«Не вірю, що у Вінниці буде краще, як у Бахмуті». Враження волонтера від спілкування у місті-фортеці

«Не вірю, що у Вінниці буде краще, як у Бахмуті». Враження волонтера від спілкування у місті-фортеці
— У пункті незламності у Бахмуті дітей, як у дитсадку, — каже Володимир Затайдух
  • Волонтери повернулися з чергової поїздки у Бахмут, де нині одна з гарячих точок війни.
  • Чому тамтешні жителі не хочуть евакуюватися?
  • З яких країн вінничани побачили там благодійників?

З чергової поїздки до Бахмута повернулися волонтери «Дорожнього контролю» і благодійного фонду «Енергія Відродження». Для Володимира Затайдуха, керівника ГО «Дорожний контроль», це була вже шоста поїздка у Бахмут. Враженнями від побаченого він поділився з 20minut.ua,

В евакуацію чи пункт незламності?

Цього разу везли допомогу не тільки військовим. За словами Володимира, серед захисників немало вінничан. Вирішили допомогти ще й тим, хто перебуває у пунктах незламності.

— Про те, що в місті є такі місця прихистку, дізналися випадково, — каже співрозмовник. — Причому, створила їх не держава. Це справа волонтера з Маріуполя на ім’я Михайло. Я з ним познайомився через соцмережі. Унікальна людина. Він для мене Герой! У свій час вивозив з окупованого Маріуполя людей, багато евакуював саме дітей. А тепер у Бахмуті створив чотири пункти незламності. В одному з них багато дітей.

Відео дня

Саме в цей пункт привезли допомогу вінничани.

Після знайомства з маріупольським волонтером Михайлом, Володимир сказав, що цей чоловік з характером. Без цього навряд чи йому вдалося б зробити те, що він зробив. Він ще й має гарні організаторські здібності.

— Поки одні сперечаються, чи потрібні такі місця прихистку для людей у місті-фортеці, поки думки з цього приводу різняться, він не дискутує, а робить конкретну справу — рятує людей, — говорить Затайдух.

У місті не працюють магазини, нема електрики, велика проблема з водою. Тому люди йдуть у пункти незламності.

Хіба не краще виїхати на час бойових дій? Таке запитання Володимир ставив людям різного віку. Йому відповідали однаково за суттю, тільки різними словами.

Не повірили, що у нас 180 тисяч переселенців

Володимир Затайдух розповів, як намагався переконати декількох жителів Бахмута переїхати до нас у Вінницю.

— Ніхто з них не погодився, ні люди старшого віку, ні ті, кому приблизно 40-50, навіть молоді, — каже співрозмовник. — Я їм пояснюю, що у нашій області нині 180 тисяч переселенців. Дехто дивився на мене з недовірою. Дехто відверто говорив, що не вірить моїм словам. Бо такого не може бути. 

У людей одне пояснення: нікому ми там не потрібні. Вони переконували, що тут їхній дім, чи квартира, дехто казав, що і город садить і урожай збирає!

— Я зрозумів, що  люди, які залишилися, не мають наміру виїжджати, — каже Володимир. — Ті, хто хотів покинути місто, уже зробив це. Хто залишився дотепер, уже точно нікуди не поїде. Це відчувається під час розмови. Кажуть, тут ми свої, тут народилися, виросли. Що долею передбачено, те й буде.

Зустріли волонтерів з Литви, Америки, Китаю

У Бахмуті не працюють магазини, у місті нема електрики. Натомість у пунктах незламності достатньо харчів, одягу. У тому, куди привезли допомогу з Вінниці, людей, як у мурашнику. Дехто з них перебуває там вдень і вночі. Інші приходять вдень, на ніч повертаються додому.

— Дуже багато дітей, — каже Володимир. — Як у великому дитсадку. Для них є ігри, вони можуть користуватися планшетами, електрикою забезпечує генератор. На час нашого перебування у них не відчувалося не достатку харчів, одягу. Навіть нас пропонували нагодувати.

Вінницькі волонтери не без здивування сприйняли ще один факт.

— Ми побачили у пункті незламності волонтерів з Литви й Америки, — говорить Затайдух. — А коли виїжджали, зустрілися з групою волонтерів з Китаю.

Під час прощання наших земляків з організатором пунктів незламності паном Михайлом, той поділився інформацією, що зайнятий ще однією справою — організував буріння свердловини.  

— У місті велика проблема з водою, вона навіть більша, ніж з продуктами харчування, — говорив пан Михайло. Справді унікальний чоловік!..


Читайте також:

«Да-а-а, міні-гради на пікапи ми ще не ставили». Новинка від волонтера Романовського

У Вінниці військовим та постраждалим від війни роблять безкоштовні операції з протезування

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (16)
  • Юля Жученко

    "Хто хотів той виїхав"... решта - чекають асвабадітєлєй😏 як прикро це не звучало б

    Юля Жученко reply Юля Жученко

    Лада Малюс тоді так - мені не зрозуміти

    Юля Жученко reply Юля Жученко

    Тарас Ковальчук хоча,радує вже і той факт, що такі люди там все ж є🙏

    Юля Жученко reply Юля Жученко

    Тарас Ковальчук ну тоді дай Бог, щоб тих, хто підтримує Україну там, була більшість🙌

    Nadia Kyrychenko reply Юля Жученко

    Тарас Ковальчук я не засуджую.
    Всі різні.

    Лада Малюс reply Юля Жученко

    Julia Ilchenko не пишіть такого,вам не зрозуміти,якщо ви там не були.

    Тарас Ковальчук reply Юля Жученко

    Nadia Kyrychenko так от і я ж про те пишу, що в усіх різне відношення і погляди. Тому засуджувати людей, ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ТЕ, що вони не виїхали з припрофронтових населених пунктів, не можна. Їм поспівчувати краще.

    Nadia Kyrychenko reply Юля Жученко

    Тарас Ковальчук а я з біженцями спілкуюся і у всіх різне бачення і бажання ітд

    Тарас Ковальчук reply Юля Жученко

    Nadia Kyrychenko я написав, те що безпосередньо сам бачив і бачу. А Ви?

    Nadia Kyrychenko reply Юля Жученко

    Тарас Ковальчук не всі, не разом.
    Самі вояки розказують на кого там чекають.

    Тарас Ковальчук reply Юля Жученко

    Julia Ilchenko не правда, не всі. Не потрібно на людей ставити якісь штампи. Кожен має свої причини не виїжати. Але там досить багато людей підтримують Україну. Судити лиш по тому виїхав, чи ні, не правильно.

    Там у багатьох місцевих діти в лавах ЗСУ воюють і купа інших прикладів підтримки саме України.
  • Victoria Chan

    Не хочу виїжджати бо кацапських виродків чекають, багато хто з військових так і говорять

    Лада Малюс reply Victoria Chan

    Victoria Chan безвідповідальні батьки є скрізь.А ще у людей є величезний страх перед невідомість.А ще попередній з 2014 року негативний досвід, що їх ніхто ніде не чекає.Ми як виїхали з під погодинних обстрілів були шоковані,що решта живуть спокійним життям.Звуки трамваїв у Вінниці викликали бажання заховатись.Це треба примусово вивозити дітей,а дорослим проводити роз'яснювальну роботу,але...

    Victoria Chan reply Victoria Chan

    Лада Малюс та ще й військові просять, щоб краще їм завезли гуманітарку та необхідні речі, тому що багато волонтерів роз'їжджають по місту, заходять в подвали де люди, а потім прильот, це не безпечно. Мало того, що ті люди не думають про своє життя, життя своїх дітей (зараз в багатьох дітей серце стає чи від взривів, багато випадків вже було) так ще й ці люди заважають щоб наші хлопці нормально виконали бойове завдання, так як кацапня часто прикривається цивільними людьми, видає себе за них, від самого початку війни туди приїжджають волонтери і хочуть евакуювати людей...десь з осені ніхто не хоче виїжджати. Був навіть репортаж на цю тему

    Victoria Chan reply Victoria Chan

    Лада Малюс не тільки я так говорю, так майже кожен військовий з Бахмута скаже. Війна вже довго йде, немає грошей? А там в них гроші є? В тому місті взагалі нічого не залишилось, будинків майже немає і люди ранені сплять по підвалам. Вінницька волонтерка їздила і зняла це на камеру. В них грязно, немає де помитись, ліків немає, а скільки там дітей! Це батьки егоїсти, скільки діток вже померло, в них немає ні навчання, розвитку, їжі для їх віку... Міста вже немає і я не бачу ніякого сенсу залишатись там де в 99% можна загинути не тільки від бомб, це виживання

    Лада Малюс reply Victoria Chan

    Victoria Chan дарма ви так, у людей просто може не бути грошей, або є господарство.
    Не часто можна було виїхати, не маючи грошей, тут і сьогодні.Люди вірили в ВСУі до останнього сподівались на нашу перемогу, на жаль, пощастило не скрізь.
    Ми виїхали на найманих машинах під обстрілами з Ізюмського,взяли 9 котів і 3 собаки.
    Всіх останніх кіз і курей подарували тим, хто сподівався вижити.Решта почали тікати через 2 тижні, дехто вже поранений.
    То ж не пишіть негатив про те, від чого ви так далеко.

keyboard_arrow_up