«Наша вежа зовні схожа на вінницьку». Хто знає автора водонапірної споруди у Корделівці?
- Синьо-жовте знамено замайоріло на найвищій точці у селі Корделівка поруч з автотрасою Вінниця-Київ.
- Його встановили на водонапірній вежі.
- Біля об’єкта зупиняються туристи, у них і в місцевих є питання до істориків.
Днями на верхівці водонапірної вежі у селі Корделівка встановили державний прапор. Зробити це було непросто. Не тільки в селі, а й в Калинівці нема такої техніки, якою можна було б добратися на верхівку.
Але прапор вдалося встановити. Як все відбувалося і хто зі сміливців піднявся на висоту, розповів «20 хвилин» голова Корделівського старостинського округу Сергій Ломачевський.
Він не боїться висоти
— Через наше село проходить автомобільна траса, що веде з Вінниці до Бердичева, Житомира, Києва, — каже пан Сергій. — Багато-хто з водіїв, пасажирів звертає увагу на водонапірну башту. Вона знаходиться біля дороги, поруч з будинками цукрового заводу. Завод не працює з 2016 року. Башта, як і раніше, у робочому стані. З неї подають воду у заводські будинки. Тут нараховується приблизно 200 абонентів. Об’єкт знаходиться на балансі Калинівської міської ради. За ним закріплена людина, яка стежить за роботою насосів.
Ідея підняти прапор на найвищій точці села належить міському голові Калинівки Василю Поліщуку. Посадовець домовлявся про техніку, з допомогою якої вдалося піднятися на верхівку об’єкта. Її замовляли у Вінниці.
За словами Сергія Ломачевського, прапор купили великих розмірів. Виготовлений з атласу. Така тканина менше піддається впливу вітру на відміну від інших, менш цупких матеріалів. Пораду дали продавці. Про техніку домовилися, прапор купили, залишилося знайти людину, яка не боїться висоти.
— Прапор встановлював наш односелець Андрій Синиця, — продовжує розповідь Сергій Ломачевський. — Знаю його давно, разом росли, навчалися в школі. Цього чоловіка ніколи не лякала висота. Коли до нього звернувся, Андрій погодився без роздумів. Відпросився з роботи, він працює завідувачем господарською частиною нашої школи, і піднявся на висоту.
Флагшток не довелося встановлювати. На верхівці башти є металевий штир. Схоже, це громовідвід. Саме до нього прикріпили полотнище. Заодно розчистили дерева, які ростуть поруч з баштою.
Керівник громади каже, що відчувається піднесення, коли дивишся на знамено. Розповідає, що поруч з баштою інколи зупинялися туристичні автобуси. Про їхній об’єкт пишуть в Інтернеті. Називають однією з кращих водонапірних башт, які є в державі.
Порівнюють з вінницькою вежею на Європейській площі. Шукають схожість між цими двома спорудами.
Співрозмовник визнає, що у Вінниці башта доглянута, впорядкована. Їхня потребує ремонту. Йдеться насамперед про відновлення вікон. У деяких з них вибито скло. Втім, найбільш цікавим залишається питання, хто є автором проекту? Хочеться дізнатися і про дату будівництва.
Як пояснив співрозмовник, про конкретну дату йому не вдалося дізнатися, хоча цікавився цим питання у декого з дослідників історії села. Не згадує про неї і їх земляк, професор Юрій Земський, який написав книгу про Корделівку.
Керівник громади звертається до дослідників історії Поділля з проханням. Якщо комусь з них доводилося бачити в архівах документи, де згадується про водонапірну вежу у Корделівці, повідомити про це у громаду, чи Калинівську міськраду.
Буває, туристи запитують, а нема що сказати. Припускають, що збудована башта у XIX столітті. А точніше коли?..
Працював у ірзних архівах, але...
Професор історії Юрій Земський у розмові з журналістом сайту «20 хвилин» сказав, що жодного разу не натрапляв в архівах на документи, де була б згадка про водонапірну вежу у його рідному селі.
Пан Юрій працює завідувачем кафедри Хмельницького національного університету. Написав про Корделівку книгу з історії села. Грунтовно дослідив період від XIV до початку ХХ століття.
Його книга називається «На межі чотирьох воєводств і трьох губерній: Корделівка і Калинівщина». Дуже ґрунтовне видання обсягом понад 300 сторінок формату А4. Науковець збирав матеріал упродовж 20-ти років.
У книзі є великий розділ, присвячений місцевому цукрозаводу, на території якого знаходиться вежа.
Всі події і дати, про які згадується, підтверджено архівними документами. Зокрема, науковець знайшов точну дату початку і завершення будівництва цукроварні. Будували її протягом дев’яти років — з 1833 по 1842-й. Чому так детально пишу про це? Бо в деяких матеріалах називають іншу дату спорудження заводу — 1845-й рік.
— В архівах в одному з документів за 1865 рік є детальний опис усіх об’єктів цукроварні, — каже професор Земський. — Але серед них не значиться водонапірна башта. Можна припустити, що на той час її ще не було. А ось житло для заводчан уже збудували.
До речі, у 1886 році завод знищила пожежа. Його відбудову завершили через чотири роки.
Дехто упізнає у корделівскьому обєкті почерк Григорія Артинова, автора вінницької вежі. Втім, схожість дуже незначна. Детально її можуть встановити архітектори.
Хто насправді спроектував водонапірну башту у Корделівці, тут сподіваються дізнатися завдяки допитливим краєзнавцям чи історикам.
До речі, керівник місцевої громади Сергій Ломачевський запропонує адміністрації школи долучити до пошукової роботи учнів, які цікавляться історією рідного краю.
Є щось від почерку Артинова
Дехто упізнає у корделівському об’єкті почерк Григорія Артинова, автора вінницької вежі. Детально її можуть встановити архітектори.
Навіть той, хто далекий від архітектури, помічає схожість. Її видно, як кажуть, навіть неозброєним оком.
— Наш земляк професор Земський дослідив історію селі і цукрозаводу, зокрема, до початку ХХ століття і за цей період про башту нема згадок, — каже один з місцевих жителів Корделівки, колишній вчитель. — В архівах є перелік заводських споруд. Якби на той час була башта, про неї також згадали б.
Співрозмовник припускає, що її могли збудувати пізніше. Чому б автором проекту не міг бути Григорій Артинов?
—Він працював у Вінниці, це недалеко від Корделівки, — продовжує колишній вчитель. — Артинов знали як відомого талановитого архітектора. Могли до нього звернутися по допомогу? Чому б ні? Я розумію, що це тільки моє припущення, але хіба воно позбавлене логіки?
Фото з сайту Калинівської міськради
Читайте також:
Навіть після опізнання сина батькам ще десять днів не видавали його тіло. Історія для чиновників
Вінницька громада прийняла майже 46 тисяч переселенців. Важливі адреси та контакти
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
