Повістку вручили під час відпочинку на Закарпатті: історія вінницького бійця на позивний «Череп»

• Вінничанин Віталій працював монтажником-висотником в столичній фірмі.
• Цьогоріч, під час відпочинку з родиною на Закарпатті, він отримав повістку.
• Нині захисник на позивний «Череп» служить в 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.

До російського вторгнення вінничанин Віталій мав хорошу, добре оплачувану, хоч і не дуже безпечну роботу — працював монтажником-висотником у київській фірмі, яка зводить хмарочоси. Найвище в будівельній фасадній люльці він піднімався на 106 метрів (це 32 поверх). До речі, в один із хмарочосів, побудованих фірмою, влучила російська ракета, і він вистояв.

Як розповідають на сторінці 128 ОГШБр, на початку цього року Віталій разом із дружиною й чотирирічним сином поїхав відпочити на Закарпаття, де йому вручили повістку.

У підрозділі безпілотників

Перші пів року боєць відслужив у роті охорони ТЦК, а далі потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду, де служить у підрозділі безпілотників.

— Командири сказали, що буду служити в підрозділі безпілотників,— каже захисник на позивний «Череп». — До відправки в зону бойових дій залишалося півтора місяці, і я вирішив використати цей час для самонавчання. Купив FPV-дрон, пульт, FPV-окуляри, акумулятор, зарядний пристрій, симулятор та інше обладнання — витратив більше 70 тисяч своїх грошей.

Вечорами, після нарядів та інших службових завдань, Віталій тренувався.

— Починав фактично з нуля, але за цей час дуже «насобачився»,— розповідає захисник. — Тому коли мене разом із пятьма бійцями відправили на професійні курси операторів дронів у Київ, сертифікат про закінчення отримали тільки двоє, в тому числі я.

 «Бліндаж аж підняло від вибуху»

Після закінчення курсів Віталій потрапив у підрозділ безпілотників 128 ОГШБр у зону бойових дій. І як тільки показав свій рівень досвідченим хлопцям, його на третій день відправили на бойове завдання.

— Перший виїзд був ознайомчий — каже вінничанин. — Я дивився що до чого, як працюють товариші. Зізнаюся, було страшно — коли чув вибухи, рефлекторно присідав. Але спостерігав за хлопцями, котрі поводилися спокійно і впевнено, то й самому ставало спокійніше.

Під час наступного бойового виїзду захисник займався реальною роботою.

— Аеророзвідка дала координати цілі — ворожий бліндаж із піхотинцями в посадці, і я направив туди дрон-камікадзе з фугасом. То був хороший вибуховий заряд — бліндаж аж підняло від вибуху, є відео аеророзвідки. Після того були ще бойові виїзди. Думаю, у мене гарно виходить, тому що хлопці у всьому допомагають. Дуже хороший колектив, мені тут набагато краще, порівнюючи зі службою в ТЦК, хоча там глибокий тил, а тут зона бойових дій.

«Я воюю за своїх рідних»

Після мобілізації Віталія дружина з сином виїхали за кордон. Однак вони постійно на зв’язку.

— Я воюю за своїх рідних, — каже Віталій. — Дружина з сином змушені були виїхати за кордон, бо бояться російських ракет. І я тут для того, щоб усе це припинити.

Віталій досі спілкується зі своїми колишніми колегами-будівельниками з Києва і після війни планує повернутися на роботу монтажника-висотника.

— Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси — інші варіанти навіть не розглядаються! — переконаний захисник.

Читайте також:

Художник з Вінниці Максим Кільдеров придбав збитий дрон Герань-2 і розмалював його

Штучна кома та втрата 40-ка кілограмів: історія захисника з Вінниччини Віктора Грищенка

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.