Щоб «відкосити» від армії, повів до шлюбу… бабусю. Подробиці скандалу

У 79 бабуся вийшла заміж за внука

На шостий день після отримання повістки в армію призовник з Вінниці знову з’явився до міського військкомату. Добровільно. Але не для того, щоб йти на службу. На руках мав документ, який надавав право забути про армію. Прийшов «ощасливити» ним працівників військкомату.

Бережи свою новоспечену дружину, як зіницю ока

-З призовником прийшов батько, який заявив, що син не піде в армію, бо в нього дружина інвалід першої групи, - розповів журналісту RIA міський військовий комісар Олександр Данилюк. – Працівниця дістала особову справу призовника і відповіла, що в документах нічого не сказано про одруження. Натомість їй подали свідоцтво про шлюб. Вона читала й очам не вірила: призовник 1995 року народження, а новоспеченій дружині невдовзі виповниться 80!

Відстрочку надає призовна комісія. За словами військового комісара, у її складі, крім військових, заступник міського голови, депутати, представники громадськості, медики. Молодик стояв перед ними і чекав рішення. Присутні розуміли, що призовник пошив їх у дурні. Незважаючи на це, змушені були поступати згідно з чинним законодавством. Він отримав відстрочку від служби.

-Бережи свою новоспечену дружину, як зіницю ока, - сказав молодику на комісії військовий комісар Олександр Данилюк.. - Бо якщо протягом п’яти років вона, боронь боже, залишить цей світ, то матимеш подвійне горе – похорон і нову повістку в армію.

Мав служити у Нацгвардії

Молодий, здоровий, високий на зріст хлопець, влітку пройшов військово-лікарську комісію. Його визнали придатним для служби у Збройних силах та інших військових формувань. Як стверджує військовий комісар, призовника планували відправити у Національну гвардію. Якраз літом був додатковий призов.

-Він підійшов до нас і сказав, що в нього хвора бабуся, яку він доглядає, - продовжує військовий комісар. – Попросився відстрочити призов до осені. Ми взяли до уваги його прохання. Повторно викликали  на комісію у вересні. 25 жовтня він отримав бойову повістку на відправлення у частину. Розписався в отриманні документа. На службу мав прибути 7 листопада. А 31 жовтня приніс свідоцтво про одруження з інвалідом першої групи.

Відповідно до закону, якщо у призовника дружина інвалід, не маємо права відправляти на службу.

На запитання, що говорив призовник на комісії, Олександр Данилюк відповів: «Він сказав, що це сестра його бабусі, бабуся померла, сестра залишилася самотня, він має її доглядати».

-Будемо звертатися до правоохоронних органів, щоб перевірили, наскільки відповідає чинному законодавству процедура укладення шлюбу призовника з бабусею, - зазначив військовий комісар. – За 34 роки моєї служби це перший такий випадок, коли призовник ухилився від служби у такий спосіб.

«Гірко!» не кричали, цілуватися не пропонували

-У нас не було підстав відмовити в укладанні шлюбу тільки через те, що у пари велика різниця у віці, - пояснила журналісту в.о. керівника міського відділу РАЦС Богдана Ліпа-Скопас. - Чинним законодавством не визначено максимальний вік реєстрації шлюбу. Про мінімальний сказано, максимальний – ні.

Шлюб призовника і бабусі зареєстрували у день подання заяви. Як пояснили у РАЦСі, законодавець передбачив скорочену процедуру реєстрації у низці випадків. Нею скористалися наречені. У даному випадку йдеться про хворобу нареченої. Не про інвалідність, бо факт інвалідності не дає такого права, а саме про хворобу. У РАЦСі пояснили, що урочистої реєстрації не було. Тому молодятам не пропонували обмінятися обручками та поцілуватися, не ставили запитання, чи згодні вони створити сім’ю…

-Вони звернулися у кабінет подання заяв на реєстрацію шлюбу, - пояснили Богдана Ліпа-Скопас. – Разом з нашим спеціалістом, яка прийняла заяву, підійшли до мене. Сказали, що бажають зареєструвати шлюб терміново. Надали документи, що дають підставу для термінової реєстрації. Я написала резолюцію. Вони пішли в кабінет реєстрації.

На запитання, чи були випадки анулювання укладеного шлюбу, пані Богдана відповіла, що були. Тільки не з причини великої різниці у віці.  

А говорили, що буде опікуном

Бабуся, схоже, не зрозуміла, що вийшла заміж за внука своєї покійної сестри. Після одруження вона, як і раніше, продовжувала проживати у своєму селі. Журналіст побував у неї разом з сільським головою Тетяною Гнатюк.

Спираючись на ціпок, старенька вийшла з хати, присіла на лавку. Розповіла, що її чоловік помер. Тепер сама доглядає пасіку. Буває, сусіди допомагають по господарству. Каже, внук навідується. Як часто? Може, раз на тиждень. Сільський голова запитує, чи їздила бабуся останнім часом у Вінницю. та відповідає, що її возили оформляти опікунство. Тепер внук сестри буде доглядати за нею. Вона перепише на нього свою частину будинку у Вінниці. Раніше там проживала. Років 20 тому перебралася в село. У Вінниці залишилася рідня покійної сестри і згаданий внук. Проживають у тому ж будинку, що й вона раніше жила. Саме у Вінниці бабуся прописана. В селі купили стару хату. Поки жив чоловік, разом займалися бджолами. Їх знають, як гарних пасічників.

-Це дуже порядна жінка, - наголошує сільський голова. – Щира, подільчива, не скандальна. Було так, що один з сусідів не погоджувався з встановленою межею. Вона сказала, беріть, скільки вам треба, тільки, будь ласка, не  скандальте. Дуже гарно  відгукуються сусіди.

Коли запитали бабусю про її одруження, старенька широко розплющила очі.

-Та ж він казав, що це опікунство, - промовила стиха і заплакала.

У понеділок бабусю вивезли з села. Сусіди кажуть, молодий забрав до себе у Вінницю.

Поспілкуватися з молодим, на жаль, не вдалося. За його номером телефону хлопець відповідає, що помилилися номером. Дома двері не відчиняє. Тим часом у військкоматі звернулися до правоохоронців встановити відповідність дій призовника чинному законодавству.

Потребують перевірки дії працівників РАЦСу і призовника

Юрист Олександр Цісар:

- Законом України "Про військовий обовязок і військову службу" передбачена така підстава для відстрочки від призову на строкову військову службу, як наявність у призовника дружини-інваліда. Дана норма Закону не містить обмежень чи виключень, що були б пов’язані з датою укладення шлюбу чи віком дружини призовника. Такі дії не можна безпосередньо кваліфікувати як ухилення від проходження строкової служби.

Питання в іншому. Ст. 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Якщо шлюб було укладено внаслідок свідомого введення в оману бабусі, то це дає їй підставу на звернення до суду з вимогою про визнання шлюбу недійсним. Зрозуміло, що у віці 80-ти років важко відстоювати свої права, але питання про визнання шлюбу недійсним повинен хтось ініціювати - або сама бабуся, або прокуратура, якій надано право представляти інтереси такої категорії громадян у суді. Але навіть у цьому випадку потрібне звернення самої бабусі.

Викликають питання пояснення працівниці РАЦСу, оскільки, як передбачено ч. 3 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, обов'язком повідомити один одному про стан свого здоров'я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. Працівники РАЦСу мали переконатися у добровільності укладення шлюбу, пересвідчитись в усвідомленні людиною похилого віку наслідків своїх дій. Чи було це зроблено?

З моєї точки зору, потребують перевірки дії працівників РАЦСу при реєстрації цього шлюбу - Міністерством юстиції, а можливо і правоохоронними органами.

Що ж до призовника, то складно сказати, чи наявні в його діях ознаки якогось злочину та чи можливо притягти його кримінальної відповідальності за ухилення від призову, однак, його дії безумовно потребують належної оцінки компетентних органів.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.