Два роки тому на сході України захищаючи нашу батьківщину загинув Олександра Дзюбелюка. За своє життя боєць АТО писав вірші, і ось, на згадку про нього, небайдужі люди видали книги «Моє життя – свобода руху», де опубліковано його вірші.
У Могилів-Подільському прикордонному загоні, де починав свою службу Олександр Дзюбелюк, відбулась презентація його збірки під назвою «Моє життя – свобода руху».
Сприяли виданню книжки батьки воїна-поета – Микола Васильович та Антоніна Володимирівна, а також небайдужі люди.
Загалом поезію Олександр писав з дитинства. Писав коли навчався в Національній академії Державної прикордонної служби України. Писав і у зоні АТО, куди будучи старшим лейтенантом відбув у червні 2014 –го.
Його життя там і обірвалось. Олександр загинув, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет Батьківщини, у пункті пропуску «Довжанський» від обстрілів «Градами» з боку Росії 27 липня 2014 року.
Читайте також: Меморіал 16-ти Героїв: у камені висічено портрети загиблих в АТО могилівчан
До вашої уваги декілька віршів Олександра Дзюбелюка:
№1: Навіщо мені такі муки лихая доля навела,
Що рано мене у могилу та й молодого завела.
Навіщо ти мені дорогу вогнем, камінням полила?
Навіщо висушила води, дерева в попіл спалила
№2: Настане ніч, запалить зорі,
І вийде місяць з-за гори,
А я сиджу посеред поля,
Милуюсь барвами краси.
І все красиво: місяць, зорі,
І гай видніє вдалині.
Кругом краса і все чудово,
і птах нічний виспівує в гаї.
№3: Моя поезія затихла:
Останні строки наверстав,
Як той Тарас, останню волю –
Заповіт для світу написав:
«Як умру то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій».
На Вкраїні нашій славній,
Де дівчата ходять гарні,
Де козаки, як стіна,
Наша нація сильна!
Поховайте й поминіть,
Тай і далі вже живіть.
При розмовах в згадайте.
Та й ще чарку нахиліть.
Ви згадайте, що зробили,
Що не так і що не те.
Бо згадається вам, милі,
На суді воно усе…
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 19 від 7 травня 2025
Читати номер