Сестер Тельнюк неспроста запрошують у Сугаки. Хто і для чого?

Галину і Лесю Тельнюк чекають у селі Сугаки, де у свій час бував їх батько і написав про це село книгу «Грає синє море»

• Сугаки — село у Могилів-Подільському районі.
• Про одну з його сторінок написав книгу український письменник Станіслав Тельнюк, батько Галини і Лесі, їх співочий дует відомий далеко за межами України.
• Як і чому виник задум запросити популярних виконавців у Сугаки?

Ініціатива запросити відомих виконавиць — сестер Тельнюк — належить Василю Бирлинському. Він директор місцевого Будинку культури, музикант, керівник співочого колективу, викладач музичної школи, організатор низки мистецьких заходів. Один з таких заходів має назву «Сугаківське перевесло». На його проведення пан Василь запрошує у Сугаки митців з різних куточків Поділля.

На початку квітня «перевесло» поєднало музикантів, поетів, співаків з трьох територіальних громад — Вендичанської, Могилів-Подільської і Чернівецької, які з’їхалися у Сугаки на чергову зустріч. Зал сільського Будинку культури щиро аплодував талантам — своїм і приїжджим.

Про це журналісту «20 хвилин» розповів ініціатор і організатор проекту Василь Бирлинський. Він поділився цікавим задумом.

Не приїхав батько, можливо, приїдуть його талановиті донечки

Пан Василь розповів, що на один з таких заходів планують запросити талановитих і дуже шанованих виконавців, патріоток України Галину і Лесю Тельнюк.

— Чому саме їх? — запитав співрозмовника.

Замість короткої відповіді пан Василь розповів цікаву історію,

Він зберігає вдома книгу під назвою «Грає синє море». Ця книга про його рідні  Сугаки. Написана на основі історичних матеріалів. Охоплює період ще до Переяславської ради. Події у книзі відбуваються за 30 років до того часу, коли Богдан Хмельницький скріпив союз з московією.

Автор книги знаний український письменник і перекладач Станіслав Тельнюк. У 60-х роках минулого століття він працював журналістом у Могилів-Подільській газеті «Наддністрянська правда». Неодноразово приїжджав у Сугаки. І не тільки у журналістських справах. Писав про Сугаки книгу, яку назвав «Грає синє море».

— Коли читаєш Тельнюка, розумієш, що він більше дізнався про наше село, аніж ті, хто в ньому живе, — каже пан Василь.

Чому письменник обрав для дослідження і літературного опису історичний факт — напад на село турків, вивезення у турецьку неволю частини жителів села? Як досліджував матеріали? Які архівні документи використовував?

Ці та інші питання мимоволі виникають у жителів села. Так само вони цікавили і те покоління сугаківчан, яке жило у часи виходу книги у світ. Її надрукували у 1971 році.

— Мені розповідали, що тоді, після появи книги, вчитель літератури нашої школи Микола Петренко разом з членами шкільної літературної студії запрошував Станіслава Тельнюка на зустріч, — продовжує розповідь Василь Бирлинський. — Вони написали письменнику щирого листа. Готували для зустрічі запитання. Це мала бути цікава розмова. Дорослі теж хотіли бути присутні на зустрічі з письменником.

Зустріч не відбулася. На той час Станіслав Тельнюк уже переїхав на роботу у Київ. Дорога до Сугак стала довшою, ніж це було з Могилева-Подільського. Клопотів у столиці побільшало. Словом, не вдалося автору книги побачитися зі своїми читачами, нащадками тих, про кого йдеться у книзі.

— На жаль, давно вже нема з нами Станіслава Тельнюка, він передчасно пішов з життя, — продовжує розмову пан Василь. — Але є його талановиті доньки — пані Галина і пані Леся. Запрошуємо їх побувати у селі, де колись бував батько, у селі, про яке він написав цікаву книгу.

Заспівали б пісню на його вірш

— На зустріч з дуетом Тельнюк приїхали б митці з нашого Поділля на чергове «Сугаківське перевесло», — продовжує Василь Бирлинський. — Згадали б добрим словом їхнього батька Станіслава. Виконали б пісню на його вірш. Зачитали б уривки з його книги про Сугаки. Показали б місця, про які згадує письменник у книзі. Значить, він там бував, його сліди залишилися на стежках нашого села. Тепер по них пройшлися б Галина і Леся. В моїй уяві, це було б одне з найкращих «Сугаківських перевесел». Ми б поєднали в ньому сучасне з минулим, показали б наші нинішні таланти, поспілкувалися з професіоналами…

Гарний задум у керівника Сугаківського Будинку культури Василя Бирлинського! Відчув це під час його розповіді.

Місцеві митці напишуть листа-запрошення сестрам Тельнюк. Він буде таким само щирим, яким колись було запрошення їхньому батькові від учнів Сугаківської школи, членів тодішнього літературного об’єднання.

— Ми розуміємо, що у дуету напружений концертний графік, що вони гастролюють не тільки в Україні, — каже пан Василь. — Але приїхати у село — це все одно, що зануритися у гарну казку. Спілкування додало б їм сил і наснаги. Їхні серця точно забилися б гулкіше від звичного, я упевнений у цьому, — говорить Василь Бирлинський.
 

Читайте також:

«Привіз нас у Вінницю, а сам пішов на фронт — орків з дому вибивати». Розповідь переселенки

Молодого воїна з Ладижина повернули до життя в реанімації лікарні Мечникова у Дніпрі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.