Розкупили всі «Кобзарі» Шевченка у книгарні на Вінниччині. Для чого?

Федір Шевчук (праворуч) приніс видання "Кобзаря" 1840 року (перевидане у 1974 році). Щоб купити у Києві, стояв у черзі Фото Руслана Храновського

-Ми й подумати не могли, що люди виявлять таку велику активність в організації виставки «Кобзарів», - розповів журналісту «20 хвилин/ RIA» директор Бершадської загальноосвітньої школи №1 Григорій Погончик. – Виставку планували як один із багатьох заходів, що їх проводили в школі під час березня з нагоди чергової річниці з дня народження нашого славетного поета. Та ще й переймалися тим, чи вона вдасться, бо ж не було упевненості, що відгукнуться вчителі й учні. Нині ж читають здебільшого в Інтернеті. Паперові книги залишаються на полицях. До них значно рідше підходять, ніж до комп’ютера. Насправді сталося не так, як гадалося, - зазначає директор школи Григорій Погончик (фото внизу.

Хто приніс найбільше видань

Ідею зібрати для виставки книгу з однаковою назвою – «Кобзар» запропонував вчитель української мови і літератури Богдан Фединчук (фото внузу ліворуч, прворуч - поет з Вінниці Віктор Цимбал вручає диплом Книги Рекордів України)

-Як вона народилася? – перепитує він. – Йшов одного разу містом. Подумав, що невдовзі два свята – жіноче 8 Березня і Шевченкові дні. Згадався поетів «Кобзар». Вдивлявся у людей, які проходили поруч, і мимоволі хотілося запитати кожного: «А ви маєте дома «Кобзар»? Наступного дня запропонував ідею директору школи. Він підтримав.

Спочатку планували долучити до організації виставки вчителів й учнів школи. Про задум дізналися дорослі – батьки учнів, знайомі вчителів. Запитували, чи можуть і вони додати свої «Кобзарі».

-Аби земляки не ображалися, що їх не запрошуємо, повідомили про виставку в районній газеті, - продовжує Григорій Погончик. – Уже тоді зрозуміли, що в одному класі виставити усі примірники не вдасться, місця не вистачить. Вирішили влаштувати у вестибюлі школи.

Директор пан Погончик приніс 26 (!) «Кобзарів», що зберігає у домашній бібліотеці.

Можете уявити чергу за книжками?

Протягом місяця приносили до школи «Кобзарі». На кожному примірнику олівцем робили напис, кому належить книга.

-Мені розповіли, що в книгарні розкупили всього Шевченка, - розповідає Григорій Погончик. – Книги виявилися не тільки різних років видання – найдавніша датована 1949 роком, таких було, по-моєму, дві чи три. Вони мали різні розміри. Найменша схожа на сірникову коробку – 4х5 сантиметрів. Найважча важила 1325 грамів.

Федір Шевчук приніс на виставку видання 1974 року. Каже, це репринторна копія першого видання «Кобзаря». Воно побачило світ у 1840 році у Петербурзі. У ньому було тоді вісім поезій. - Купив книгу у Києві, - згадує пан Федір. – У той час навчався в Шевченковому університеті. Було це у рік  160-ї річниці з дня народження поета.

 На Хрещатику знаходилася книгарня «Сяйво». Не повірите, за головною книгою Шевченка тоді стояв у черзі. Можете уявити нині чергу за книжками?

Декілька ночей вишивала портрет

Виставку «Кобзарів» доповнили вишивками і малюнками портретів Шевченка або сюжетів на його твори.

-До мене підходили колеги й говорили, що варто показати також, що ще, крім «Кобзарів», мають дома люди, приурочене Тарасу Шевченку, - каже Григорій Погончик. – У декого зображення поета можна побачити вишитим на полотні, у декого – на картинах. Це була гарна пропозиція. Такі твори робили виставку багатшою. У цьому переконалися, коли відкривали виставку.

Принесла вишитий портрет Шевченка учителька початкових класів Любов Вакуленко. Колегам розповіла, що декілька ночей не спала. Так хотілося показати своє вміння вишивати. Свої роботи демонстрували вчителі Валентина Мартич, Оксана Шулер, Олена Паламарчук, загалом майже 20 членів учительського колективу прийшли і з «Кобзарем»,  і з картинами та вишивкою. Місцева поетеса Марія Цимбалюк принесла сімейну реліквію - старовинний рушник родичів чоловіка з написом у кутку «Черкаська вишивка»». Це була найстаріший експонат виставки.  А найстаршим учасником  став 92-річний Олексій Степовий, колишній політичний в’язень. Він приїхав з села Джулинка. Крім «Кобзаря»,  ветеран приніс власноруч написану картину «З мороку архіпелагу ГУЛАГ».

Зал стоячи виконував «Реве та стогне Дніпр широкий»

Завершили захід на високій ноті. Після огляду виставки всі перейшли до актової зали. Вільних місць не залишилося. Крім учителів й учнів, прийшло багато охочих з райцентру та населених пунктів. Виставка «Кобзарів» зацікавила навіть сусідів з Гайворонського району Кіровоградської області. Вони прибули делегацією. Звичайно, з «Кобзарями». Оглянули виставку також керівники району й міста. Зі сцени виступали учасники художньої самодіяльності. Особливістю кожного номера було те, що самодіяльні артисти тримали у руках Шевченкову книгу.

Поет з Вінниці Віктор Цимбал презентував землякам свою нову книгу «До Тараса». Він разом з поетом з села Михайлівка Миколою Рудиком провели напередодні заходу зустрічі з учнями у класах. Переможець обласного конкурсу читців учениця Настя Бараболя прочитала для присутніх проникливі вірші.

Коли прозвучали перші рядки відомого твору на слова Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», зал піднявся і дружно підхопив виконання. Керував хором Іван Варгоцький.

11 разів піднімалися на Чернечу гору за нагородами

-Цей захід об’єднав наш колектив, ще більше згуртував його, - ділиться думками директор школи Григорій Погончик. – Це найкращий результат, який ми отримали. Звичайно, приємно й те, що його зафіксували представники Книги Рекордів України

До речі, Бершадська школа №1 протягом одинадцяти років  перемагала у всеукраїнському конкурсі учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої» (номінація «Історія»). Нагороджували переможців традиційно в одному місці – на Чернечій горі у Каневі. Один з «Кобзарів», вручений там переможцям, також можна було побачити на виставці у школі.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.