Нацгвардійця Богдана Дацюка поховали на батьківщині його батьків

Прощання відбувалося у невеликому будинку бабусі хлопця на вулиці Чкалова. Тісна кімната не могла вмістити багатьох людей. Тому у ній довго не затримувалися. Приїхали викладачі аграрного університету разом з ректором Віктором Мазуром та проректором Олександром Яремчуком. Богдан здобув вищу освіту в названому університеті, нині там працює його рідна сестра Аліна.

- У той час, коли Богдан навчався, я був деканом агрономічного факультету, - розповів журналісту RIA Віктор Мазур. – З нього був би гарний агроном. У цьому я переконався, коли спілкувався з Богданом уже після того, як він закінчив навчання і займався у Погребищенському районі садівництвом. Ніколи не думав, що він мріє про армію. Про це дізнався від батька Богдана пана Віктора, він раніше працював у нашому університеті, а тепер - у технологічному коледжі. Це дуже велика втрата для усіх нас.

- У мене був шок, коли почув, що Дацюк отримав поранення біля Верховної Ради і знаходиться у лікарні, - каже його одногрупник по університету Денис Токарчук. – Він ніколи не говорив, що хоче в армію. Думав, Богдан десь працює. Ми не так часто спілкувалися. Все одно хтось інший з наших друзів сказав би. Зараз навпаки, ховаються від служби, а він пішов сам добровольцем. Це багато про що говорить.

Бабуся Анастасія (по батьковій лінії), схлипуючи, розповіла, що Богданчик виріс у неї на очах. Його батько й мама з Літина. Тут працювали довгий час. Тут Богдан народився, ходив до школи. Потім батько перейшов на роботу у Вінницю в аграрний університет. Сім’я проживала у будинку у селі Пирогово.

- Я не хотіла, щоб Богдана хоронили там, де вони жили у Пирогово, - каже бабуся Анастасія. – Там до цвинтаря далеко. У нас тут ближче. Кладовище у нас гарне, доглянуте. Частіше зможу на могилку приходити. Добре, що діти мене послухали. А Богданчик так рано пішов від нас. Якою доброю дитиною був. Він уже змалку ріс таким і робив так, щоб нікого не образити. Коли бачив у чомусь несправедливість, у нього сльози виходили на очах. Таке добре серце мав мій внучок. А як часто приїжджав до мене! Частіше, ніж мама з татом. Дуже я його любила, а він горнувся до мене. 

Заступник командира військової частини 3027, в якій де служив Богдан, підполковник Петро Крицький розповів, що попрощатися з бійцем приїхали його побратими, зокрема, ті, з якими солдат Дацюк виконував завдання з охорони громадського порядку 31 серпня біля будівлі парламенту. За словами підполковника, наш земляк своїм старанним ставленням до служби швидко заслужив повагу й авторитет серед рядових воїнів і офіцерів. Після трагедії, що розігралася на площі, поранених нацгвардійців доставляли у найближчі медичні заклади. Не всі з них закінчили лікування. Як стверджує підполковник, нині на лікарняних ліжках знаходиться ще 27 бійців. Медики кажуть, що загрози їхньому життю нема. Побратими Богдана спілкуватися з журналістами не стали. Сказали, що їм дозволено це робити тільки з дозволу керівництва. До речі, підполковник Крицький спочатку теж відмовлявся від будь-яких коментарів. Довелося телефонувати у прес-службу Нацгвардії. Тільки після вказівки «згори» заступник командира коротко охарактеризував загиблого бійця.

Відспівували Богдана на подвір’ї біля хати. Труну винесли побратими. Поставили на два стільці. Труна була відкрита. Видно, що Богдан втратив око, про це лікарі повідомляли після того, як він потрапив у лікарню. На обличчі змінився невпізнанно. Так стверджували ті, хто раніше знав хлопця. Біля труни стояли бійці з батальйону почесної варти. Траурну мелодію виконував духовий оркестр Нацгвардії України. У горі побивалися батько, мати, обидві бабусі Богдана.  Боляче було дивитися на його сестру Аліну. Її постійно заспокоювали ліками.

На сотні метрів розтягнулася траурна процесія. До кладовища труну з тілом бійці несли на руках. Час від часу змінювали один одного. Коли опустили у могилу, пролунали залпи військового салюту.

Висловлюємо щирі співчуття батькам, рідним і близьким Богдана Дацюка. Вічна пам'ять відважному нацгвардійцю.

Нагадаємо, Богдан Дацюк помер 24 вересня  у госпіталі МВС у Києві після 26-денного перебування у комі. 31 серпня він отримав важке поранення під час протистояння під будівлею Верховної Ради, коли у бійців Нацгвардії, які охороняли приміщення, кинули гранату. Один з осколків зачепив мозок. Всі витрати на організацію похорону та доставки тіла з Києва до Вінниці взяло на себе керівництво Нацгвардії. Указом глави держави Богдан Дацюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.