Речі студента Володимира Мухи, який загинув у АТО, айдарівці зберігають як талісмани

Микита ПАНАСЕНКО

Сьогодні, 24 грудня, у Вінницькому національному технічному університеті відкрили меморіальну дошку Володимиру Мусі — студенту цього закладу, який загинув у зоні АТО.

- Я добре пам'ятаю розмову з ним, коли він сказав, що залишає навчання, - каже ректор Вінницького національного технічного університету Володимир Грабко. - Що іде в зону АТО захищати Батьківщину. Для мене це було і позитивно, і дивно. Уклін, честь і слава батькам, які вирощують наших захисників. Честь і слава Володі. Пам'ять про нього не зникне, не зітреться у наших серцях.

Володимир народився 28 березня 1994 року у селі Кам'янка. У 10 років переїхав з родиною до Гайсину, де навчався у гімназії. У ВНТУ вступив у 2011 році на факультет електроенергетики та електромеханіки. У навчальному закладі про нього казали, що він не любив несправедливості. Події на Майдані змусили його поїхати до Києва, де з іншими українцями він відстоював правду. Після того він повернувся додому. Але війна на сході України покликала юнака боронити державу. Володимир добровольцем записався у загін “Айдар”. 20 липня 2014 року під Георгієвкою, що на Луганщині, підрозділ “Холодний яр” прорвав позиції ворога та організував коридор для постачання зброї та боєприпасів у луганський аеропорт. Наступного дня проросійські бойовики пішли у контратаку, застосувавши танки. Під час бою двоє з двадцяти холодноярівців були поранені. Володимир був кулеметником. Тоді він прикривав відхід підрозділу, але загинув від кулі ворожого снайпера.

- Володя Муха був незвичайною людиною, - розповідає викладач, доцент кафедри електричних станцій та систем, командир зенітного розрахунку батальйону “Айдар” Світлана Бевз. - Для нього Україна була понад усе. В “Айдарі” про нього ходять легенди. Бійці бережуть його особисті речі як талісман. Мій друг, снайпер Андрій Щелкун, по цей день зберігає светр Володі, який той подарував йому, коли у Андрія не було теплого одягу.

Одногрупники Мухи Ярослав Кокуца, Микола Занін, Додун Сергій теж згадали теплим словом Володю. Вони сказали, що встановлення меморіальної дошки — правильна річ, бо навіть не всі студенти знали про ті події.

- Я був знайомий з Володею ще з 11 класу, - каже Сергій. - Ми мешкали в одній кімнаті та переживали різні пригоди. Коли Вова сказав, що їде в АТО, ми всі були ошелешені. Відговорювали його, але це не допомагало — він стояв на своєму.