«Не вірю, що у Вінниці буде краще, як у Бахмуті». Враження волонтера від спілкування у місті-фортеці

- Волонтери повернулися з чергової поїздки у Бахмут, де нині одна з гарячих точок війни.
- Чому тамтешні жителі не хочуть евакуюватися?
- З яких країн вінничани побачили там благодійників?
З чергової поїздки до Бахмута повернулися волонтери «Дорожнього контролю» і благодійного фонду «Енергія Відродження». Для Володимира Затайдуха, керівника ГО «Дорожний контроль», це була вже шоста поїздка у Бахмут. Враженнями від побаченого він поділився з 20minut.ua,
В евакуацію чи пункт незламності?
Цього разу везли допомогу не тільки військовим. За словами Володимира, серед захисників немало вінничан. Вирішили допомогти ще й тим, хто перебуває у пунктах незламності.
— Про те, що в місті є такі місця прихистку, дізналися випадково, — каже співрозмовник. — Причому, створила їх не держава. Це справа волонтера з Маріуполя на ім’я Михайло. Я з ним познайомився через соцмережі. Унікальна людина. Він для мене Герой! У свій час вивозив з окупованого Маріуполя людей, багато евакуював саме дітей. А тепер у Бахмуті створив чотири пункти незламності. В одному з них багато дітей.
Саме в цей пункт привезли допомогу вінничани.
Після знайомства з маріупольським волонтером Михайлом, Володимир сказав, що цей чоловік з характером. Без цього навряд чи йому вдалося б зробити те, що він зробив. Він ще й має гарні організаторські здібності.
— Поки одні сперечаються, чи потрібні такі місця прихистку для людей у місті-фортеці, поки думки з цього приводу різняться, він не дискутує, а робить конкретну справу — рятує людей, — говорить Затайдух.
У місті не працюють магазини, нема електрики, велика проблема з водою. Тому люди йдуть у пункти незламності.
Хіба не краще виїхати на час бойових дій? Таке запитання Володимир ставив людям різного віку. Йому відповідали однаково за суттю, тільки різними словами.
Не повірили, що у нас 180 тисяч переселенців
Володимир Затайдух розповів, як намагався переконати декількох жителів Бахмута переїхати до нас у Вінницю.
— Ніхто з них не погодився, ні люди старшого віку, ні ті, кому приблизно 40-50, навіть молоді, — каже співрозмовник. — Я їм пояснюю, що у нашій області нині 180 тисяч переселенців. Дехто дивився на мене з недовірою. Дехто відверто говорив, що не вірить моїм словам. Бо такого не може бути.
У людей одне пояснення: нікому ми там не потрібні. Вони переконували, що тут їхній дім, чи квартира, дехто казав, що і город садить і урожай збирає!
— Я зрозумів, що люди, які залишилися, не мають наміру виїжджати, — каже Володимир. — Ті, хто хотів покинути місто, уже зробив це. Хто залишився дотепер, уже точно нікуди не поїде. Це відчувається під час розмови. Кажуть, тут ми свої, тут народилися, виросли. Що долею передбачено, те й буде.
Зустріли волонтерів з Литви, Америки, Китаю
У Бахмуті не працюють магазини, у місті нема електрики. Натомість у пунктах незламності достатньо харчів, одягу. У тому, куди привезли допомогу з Вінниці, людей, як у мурашнику. Дехто з них перебуває там вдень і вночі. Інші приходять вдень, на ніч повертаються додому.
— Дуже багато дітей, — каже Володимир. — Як у великому дитсадку. Для них є ігри, вони можуть користуватися планшетами, електрикою забезпечує генератор. На час нашого перебування у них не відчувалося не достатку харчів, одягу. Навіть нас пропонували нагодувати.
Вінницькі волонтери не без здивування сприйняли ще один факт.
— Ми побачили у пункті незламності волонтерів з Литви й Америки, — говорить Затайдух. — А коли виїжджали, зустрілися з групою волонтерів з Китаю.
Під час прощання наших земляків з організатором пунктів незламності паном Михайлом, той поділився інформацією, що зайнятий ще однією справою — організував буріння свердловини.
— У місті велика проблема з водою, вона навіть більша, ніж з продуктами харчування, — говорив пан Михайло. Справді унікальний чоловік!..
Читайте також:
«Да-а-а, міні-гради на пікапи ми ще не ставили». Новинка від волонтера Романовського
У Вінниці військовим та постраждалим від війни роблять безкоштовні операції з протезування
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Всі різні.
Самі вояки розказують на кого там чекають.
Там у багатьох місцевих діти в лавах ЗСУ воюють і купа інших прикладів підтримки саме України.
Не часто можна було виїхати, не маючи грошей, тут і сьогодні.Люди вірили в ВСУі до останнього сподівались на нашу перемогу, на жаль, пощастило не скрізь.
Ми виїхали на найманих машинах під обстрілами з Ізюмського,взяли 9 котів і 3 собаки.
Всіх останніх кіз і курей подарували тим, хто сподівався вижити.Решта почали тікати через 2 тижні, дехто вже поранений.
То ж не пишіть негатив про те, від чого ви так далеко.