Сифіліс, гонорея, катання на ковзанах. Що писали “на Валентина” у старих вінницьких газетах

Порившись в архівах міської бібліотеки, відкопали кілька номерів старих вінницьких газет 50-ти і 100-річної давності. Сподівались знайти в них оголошення про пошук «другої половинки», але нічого подібного. В той час свято таке на відзначали

Найперше в історії платне шлюбне оголошення опублікував редактор лондонської газети «Як поліпшити господарство та торгівлю» Джон Гаутон наприкінці 1695 року.  Авторка першого оголошення не вказала свого імені. Зазначила лише, що втомилась жити сама, ніколи не була одружена і вже не молода. Хоча б у старості вона хотіла б відчути справжнє кохання. Оголошення викликало хвилю обурення, а газеті принесло неабияку популярність.

До російської імперії подібні оголошення дійшли наприкінці XVIII століття. Публікувались вони спочатку в німецькомовних газетах Прибалтики. Згодом з'явились і в російськомовних виданнях.

У 1906 році у Петербурзі почала виходити «Брачная газета». Окрім оголошень газета публікувала і любовні історії своїх читачок. Передплата на рік коштувала 3 рублі 25 копійок, вартість одного оголошення - 25 копійок. В той час стільки коштував кілограм цукру, або 3 кілограми картоплі.

Газета виходила тиражем більше 450 тисяч примірників і майже 4 тисячі з них надсилались за кордон. Українці теж писали в газету оголошення. Ось одне з них написане українською мовою: «Одізвіться дівчата, молодиці! Грошей немає, а вчитись хочу. Треба щоб у жінки були карбованці»
В газетних архівах вінницької бібліотеки подібних газет не збереглось. Регіональна подільська преса того часу була серйозною і оголошень про одруження не допускала.

— У нас такого не було десь до 80-х років, — розповідає працівник архів— До революції друкували багато реклами, але вона стосувалась продуктів та послуг. За Радянського Союзу, теж не особливо писали. Це вже в кінці епохи щось подібне з'явилось,
Порившись в архіві сторічних газет знайшли, за словами працівника архіву, одну з найпопулярніших у той час - Юго-Западний край.
Сто років тому, 14 лютого, 1917 року, газета вийшла з двома букетами на передовиці. Але ці букети ніяк не приурочені до Дня святого Валентина. Це була реклама Костельного саду Неліпінського. Садівник торгував насінням гіацинтів, цикламенів, тюльпанів, примул та інших квітів.

В середині газети ставили фельєтони, світові та місцеві новини. На останній сторінці кілька оголошень. Найбільше з них повідомляло про те, що хворі гонореєю-тріпером тепер мають можливість застосувати французький препарат “Бленозоль”. Його можна було купити у Театральній аптеці. Вартість коробки - 3 рублі.

У наступному випуску газети, за 15 лютого 1917 року, оголошення для хворих на гонорею змінилось таким же по величині оголошенням для хворих на сифіліс. Продавали його у тій самій Театральній аптеці. Ціна - 6 рублів, літературу висилали безкоштовно.

У цьому ж номері вийшла стаття про дикі забави в селах Росії де немає культурних розваг. Люди в них займаються кулачними боями і все це не десь в глибинці, а за 18 верств (трохи більше 19 кілометрів) від міста Володимира.


П'ятдесят років тому, у 1967 року передовиця Вінницької правди вийшла з відкритим листом до окружних виборчих комісій та підсумком візита Косигіна до Великобританії.


У номері є два матеріали про жінок: про двох систер-доярок з Якушинців. Які краще всіх у колгоспі «Правда» доглядають за коровами.

Та «Розповіді комуністів» з фото майстра вінницької цукеркової фабрики, зміна якої вважається кращою на підприємстві.



Найбільшим оголошенням на останній сторінці в газеті «Вінницька правда» в цей день було «Катання на ковзанах зміцнює здоров'я юних і стариків!». Ковзани у Вінниці можна було купити у спортивному магазині на проспекті Коцюбинського.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.