна, старовинний посуд, предмети, з допомогою яких «прасували» одяг, ткали рядно, дерев’яні рогачі  – хіба все можна перелічити… Це треба бачити. Цікаво не тільки дітям і молоді, дорослі теж подовгу зупиняються у цьому будиночку.

В інших будиночках також чимало експонатів. Тільки вже пізніших періодів: довоєнних, післявоєнних, 70-х років і далі. Багато рушників, вишитого одягу… Справжній скарб!

-Ось цей телевізор виготовлений у 1949 році, - розповідає пані Ганна. – Невдовзі буде 70 років! Привезли його з Борисполя. Подарували учасники художньої самодіяльності. Приїхали на одне із свят. Не без здивування оглянули музей, а коли прощалися, пообіцяли приїхати ще раз. Причому, із сюрпризом. Яким саме, не сказали. Старий телевізор став таким сюрпризом.

Про сюрприз, який Секрет підготувала учасникам свята «Подільська моя сторона», вивідати у співрозмовниці так і не вдалося. Скільки не розпитував – ні пари з уст.

-Сподобається усім, крім «москалів»! - тільки й зауважила співрозмовниця.