«Прапори Тетяни додають хлопцям сили». Сотні знамен пошила і передала на Схід вчителька з Вінниці

Пошиті прапори Тетяна Мазай передає через волонтерську організацію Людмили Бобровської , сама приносить їх в офіс організації

Сьогодні, у День Державного прапора, пані Тетяна зайнята іншою справою. Допомагає рідним тітонькам копати картоплю. В селі по радіо слухала церемонію урочистого підняття Державного прапора з нагоди свята.

—Головне, щоб наш прапор замайорів у Криму й на Донбасі, — говорить жінка. — Ото було б свято!

Про Тетяну Мазай почув від волонтерки Людмили Бобровської. Пані Людмила говорила, що ця жінка пошила сотні прапорів. Шиє двох зразків — синьо-жовтий і червоно-чорний. Знамена з полосками червоного і чорного кольорів замовляють переважно бійці «Правого сектора». Один з них хлопці замовили великих розмірів. Його недавно передали у підрозділ на Донбас.

—У пані Тетяни золоті руки і таке само золоте серце, — говорить Людмила Бобровська. — Не раз чула від бійців, що прапори Тетяни додають їм сили.

На запитання, скільки пошила за цей час знамен, вчителька усміхнулася у відповідь: «Хіба ж я їх рахувала».   

Вчителька і професійна кравчиня

У пані Тетяни дві освіти і найвищий, п’ятий, розряд кравчині. Шиттям захоплювалася зі школи. Потім навчалася в профтехучилищі №15, далі був індустріально-педагогічний технікум та Вінницький педагогічний інститут (нині університет і мені Михайла Коцюбинського).

У 32-й школі проводить заняття з трудового навчання. У вільний час шиє прапори.

Каже, за один раз виготовляє мінімальну партію — вісім одиниць. Чому саме стільки?

—Беру таку кількість матерії, аби не залишалося відходів, — пояснює жінка. —Виходить або вісім знамен, або 16, якщо у два рази більше тканини.

Уточнює, що її полотнища трохи відрізняються за стандартом від офіційно встановлених. Вони більших розмірів.  Не набагато, але більші.

Працює переважно вдома. Інколи у школі. Робить це на уроках праці. Тоді,  коли уроки шиття передбачені навчальною програмою. Показує дітям, як на машинці управлятися з голкою й ниткою. Декому з учнів вдається зшити полотнища різних кольорів. Щоправда, наука шиття більшості не під силу.

—Наша школа багато допомагає захисникам країни, — розповідає співрозмовниця. — Разом з учнями вив’язали понад сотню пар шкарпеток. Цим займалися старшокласники. Хто в молодших класах, виготовляли лялечки, цим займалися дівчатка, хлопчики випалювали на дереві Герб.

На п перервах плели захисні сітки, літній і зимовий варіант.

Одного разу їхня школа передавала зібрану допомогу через волонтерську організацію Людмили Бобровської. Було це на початку бойових дій на Донбасі. Почула від пані Людмили про те, що хлопці дуже хочуть мати наші прапори. Та розмова стала точкою відліку нової справи для Тетяни Мазай.

Жінка одразу пішла в магазин і закупила тканину.

«На прапори для АТО»

Пані Тетяна добре знає ціни на тканини жовтого і синього, а також ч червоного і чорного кольорів у магазинах Вінниці. Називає два з них, де ще залишилися «божі ціни». В інших вартість відрізняється істотно, майже у два рази.

 —Час від часу у школі проводяться виставки, фестивалі, — розповідає вчителька. — Так було до карантину. Під час таких заходів виставляли коробочку з написом « На прапори для АТО». Хтось опускав купюри.

Про її волонтерську діяльність знають рідні, знайомі. Буває, пропонують гроші. Але  здебільшого купує тканину і нитки за свої зароблені. Як каже пані Тетяна, беру свої —і йду у магазин.

Вона цікавилася, скільки коштує прапор у магазині. Менше, ніж за 200 гривень, не продають.

Мазай за такі кошти може пошити не один прапор.

Робота потребує часу.

—Вісім прапорів можу пошити за 2-3 дні, — говорить жінка. — Але це тоді, коли більше нічим не займатися. В іншому випадку часу витрачаю більше. Після шиття треба випрасувати полотнища…

Пані Тетяна особисто приносить знамена в офіс волонтерської організації Людмили Бобровської.  

—Знаю, що пані Людмила надійно доставить мої знамена саме тим, хто їх потребує, — говорить вчителька. — Мені дуже приємно бачити, як вона потім вміщує фотографії, приємно дізнаватися про відгуки військових. Дай Бог, щоб мої прапори служили їм оберегом, берегли від кулі, чи снаряду. Саме з такими думками шию їх. Можливо, десь воно якось передається…

На Майдані Героїв Небесної сотні знамено Тетяни Мазай

Дехто з її рідні теж замовляє синьо-жовті або червоно-чорні знамена.  Один з родичів нині служить в ООС. В однокласниці Тетяни син також на Донбасі. Якось жінка розповіла, що хоче зробити йому подарунок. Для військових це бажаний подарунок.

—Не раз бувало, що хлопці у першу ч ергу запитували, чи привезла прапор від Тетяни, а не про те, чи є що їсти або пити, — говорить Людмила Бобровська. Там степ, вітри, полотнища в таких умовах майорять не довго. Треба обновлювати.

Якось пані Людмила привезла маленькі прапорці і принесла їх у дитячий будинок у Красногорівці. Справа рук Тетяни Мазай. Так вийшло, що залишилися клаптики матерії. Використала їх за призначенням.

—Не думала, що прапорець має такий магічний вплив на діток, — говорить волонтерка. — Там, на Донбасі, прапор не так просто придбати, як у нас.

Знамена Тетяни Мазай отримували у подарунок водії волонтерських екіпажів, які доставляють гуманітарні вантажі бійцям в район ООС.

У Вінниці на Майдані Героїв Небесної сотні  кожен з нас бачив прапор поруч з фотографіями загиблих. Його теж шила Тетяна Мазай.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.