«Не віддамо!» Ракету «Піонер» хочуть забрати з Вінниці. Американці називали її SS-20

43-я ракетна армія була створена під грифом «Цілком таємно». З’явилася на базі управління 43-ї Повітряної армії. Сталося це 20 серпня далекого 1960-го.

Підрозділи розмістили на території 16-ти областей України. Для порівняння: у Білорусії ракетні шахти знаходилися у п’яти областях, Російській Федерації  так само у п’яти  у п’яти автономних республіках областях.

У випадку ядерної війни, основний удар прийшовся б саме на Україну. Били б по ядерних «точках», яких, повторюю, у нас було більше, ніж у Росії і Білорусії разом взятих.

У 1987 році на бойовому чергуванні знаходилося 650 ракет, з них дві третини були призначені для знищення об’єктів у Європі і на Близькому Сході, одна третина  — в Азії та США.

Знищили третій у світі ядерний потенціал і слава Богу

Своє зібрання ракетники провели біля корпусу балістичної ракети РСД-10 «Піонер», американці називали її SS-20. Організував зустріч колишній заступник командувача 43-ю полковник Владислав Філатов.

Ще два колишні заступники командувача — В’ячеслав Бушуєв і Петро Ковбаса не брали участі у зустрічі. Бушуєв навіть відмовився спілкуватися з журналістом навіть по телефону..

Ракетники спілкувалися, дотримуючись дистанції. Тільки на момент фотографування   згуртувалися (крайній праворуч Владислав Філатов). 

 Згадували роки служби. Полковник Іван Самойлов говорив про одну з найбільш тривожних на той час операцій, що її здійснювала 43-я армія. Йдеться про операцію під кодовою назвою «Анадир».

У 1962 році Радянський Союз доставив на Кубу ядерну зброю. Вона мала бути спрямована на США. Світ знаходився на грані війни. На щастя, протистояння вдалося залагодити мирними шляхом.

Полковник Василь Щігарєв згадував про роки служби на Байконурі.

Запитую у Філатова, наскільки обґрунтованими є твердження про те, що наявність в Україні ядерної зброї змінила б нинішню ситуацію на Донбасі.

— Не військові приймали рішення про знищення ракет, — говорить полковник. —  Ми тільки виконували його. На час розпаду Союзу Україна дійсно мала третій у світі ядерний потенціал. Я вам скажу так: «Слава Богу, що ми його позбулися». Звичайно, морально було важко знищувати таку зброю. Робили це ракетники ціною власного здоров’я. Питання міждержавних відносин вирішуються не з допомогою зброї, а грамотної політики.

 Віддайте нам «Піонер»

На згадку про нинішню зустріч ракетники зробили колективне фото. У них за спиною видно колишню ракету «Піонер». Точніше, це тільки корпус самої ракети.

—Цей експонат доставили до Вінниці з міста Сарни Рівненської області, — говорить Владислав Філатов. — Там знаходиться одна з баз ліквідації  ракет. Щоб зберегти корпус для музею, питання вирішували через Генштаб, узгоджували з американцями. Ракета знаходиться на шасі автомобіля МАЗ. Дійшла до нас своїм ходом.

Ракета «Піонер» належить до ракет середньої дальності. Такий експонат, як у Вінниці, єдиний в Україні. Навіть у музеї армії, створеному у місті Первомайськ Миколаївської області, нема того експонату. Але хочуть мати.

Як розповів В’ячеслав Філатов, керівництво музею у Первомайську уже порушило питання перед Міноборони, щоб посприяли у передачі експонату з Вінниці для їхнього музею.

—Зі мною теж розмовляли, — продовжує Філатов. — Моя думка однозначна: Вінниці теж потрібен такий експонат. Він єдиний, ділити його не можна. Тим більше, що Вінниця має безпосередню причетність до армії, тут був штаб, у найменуванні значиться слово «Вінницька».

Філатов цікавився думкою офіцерів-ракетників. Ті, з ким він розмовляв, ніхто не підтримав намір Первомайська забрати експонат  з Вінниці.

РСД-10 (ракета середньої дальності) мала дальність польоту від 600 до 5000 кілометрів. Це покривало всю Європу, а також Північ Африки, Близький Схід. У бойовому стані мала три боєголовки, кожна потужністю 150 кілотонн. Точність попадання при індивідуальному наведенні становила у радіусі 450 метрів. Вага ракети 37100 кілограмів, довжина 16,5 метра. Остання з таких ракет була знищена 12 травня 1991 року.

Як прощалися з бойовим прапором

Своє існування 43-я ракетна припинила у 2002 році. Владислав Філатов розповів про один з хвилюючих моментів, що передував здачі документів. Йдеться про ритуал прощання з головним символом — прапором армії.

Він відбувався 16 липня 2002 року.

—На той час штаб армії знаходився у приміщенні біля педагогічного університету, — уточнює співрозмовник. — Ми помінялися приміщенням з Повітряними силами. Спочатку було урочисте шикування у дворі. Разом з діючими на той час офіцерами управління у стрій стали ветерани, яких запросили на подію.

За словами полковника, після того піднялися на другий поверх і там продовжили ритуал.

По черзі ставали на коліно і торкалися губами полотнища. Першим зробив це командувач генерал Володимир Михтюк. На жаль, нині його вже нема  серед живих.

Після завершення ритуалу прощання офіцерів управління знамено винесли у двір. Там з прапором прощалися ветерани

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.