Скільки коштує твоя кров, сперма, волосся...

Буває й так, що лінощі та бажання “легких” грошей переважають здоровий глузд. І тоді серед варіантів відповіді на питання, де взяти гроші, з'являється “продати нирку”. Але це вже аж занадто радикально. Краще підзаробити на відновних ресурсах нашого організму - крові, спермі, волоссі...

Донорство - благородна справа. Багато хто йде за це не заради грошей. Втім, на власному тілі дійсно можна заробити, практично не нашкодивши своєму здоров'ю.
Кров
Продаючи “частинки себе”, можна заробити і законним шляхом. Щоправда, не так багато, як на продажі органу. До прикладу - здати кров.
У Вінницькій обласній станції переливання крові за півлітра крові платять 115 грн.
Навіть якщо база донорів крові та плазми заповнена і немає заявок на виклик платних донорів, ви зможете залишити свої дані, і вас викличуть у разі потреби. Літом потреба в донорах зростає, тому що багато людей виїжджає з міста. Попитом користується кров з негативним резусом, особливо четвертої групи.
- Кров приймаємо згідно з Законом України "Про донорство крові та її компонентів" - розповідає лікар донорського відділення обласної станції переливання крові Алла Корнієнко. - По-перше, донорство може бути тільки добровільним. Також воно має бути безпечним як для донора, так і для реципієнта. Донорами можуть стати дієздатні громадяни, старші 18 років. Обов`язкова наявність паспорту з реєстрацією у Вінницькій області. Крім того, є цілий ряд протипоказань: це хронічні хвороби, захворювання крові, вірусні інфекції чи захворювання, хірургічне втручання, перенесене менше року тому, вага до 50 кг і т. д. Категорично заборонене вживання спиртного за 48 годин до забору крові.
Проте можна отримати гроші і не в лікарні.
- Кажуть, що це омолоджує, то я вже омолодився на сто років наперед. Здаю кров в обласній станції переливання крові. Точніше, чекаю на клієнтів, яким треба здати кров, але вони або бояться, або їм не можна здавати за станом здоров’я, - розповідає Сергій (25 років, постійної роботи не має, підробляє на будівництві, живе з мамою). - Кров здаю час від часу - коли дуже гроші потрібні. 100-150 гривень отримую на руки. А потім – як книжка пише: дуже корисно після таких процедур випити вина, от я й поєдную “поправляння” і гулянку. І взагалі: здавати кров - це можливість і заробити якусь копійку, і користь суспільству принести, до речі.
Сперма
Переборовши побоювання щодо того, що по світу може бігати купа твоїх дітей - вирушайте в клініку. Хоча б у наш вінницький “Медівін”. Вас там же й обстежать за рахунок клініки. За словами лікаря- ембріонолога даного закладу Анфіси Кучеренко, донорами сперми можуть стати чоловіки репродуктивного віку від 20 до 35 років, які ведуть здоровий спосіб життя, не палять, не вживають алкоголь, бажана наявність хоча б однієї дитини. Вища освіта та обдарованість якимись талантами – тільки плюс. У донори беруть не всіх.
Порція коштує 200 гривень, проте одразу заплатять половину - іншу отримаєте через півроку ( стільки часу триває перевірка на деякі хвороби). Здавати можна не частіше одного разу на тиждень.
Є і донори-альтруїсти – готові безкорисливо допомогти завагітніти, виключно в ім’я продовження роду людського. Як от “біоспонсор”, як він сам себе називає, що проживає за 40 км від Вінниці – Іван Голота: повний сил 43-річний дизайнер без спадкових хвороб і шкідливих звичок (скромно додає: майже). Може як пожертвувати сперму, так і допомогти вирішити проблему безпліддя “натуральним” методом, проте “тільки якщо кандидатка симпатична і фігуриста”. На пропозицію скористатися його послугами реагує миттєво, хоча живе за 40 км від Вінниці – на зустріч готовий їхати буквально відразу.
Яйцеклітина
Попит на них шалений. Навіть є такі вакансії на ринку професій – донор ооцитів. Заповнюєте, наприклад, резюме на сайті JobPortal і регулярно отримуєте розсилку з пропозиціями. Платять від шести до 16 тис. гривень. Все офіційно. Якщо ви, звичайно здорові. Перевага надається блакитнооким білявкам. Варто врахувати, що це все ж таки хірургічна маніпуляція. Тобто є певний ризик для здоров’я. Проводити вилучення яйцеклітини можна не більше десяти разів за життя.
Волосся
Довговолосим кралям можна постригтися, а волосся продати - звернувшись за оголошенням, якими періодично обвішують стовпи і перукарні, або навіть в інше місто. Наприклад, Юлія Красіна, що живе в Дніпропетровську, скуповує волосся, щоб потім виготовляти з нього штучні пасма для нарощування. В телефонній розмові розпитує про довжину, колір, структуру волосся, просить фото на фоні сантиметрової шкали, називає ціну. Якщо все влаштовує обидві сторони - пересилка і оплата за допомогою експрес-пошти.
Отже, якщо довжина волосся більша 25 см – вперед, стригтися. Ціна коливається від 400 до 900 грн за 100 грамів, сиве і фарбоване оцінять на 5-15% дешевше. Дуже довге із задоволенням куплять колекціонери. Середньостатистична коса до пояса важить 300-400 грамів – заробите невелику суму, але без особливих втрат. Оскільки найчастіше покупцями бувають перукарі, то бажано обрізати «матеріал» на місці, попередньо домовившись про ціну – тому що продемпінгувати можуть навіть за те, що волосся, принесене вами, не вичесане (мінус 5-10 % у залежності від хитрості покупця). Волосся не псується, тому навіть старовинна бабусина коса може стати у пригоді.

Як піддослідна миша
Дослідження медичних препаратів проводять не у всіх містах, можна вважати, що вінницьким горе-заробітчанам пощастило, що наше місто в цей список входить. Але…
- На базі нашого медичного закладу таких досліджень проводиться по декілька в рік, - розповідає заступник головного лікаря обласної лікарні ім. Пирогова В. Миронюк. - Інформація щодо цього суворо конфіденційна. Все законно, підписуються документи про добровільну згоду. На дітях дослідів не проводимо взагалі.
З інших джерел дізнаюся, що добровольців зазвичай набирають зі списку хворих з відповідним діагнозом, тому у вас має бути «профільне» захворювання, бажано - хронічне. Тут уже своєрідна лотерея. За участь у подібному проекті теоретично можна отримати не більше 1000 доларів США. Це якщо нелегально. Проте ризик для здоров’я чималий. Хоча, з іншого боку, для дійсно хворих людей це ще й шанс пройти курс лікування «на халяву», особливо якщо ліки дорогі, тоді така пропозиція – подвійний бонус. Інше діло, що людям з вулиці не так-то просто потрапити у подібний проект.
Кров здаю не за гроші.
Артем Кондратюк, 26 років, працює в ТОВ «Вінницябуд» муляром, а також має власну справу - інтернет-магазин.

- Кров перший раз здав у серпні 2008 року. 35 процедур. Оскільки здаю плазму (це приблизно по 600 г), то в сумі виходить близько 21 літра. З тих грошей, що мав би отримати, собі не взяв ні копійки. Я віддаю їх хворим дітям. Або безпосередньо тому, хто потребує, або у фонд – як коли виходить. Ці гроші для мене не такі важливі, як для хворих - я завжди зможу заробити для себе. Єдиним «бонусом» для мене є вихідний день на роботі, а ще це своєрідний спосіб стежити за своїм здоров’ям: за вимогою можуть навіть довідку видати. У США, наприклад, люди часто здають кров заради обстеження, яке в них дороге. Ще часто беру участь в акціях по збору коштів для хворих діток - як волонтер.
Я вже звик до того, що мене багато знайомих через це вважають диваком. Друзі начебто і самі хотіли б приєднатися до мене, але їх спиняє, мабуть, хибна думка, що донора можуть чимось заразити при заборі крові. Це не так: системи одноразові, і ризику немає ніякого. От реципієнти (ті, кому кров переливають) ризикують, тому що часто кров не зовсім добре перевіряють, адже це дорого або довго, а коли ситуація критична для життя – то переливають те, що є. Наприклад, знаю, що аналіз крові на гепатит коштує близько 600 гривень.
Кров здаю кожні два тижні, тому на руках постійно сліди від голки, і літом, коли ходжу в футболках із коротким рукавом, на мене часто дивляться з осудом - мабуть, вважають наркоманом. Двічі спиняла міліція, одного разу навіть забрали у відділок, посвідчення донора не сильно допомогло: подзвонили у відділ переливання крові, там підтвердили, що я їхній постійний донор - і тільки тоді мене відпустили.
Кажуть, що той, хто «донорствує» постійно, відчуває потребу періодично здавати кров. У мене такого немає - мабуть, тому, що на плазму здаю часто. Кров забирають, відділяють плазму, а залишки вливають знову мені. Найчастіше мої «біологічні матеріали» йдуть у банк обласної станції переливання крові. Бували випадки, що моя імуноплазма була не затребувана, тому що банк заповнений (у мене друга група крові, резус позитивний, вона найпоширеніша), тоді здавав «про запас». Плазма може зберігатися близько півроку, тоді як кров - приблизно місяць. Знаю, що потім вона йшла і в пологові будинки, і в опікове відділення.
Кожного разу, коли я виходжу після процедури, в мене з’являється таке класне відчуття, що я зробив хоч щось добре, що я не просто хочу робити добро, а роблю хоч маленький крок. Навіть нехай моя кров і не знадобилася нікому, нікуди не пішла, але я намагаюся робити щось хороше… У планах у мене віддавати відсоток від прибутку, що приносить інтернет-магазин (коли він буде стабільним), дітлахам, тільки не через когось, а створити свій, нехай і маленький фонд.

Аліна СЛОБОДЯНЮК

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.