«Саня, тримайся!» Як рятували бійця, якого пограбували злодії, а бомжі — поранили ножем

Олександра Дригу (другий праворуч) врятували небайдужі вінничани - Вадим Павлов, Ярослав Пашкевич і Володимир Скосогоренко привезли чоловіка на відправити додому

У той вечір до Вадима Павлова підійшов незнайомий чоловік. Попросив грошей. Пояснив, що не має за що доїхати до Черкас. Сам він звідти.

Павлов, головний редактор RIA, добре знається на людях.

— Бачу, чоловік не п’яний, — розповідає Вадим. – Запитав, як звати, чим займається, хто чекає на нього у Черкасах. Дізнався, що Олександр Дрига, так він назвав себе, воював. Не одружений. На Черкащині є рідна сестра і двоюрідний брат . Пів року тому приїхав до Вінниці і тут у нього вкрали не тільки гроші, а й документи…

Віддав останні копійки

Поки розмовляли, підійшла жінка. Теж попросила грошей. Пояснила, що збирає на операцію.

Від того, що сталося далі, у Павлова слів забракло. Чоловік, який просив у нього грошей, дістав з кишені останні копійки і передав жінці.

Вадим запросив  незнайомця у кафе, купив повечеряти. Сам в цей час знайшов в Інтернеті немало інформації про незнайомця.

— Коли я показав його фото в госпіталі, а ще фото тих, з ким він був в АТО, у чоловіка на очах з’явилися сльози, — розповідає Павлов.

Ту ніч Олександр Дрига провів у готелі.

—У тебе добре серце, — сказав Вадиму на прощання Дрига.

На ранок випадкового зустрічного було не впізнати. Він скористався бритвою, яку отримав у подарунок, привів себе до ладу і перестав бути схожим на бомжа.

Щоправда, один епізод, насторожив благодійника, коли він вранці прийшов у готель. Вадим не став на ньому наголошувати. Схоже, саме це й стало причиною, чому колишній військовий опинився на вулиці, а не в шпиталі, де мав лікуватися.

Медикам подяка, та відгукнулися не всі

Інформацію про бійця Павлов розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці.

— Кузя, Док, Калина, Північ, якщо ви читаєте це, настав час повоювати за вашого побратима, — йшлося в одному з повідомлень. – І сестра Ірина Коваленко подай руку братові. Ми також повоюємо. Саня хоче жити іншим життям. Запитує, чи допоможемо йому в цьому.

— Атовці, волонтери, благодійники, хто там ще, прошу, давайте підтримаємо Олександра, — це слова зі ще одного повідомлення Павлова у соціальній мережі

Разом з активістом і волонтером Ярославом Пашкевичем Вадим повіз Дригу у другу міську лікарню. Ще під час першої зустрічі звернув увагу, що той кульгає на одну ногу. 

— Зайшли у приймальну головлікаря, — розповідає Вадим. — Розповіли ситуацію. Медики з розумінням поставилися до пацієнта. Першим оглянув його завідувач відділення хірургії Леонід Малик. Потім – травматолог. Далі був рентген. Під’їхав психолог Володимир Скосогоренко, поспілкувався з бійцем.

Потім, за словами Павлова,  спрацювала теорія семи рукостискань. Одні через одних вийшли на сільського голову, на брата Олександра, атовців з Умані, які пообіцяли зустріти його з автобуса з Вінниці. На автовокзалі Дрига почувавуся розчуленим. В Умані він переночував і наступного ранку поїхав до Черкас, де його зустрів двоюрідний брат.

— Був ще один момент, Саня боявся йти забрати свої речі у палатці, — розповідає Ярослав Пашкевич. – Зізнався, що там його там б’ють. Бомжі ножем поранили. Вирішили підтримати його. На Бригантину ходили утрьох – боєць, Вадим і я. Умови, в яких вони там знаходяться, це справжнє дно. Не дивно, що Саня говорив, що ніколи більше не опуститься до такого.

Чоловік оступився. Втім, має бажання жити по-людськи. В цьому його підтримали у Вінниці. Надалі все буде залежати від нього самого.

До речі, на повідомлення в Інтернеті про Дригу, який опинився у чужому місті, у скрутній ситуації, місцеві атовці не відреагували. На відміну від черкащан.  Ті зустріли в Умані, взяли на нічліг, а наступного дня відправили до Черкас.

Направте в бригаду, яка воює

Олександр Дрига працював на підприємстві «ЧеркасиАзот». У 2016-му його мобілізували в АТО. Просився направити у бригаду, яка воює.

Служив стрільцем у 30-й, потім у 72-й. Пройшов Мирне, Троїцьке, Гранітне, воював на Світлодарській дузі.

Його поранило і контузила на Світлодарській дузі. Посікло правий бік. Втратив слух на одне вухо. Обличчя настільки заніміло, що здалося, знесло половину голови.

— Я навіть запитував  хлопців, чи є у мене половина голови, — розповідав Олександр. – Ну, зовсім не відчував її.

Він лікувався у Києві у шпиталі разом з іншими пораненими. Каже, одного дня у закладі медперсонал заворушився, забігався. Пояснили, що має приїхати Порошенко, він тоді був президентом.

— Не чекали його у нашій палаті, — говорить Дрига. – Він зайшов, хтось з тих, які були з ним, назвали моє прізвище. Порошенко підійшов до мого ліжка і вручив нагороду – медаль «Захисник Вітчизни».

Поселили в будинок, завезли паливо

У Черкасах Олександра Дригу зустрів його двоюрідний брат Анатолій. Забрав у село Худоліївку, звідки родом батьки Олександра. На жаль, їх уже нема серед живих.

— Олександру надали житловий будинок, -— розповів журналісту RIA сільський голова Худоліївки Роман Златковський. – Завезли паливо. Допомагаємо продуктами. Найважливіше зараз – відновити документи. Це ж несправедливо, коли його побратими отримують матеріальну допомогу як учасники УБД, а наш земляк бомжує.

З найближчої рідні у селі Худоліївк тільки двоюрідний брат. Як пояснив сільський голова, батьки Олександра давно виїхали у Черкаси. До того жили у своїх батьків. Одна хата розвалилася. Іншу продали. Тому житла не залишилося.

Передайте вінничанам слова подяки

— Олександра поселили в один з пустуючи будинків, — розповів сільський голова Худоліївки Роман Златковський. – Люди знають його в селі. Він змалку виростав тут. Постійно на канікули приїжджав до бабусі. Не дамо чоловіку пропасти.

Сільський голова каже, що одне просять чоловіка — щоб тримався.

— Саня, тримайся! – ці слова він чує не тільки від голови села.

Про що йде мова, не важко здогадатися.

— Вінничанам передайте слова подяки, — говорить Роман Златковський. – Якби не подали руку допомоги, хтозна чим би все закінчилося. Дуже людяний вчинок. Небайдужість це те, чого бракує багатьом з нас. Тільки не тим з ваших земляків, хто підтримав Сашу, взяв на себе клопоти, забрав його від бомжів і відправив додому.

Вони й мене знайшли. По телефону. Розпитували, чи знаю такого чоловіка. Цікавилися контактами рідних. Спасибі тим хлопцям.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.