Про чергову поважну дату в історії району дізналися у всіх селах. Через усі населені пункти пройшла культурно-мистецька естафета «Натхненна у праці, увічнена в пісні, квітуй Могилів-Подільська земля!».
У її рамках відбулися вечори пам’яті шанованих земляків, хто своєю працею уславив рідний край, хто не повернувся з воєн - Другої світової, «афганської», із зони бойових дій на Донбасі. Ветерани згадували минувшину, розповідали молоді про те, якими був їхні населені пункти раніше.
Йшлося також про звитяжців сьогодення. Найцікавішими є спогади тих, хто зберігає розповіді про минулі часи.
Могилів-Подільський район особливий тим, що знаходиться на державному кордоні: до початку Другої світової по Дністру проходив державний рубіж з Румунією, нині район межує з Молдовою. Прикордонна територія особливо жорстко контролювалася у довоєнні часи. Пригадую розповіді одного з місцевих мешканців, колишнього дослідника краю, журналіста Олексія Гринчука. Зокрема, він згадував, що у той час в редакції місцевої газети, що знаходилася у приміщенні на березі річки, вдень і вночі вікна були затулені цупкою темною тканиною. Редакційний приймач зберігався у… сейфі. Його діставали тільки на той час, коли отримували офіційні матеріали з Києва. Сам сейф опечатували. Відкривали і закривали у присутності представника КДБ.
-Працювати доводилося по-сталінськи, - згадував Олексій Гринчук. – Як це? Сталін любив працювати вночі. Редакція так само робила. Справа в тім, що вночі передавали на місця більшість офіційних матеріалів. Треба було їх прийняти. Надрукований текст віднести у друкарню. Там набирали на спеціальних машинах, робили відбитки майбутніх сторінок газети і повертали в редакцію на вичитку. Перечитували десятки разів – боялися пропустити яку-небудь помилку, що могла вкрастися під час набору тексту. За таке могли не тільки позбавити роботи. Одного разу пізно вночі зателефонували з міському партії. Викликали відповідального секретаря. Він хотів одягнути плащ, що висів на вішалці при вході у кабінет. Передумав. Каже, так буде швидше, бо ще багато роботи над номером. Не повернувся більше чоловік. Плащик на вішалці ще довго нагадував про нього. Згодом дізналися – його визнали ворогом народу і розстріляли.
Друкували черговий номер здебільшого під ранок. Після того розвозили по селах. Після виходу газети працівникам дозволялося до обіду зайнятися своїми справами, а тоді знову на службу.
Незважаючи на посилений контроль, місцеві все одно знаходили можливість переправитися на правий румунський берег. Домовлялися зі своїми прикордонниками, а також з румунськими. Інколи це вдавалося зробити за пляшку «цуйки» (так румуни й молдавани називають самогонку). Взимку це було простіше – переходили через лід. Влітку переправлялися на човнах. Щоправда, їх доводилося переховувати за сімома замками. Як у ті часи, так і тепер, на обох берегах проживають рідні. Це типове явище для усіх прикордонних регіонів. Люди знаходять можливість зустрічатися, попри всі заборони навіть тоді, коли країни ворогують між собою.
-Якщо ж не вдавалося переправитися до рідних, люди виходили на береги річки, знаходили місце для схованки і перегукувалися між собою, - згадував Олексій Гринчук.
Краєзнавці дотепер досліджують ті часи. Частину матеріалів оприлюднили під час науково-практичної конференції « Історія Могилів-Подільського району: минувшина та сьогодення». Захід приурочили до 95-ї річниці з часу створення району. Вчителі історії, краєзнавці представили низку доповідей про непрості періоди – роки голодомору 1932-1933 та 1948 років, примусового створення колгоспів, що його більшовики називали добровільним об’єднанням селян, сталінських репресій, Другої світової війни, післявоєнної відбудови, періоду застою за часів Брежнєва і горбачовської перебудови. Яскравою сторінкою вписана боротьба за незалежність України. Одна з перших організацій Народного Руху України створена саме у Могилеві-Подільському.
В історії району було декілька періодів так званих укрупнень. Це коли до нього приєднували сусідні райони – Чернівецький, Ямпільський, Яришівський.
Район відомий ще однією «родзинкою»: у селі Садова створено Пам’ятник пісні.
У такий спосіб скульптор Микола Крижанівський нагадав місцевим мешканцям, що саме в їхньому селі було написано рядки, що стали народними.
Мова про пісню «Ніч яка місячна…», автором слів якої є Михайло Старицький. Він написав тоді, коли проживав у селі
Багато можна розповідати про відомих людей, вихідців з Могилів-Подільського району. Дехто прославив свій край далеко за межами країни. Це стосується талановитої майстрині Марії Руденко. Про неї, про її ансамбль «Горлиця», про її золоті руки чи не найкраще знає її учениця Марія Гоцуляк. До речі, пані Гоцуляк одна з тих, кого удостоїли почесної відзнаки «За заслуги перед Могилів-Подільщиною». В одних земляків доля склалася щасливо, в інших - трагічно. Дехто не повернувся на береги Дністра навіть у часи, коли не було війни. Наприклад, на меморіальній таблиці у Нью-Йорку, де терористи знищили два хмарочоси у 2001 році, є прізвище могилівчанина.
Урочистості з нагоди річниці створення району відбулися в районному будинку культури.
Тут представили рукотворні роботи місцевих умільців – вишивку, витинанки, писанки, вироби з дерева, картини тощо. Готуючись до свята, місцева влада запровадила відзнаку для тих земляків, які зробили значний внесок у розвиток краю. Як розповів голова районної ради Володимир Сірант, кандидатури подавали територіальні громади, трудові колективи, громадські організації. Визначали їх шляхом таємного голосування. З 12 претендентів на відзначення комісія обрала чотирьох.
Почесною відзнакою «За заслуги перед Могилів-Подільщиною» нагороджено: Бойту Анатолія Миколайовича, депутата районної ради трьох скликань, краєзнавця; Гіщина Юрія Дмитровича, учасника антитерористичної операції на сході України; Гоцуляк Марію Василівну, директора районного музею етнографії та народного мистецтва ім. Марії Руденко, фольклористку, народну майстриню; Дорош Ігоря Васильовича, учасника антитерористичної операції на сході України, депутата районної ради 7 скликання.
Частина земляків удостоєна почесних грамот облдержадміністрації та облради, які вручив представник ОДА Валерій Бойко.
Почесні грамоти районної влади вручили голова Могилів-Подільської райдержадміністрації Олег Китасюк та голова райради Володимир Сірант. Серед нагороджених - Заремба М.В. (волонтер, член «Українського об’єднання учасників бойових дій та волонтерів у Вінницькій області»); Миронишин Г.М.(благодійник, волонтер); Михайляк Л.В. (волонтер); Чорнодолюк І.В.(заслужений працівник народної освіти України); Пустовіт М.М. (керівник народного духового оркестру Будинку культури с.Сугаки); Мельник Альона (випускниця 2015 року Кукавської СЗШ-І-ІІІ ступенів, призерка обласних олімпіад з інформатики, математики); Чорна Вікторія (учениця 9 класу Вендичанської СЗШ-І-ІІІ ступенів, призерка обласної олімпіади з української мови і літератури); Конюк Людмила (учениця 11 класу Озаринецької СЗШ І-ІІІ ступенів, призерка Всеукраїнських, обласних конкурсів МАН секція «Економіка», «Математик»); народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Горлиця» Будинку культури с.Слобода-Яришівська (керівник Вовчук В.В.)
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер