Поки дійшов з Києва до Вінниці, «азовець» зібрав для побратимів 150 тисяч гривень

«Азовець» Петро Скрипка залишив напис на прапорі учасниці його групи «Марафон добра» Ірини. Праворуч Денис, який супроводжував гостя з Калинівки до Вінниці, ліворуч учень профтехучилища Валентин

• Колишній боєць «Азову» пішки йде за маршрутом Київ — Івано-Франківськ.
• Свою акцію назвав «Марафон добра».
• Перший раз вирушив у дорогу у 2022-му за маршрутом Київ — Лісабон.
• За що у Польщі на нього подали до суду? Чому не дійшов до Лісабона?
• Про це і не тільки мандрівник розповів журналісту «20 хвилин».

Про свій марафон «азовець» Петро Скрипка періодично повідомляє в Інтернеті: веде стріми у ТікТоці. Каже, у нього понад 120 тисяч підписників.

У неділю, 14 січня, на в’їзді до Вінниці зі сторони Калинівки його чекала група вінничан. Далі вони йшли з ним до центру міста.

Серед них був хлопець Денис. Він сам з Калинівки. Його батьки волонтери. Напередодні увечері вони зустріли мандрівника у своєму місті, запросили на ніч. Наступного дня їхній син Денис супроводжував гостя до Вінниці.

Тут всі зупинилися на Європейській площі. Гість спілкувався не тільки з містянами. До нього підходили переселенці з Херсона, Миколаєва. У прямому ефірі передавали вітання землякам.

— У Вінниці я вперше, — розповів журналісту «20 хвилин» Петро Скрипка. — Приємно вражений, як мене тут зустріли.

Журналіст розмовляв з ним, коли випадала можливість. Чоловік постійно перебував в оточенні своїх шанувальників або періодично включався у пряме спілкування з підписниками групи.

Залишив автограф на прапорі вінничанки

З Європейської площі він перейшов трохи перепочити в одне з тутешніх кафе. Але й там не залишився один, за ним послідували ті, хто перебував на площі. За столиком Петро підписав прапор волонтерці Ірині.

— Стежу за паном Петром відтоді, як у 2022-му він йшов до Лісабона, — розповідає Ірина. — Мене вразило, що людина наважилася вирушити в таку далеку дорогу, щоб підтримати військових, з якими служив раніше. Відтоді постійно дивлюся його стріми, переказую кошти.

Прапор жінка купила на початку війни. Зберігає вдома. Разом з нею прийшла сусідська дівчина. Вона навчається у шостому класі, також стежить за марафонцем. До речі, серед тих, хто прийшов на зустріч, більшість становила молодь.

Були й старші люди. пані Валентина уже на пенсії. Каже, працювала вчителькою. Як почалася війна, взялася в’язати шкарпетки і рукавиці для військових. Свої вироби передала мандрівнику.

Пані Анна працює перукарем.  

— З Петром я йду з першого марафону, — каже вона. — Побачила стрім тоді, як він вирушив з Києва до Лісабона у 2022 році. Пам’ятаю, було це на свято Петра і Павла. За стрімом спостерігала на роботі. Надалі постійно робила це. Поки він був у дорозі, весь час переживала ті емоції, що й він. Донатила, підтримувала повідомленнями. Це такий адреналін, стільки емоцій, сліз! Сьогодні випала нагода зустрітися і я не могла не прийти. Навіть якби працювала, відпросилася б з роботи, щоб побачитися з цією людиною.

— Вони всі йдуть зі мною, — говорить мандрівник. — Ніколи не кажу, що я йду, кажу, ми йдемо. Люди підходять, приносять чай, каву, запрошують на ніч…

Побратимам треба автомобіль і навантажувач

З Києва Петро вийшов 5 січня. За той час, поки дійшов до Вінниці, небайдужі переказали 150 тисяч гривень.

Цього разу він збирає кошти на два транспортні засоби для колишніх побратимів — на автомобіль і навантажувач. Каже, про це вони попросили його особисто.

У нашому місті він перебуватиме декілька днів. Далі його шлях проляже до Хмельницького, звідти до Тернополя і нарешті до Івано-Франківська.

Звернув увагу, що чоловік накульгує на ногу. Каже, це наслідок хвороби. До речі, з цим у нього ціла історія. Йому вдалося приховати своє захворювання на ВЛК. Інакше б не взяли на війну.

— Коли почалася війна, я приєднався до Територіальної оборони в Києві, — говорить він. — Сам я з Кропивницького, але проживаю у Києві. Потім був «Азов». Служив у Третій штурмовій. Під Бахмутом хвороба дала про себе знати. Відвезли у лікарню. Лікувався у Дніпрі. Після лікування мене комісували, але я не склав руки. Роблю те, що можу.

Без пригод у дорозі не буває

Запитую у пана Петра, коли виник задум проходити марафони. Під час лікування у Дніпрі привезли одного пораненого бійця. Чоловік був без обох ніг. Він не знав його. Уже тоді надумав спробувати збирати кошти у такий спосіб.

Спершу створив ГО «Марафон добра Петра Скрипки». А в липні 2022 від станції метро «Житомирська» вирушив у дорогу. Це була його перша подорож. Вирішив пройти до Лісабона. Чому обрав саме це місто? Бо крайня точка Європи.

Поки йшов по Україні, ніяких пригод не було. Два рази ночував у наметі. Це було тоді, коли ніхто не запрошував на ніч.

З першою пригодою зіткнувся у Польщі. Там на нього подали до суду.

У Варшаві він з українським прапором на спині вів стрім. Не звернув уваги, як одне з авто стишило хід і поволі супроводжувало його. За кермом перебувала жінка. Схоже, вона не зрозуміла, що українець веде прямий ефір. Стала кричати на нього. Вигукувала: «Жебраєш! На войну йди!».

До нього викликали поліцію. До полячки долучилася її група підтримки. У нього стали перевіряти документи.

Невдовзі Петро також отримав підтримку. Завдяки стріму українці, які перебувають у Варшаві, підтягнулися на місце скандалу. Незважаючи на це, поляки подали на нього до суду. За що? Нібито за розпалювання національної ворожнечі.

— Вони говорили, що їм не потрібна наша війна, але до суду чогось подали на мене, — каже Петро.

На запитання, чим закінчилася історія, Петро говорить, що особисто його до суду не викликали. На засідання ходили українці, очевидці події. Чим усе закінчилося, він не знає. Спершу йому повідомляли про судові засідання, а потім перестали. Він продовжив подорож далі до Чехії.

Ще був випадок у Польщі, коли йому не дозволили переночувати у хостелі. Каже, адміністратор групи забронював місце, але на рецепції повідомили,що вільних місць у них нема. Припускає, що зробили це тому, що побачили у нього наш прапор.

У Чехії українці гарно організувалися і дружно провели його до кордону з Німеччиною.

— У Німеччині було дуже важко, — згадує пан Петро. — Житло дороге. Я за свій кошт винаймав. На допомогу українці відгукувалися неохоче. За те, щоб розмістити інформацію про марафон, у наших модераторів просили кошти. Вже коли мав виїжджати, то приїхали волонтери, організували зустріч, кажуть, випадково дізналися, зібрали українців, дона тили.

Коли він доходив до Нюрнберга, відчув, що його підводить здоров’я. Вирішив не ризикувати і припинив подорож.

Зібрав 1,6 мільйона гривень

Під час першого марафону Петро Скрипка зібрав 1,6 мільйона гривень. У дорозі провів три з половиною місяці, пройшов понад дві тисячі кілометрів.

— Жодного разу не під’їжджав навіть якусь сотню метрів, — говорить співрозмовник. — Хоча йти у Європі значно важче, ніж у нас. У них дуже вузенькі узбіччя, а транспорт ходить з великою швидкістю, бо ж дороги гарні, як на них не розвинути швидкість?

Зібрані під час першого марафону гроші передав благодійній організації «Янголи «Азова». Пізніше йому повідомили, що їх використали на допомогу у протезуванні тяжко пораненому бійцю.

Запитую, чи не тому, якого він зустрів у лікарняній палаті у Дніпрі. «Ні, це була інша людина», — говорить він.

Для тих, у кого є можливість підтримати «азовця», повідомляємо реквізити:

• ОщадБанк: 5167803231720884
• Моно: 4441111153854678
• € GB82CLJU00997184539185
• https://send.monobank.ua/jar/4s5gAK1VtZ

Читайте також:

«Я зробив те, що мав би зробити кожен чоловік». Незламний: втратив зір на війні, але каже, що щасливий

В Агрономічному Алеєю Слави вшанували пам'ять воїнів, які віддали життя за Україну

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.