Сировар з Літина виграв два гранти на мільйон гривень. Як йому це вдалося і що радить іншим?

Це була ідея Дмитра Устиненка — виготовляти сир з козиного молока, яке раніше не знали, де дівати. Ось так переселенець з Криму знайшов свою справу у нашій області, але спершу — знайшов ту, яка стала його дружиною

• Два гранти по 12 тисяч євро виграло фермерське господарство Устиненків з Літина.
• Як вдалося перемогти в конкурсі і на що витратили кошти?
• Які поради дає тим, хто має намір брати участь у грантових програмах? 

Свою сімейну ферму Дмитро Устиненко разом з дружиною Оленою назвали KozzziMoni. Далі поясню, що вона означає. Думаю, більшість здогадалася без зайвих пояснень. Устиненки виготовляють сир з козиного молока.

На початку розмови запитую, на що витратили отримані кошти. Сума ж бо немала!

— Половину грошей, тобто один з грантів, вклали у придбання обладнання для сироварні, за решту купили новеньку техніку для вирощування овочів, — каже керівник сімейної ферми Дмитро Устиненко.

Більше цікавила відповідь на питання, як вдалося виграти такий грант? У якій програмі взяв участь? Хто так розщедрився? Чи можуть інші долучитися?

Обладнання для сироварні уже встановили

Конкурс міні-грантів, в якому взяла участь їхня сімейна ферма, мав промовисту назву: «Курс на Незалежність». Проєкт організований завдяки агрохолдингу Astarta-Kyiv, благодійному фонду «Повір у себе», німецькому банку стратегії DEG.

Дмитро каже, що про конкурс дізнався з повідомлень у соцмережах. Знає підприємців, які не вірять, що можна просто так виграти грант. У нього своє ставлення. Каже, під лежачий камінь вода не тече. Замість того, щоб розмірковувати, чи звернуть увагу на твій проект, чи ні,  краще сісти, написати його і подати на конкурс. Так він зробив тоді, коли створював ферму. Виграв свій перший грант на 50 тисяч гривень.

Було це ще у 2017 році. Зізнається, що тоді звертався по допомогу з написання проекту і складання бізнес-плану. Не мав досвіду у цій справі. Попросив допомоги у тих, хто вже пройшов такий шлях.

Тепер знов отримав грантові кошти. Але вже значно більшу суму: їхня сімейна ферма виграла два гранти по 12 тисяч євро кожен.

Цього разу теж не обійшлося без підтримки. Суттєво допомогло навчання. Організатори конкурсу запропонували охочим опанувати навики підприємництва. Дмитро відгукнувся на таку пропозицію. Було непросто покинути на деякий час ферму: його ділянку роботи звалили на свої плечі рідні, а в них теж є свої клопоти у господарстві. Без такого навчання навряд чи вдалося б досягти результату. Під час занять дізнався багато про що. Зокрема, і про написання бізнес-планів.

Кошти одного з грантів одразу переказали на придбання обладнання для сироварні.

— Те обладнання, яке використовували раніше, і яке встановили нині, це, як кажуть, небо і земля, — говорить співрозмовник. —  Закупили більшого об’єму сироварню, охолоджувач молока, ванну для соління сирів, ліри спіно, це інструменти для нарізки сирного згустку, аналізатор молока, кондиціонер, вакуумний апарат. Все це вже встановлено і працює.

Згідно з умовами конкурсу, обладнання доставили і встановили фахівці українського представництва однієї із зарубіжних компаній. Представництво знаходиться у місті Рівне.

Сири, виготовлені на такому обладнанні, відповідають європейським стандартам якості, стверджує співрозмовник. Це найважливіше, чого вдалося досягти. Чи планують освоювати зарубіжний ринок? Про це пан Дмитро не став говорити. Каже, не звик розголошувати задуми і наміри. От коли зробить, тоді можна буде поділитися думками про те, як це вдалося.

— Реалізація наших сирів зменшилася, — розповідає Устиненко. — Почалося це після епідемії ковіду, потім війна… Поки що тримаємося на плаву. Але треба думати, що маємо робити надалі з продажами.

«Ох, і працьовитий цей зять з Криму!»

Чому саме виготовленням сирів займаються Устиненки? Історія їхнього бізнесу почалася з… кохання. Точніше, спершу було кохання, а потім — бізнес.  

Дмитро проживав у Криму. До аграрної сфери не мав жодного стосунку. У 2016 році зрозумів, що у рідних місцях не може залишатися. Переїхав на Вінниччину. Оселився у селищі Літин. Він тут нікого не знав і його ніхто. Шукав можливості заробляти на хліб, на житло.  

Зустрівся з місцевою дівчиною Оленою. Коли вона познайомила його зі своїми батьками, ті зробили висновок: хлопець з Криму навряд чи зможе допомагати їм. Батьки об’єднали паї рідних і вирощували овочі. Втім, їхні припущення виявилися передчасні. Тепер вони інколи згадують про це вголос.

Після одруження він вирішив здивувати дружину і її батьків.

— У їхньому господарстві уже тоді були кози, — згадує Дмитро. — Молоко не знали куди дівати. Я заглянув в Інтернет і вичитав там спосіб приготування сиру. Спробував зробити. Не знав, що з того вийде, але старався.

Спершу сир схвалила дружина. Запропонувала його батькам, ті теж оцінили. Щоправда, не одразу повірили, що це справа рук кримського зятя. Коли козячий сир стали нахвалювати ще й сусіди, Дмитро подумав, що це могло б стати бізнесом.

З назвою сирів теж не довго думали. Олена розповіла йому, як у дитинстві батьки напували її козячим молоком. Інколи припрошували, пий, донечко, це козі моні, мовляв, молочко від кізоньок.

Коли Дмитро почув цю розповідь, сказав, що це могло б бути гарною назвою їхньої ферми і продукції. Пишуть її латиницею — Kozzzi Moni.

«Ох, і працьовитий цей зять з Криму!», — кажуть про Дмитра родичі і знайомі  його дружини.

— Ми вирішили розширити земельну ділянку, взяли ще трохи землі в оренду, щоб вирощувати овочі, — говорить Дмитро. — На жаль, на капусту, помідори, картоплю теж нема реалізації. Капусту дотепер не продали. Але ж колись ситуація має змінитися! На кошти від другого гранту придбали невелику техніку для обробітку поля під овочі. Тепер маємо тракторець, інше знаряддя, сільськогосподарський реманент.

Чоловік з Криму виношує ідею вирощувати баштанні культури. Можливо, у наступному році у них з’являться кавуни. Поки що увагу зосередили на виробництві сирів.

Давно ми не робили щось нове…

На сторінці у Фейсбуці сировар розповів про новинку, що з‘явилася в асортименті їхньої продукції.

«А ось і сир  Халумі (Halloumi), — йдеться у дописі. — Це найвідоміший продукт острова Кіпр, національна гордість кіпріотів. Сир із додаванням сухих листочків м’яти, що надає йому пікантності та особливого аромату. Схожий на Сулугуні, але Халумі більш щільний, ніби «гумуватий».

Завдяки особливостям виготовлення, сир дуже тугоплавкий, його навіть можна смажити, як шашлик на шампурах. Їдять у свіжому вигляді. Один з найбільш популярних способів приготування Халумі — підсмажити на грилі або сковороді у невеликій кількості оливкової олії, заздалегідь нарізавши сир скибочками, до появи легкої золотистої скоринки. Подають на стіл на листках зеленого салату з приправою — меленим духм’яним  перцем і оливковою олією.

Загалом вготовляють понад 10 видів сирів, зокрема, тверді, мякі і крем-сири.

Поділився фермер ще однією новинкою. Тепер у них є невелике сховище для зберігання сиру при необхідних для цього температурах.

Поштою теж відправляють...

Одна з точок, де у Вінниці продають сири KozzziMoni, знаходиться на ринку «Урожай». Дмитро каже, що роблять це такі, як і він, переселенці з Криму.

До речі, поштою теж відправляють замовлення. Найчастіше — до Києва. Крім сирів, пропонують козине молоко, а також масло.

— Козине молоко засвоюється організмом людини на сто відсотків, а коров’яче  трохи більше, як наполовину, — часто нагадує замовникам Олена Устиненко, яка разом з чоловіком готують корисний продукт.
 

Читайте також:

Уже зварили 430 тисяч тонн цукру, але один завод ще працює. Які цінові прогнози на солодкі кристали?

Шукаєте де вигідно придбати будівельні матеріали? Добірка будівельних баз та магазинів (партнерський проєкт)

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.