«Молоко, може, й не скисне, але сир не звариш»: як сімейна ферма виживає без електрики
- Весь день без електрики перебувало тваринницьке приміщення і сироварня сімейної ферми «Господар» Жмеринського району.
- Як власники ферми вийшли із ситуації і що планують робити у таких випадках надалі?
- Наскільки вигідним є бізнес на утриманні великої рогатої худоби?
Початок листопада нагадав власникам сімейної ферми «Господар» про те, що їх знову чекають проблеми з електрикою. Одна справа у такій ситуації дати раду самому собі, зовсім інша — коли в тебе ферма. Корівкам невтямки наші проблеми.
—Увесь день п’ятого листопада у нас не було світла, — каже власник ферми Анатолій Кречковський. — Наступного дня теж виключали. Добре, що не на весь день. Інакше мали б багато клопотів. Про втрати я вже мовчу, їх вже відчуваємо.
Найперше електрика на фермі потрібна для роботи доїльних апаратів. Корів треба доїти щодня. Без електрики також не працюють холодильники — для зберігання молока і готової продукції. А ще треба запускати гноєтранспортер для прибирання гною у корівнику.
Які перспективи чекають на сімейну ферму у подальшому, якщо вимкнення електрики почастішає. Як зберігатимуть молоко і сири? Які пропозиції до енергетиків у власників сімейної ферми?
Дайте графік відключень
Про те, що протягом усього дня 5 листопада у них не буде електрики, власників ферми «Господар» ніхто не попереджував. Їхня ферма знаходиться у селі Курилівці Жмеринського району. Так стверджує наш співрозмовник. Каже, самотужки дізнавалися, що сталося. Їм пояснили, що у той день тривали роботи, без відключення електрики неможливо було обійтися.
—Ми розуміємо, в який час живемо, — каже Анатолій Кречковський. — Розуміємо, що бувають непередбачувані ситуації, що є обстріли енергетичної системи. Але не можемо зрозуміти, чому у таких випадках не попередити споживачів електрики.
Якби був графік відключень, ми б підлаштовувалися під ситуацію, Корми б раніше завезли, гній прибрали, викачали на причіп. Доїння худоби під графік відключень не підженеш, бо корівки не дояться тоді, коли електрик скаже. У них свій графік.
Про процес доїння у випадку відсутності електрики власники ферми «Господар» подбали.
—Маємо генератор, — продовжує розмову власник ферми. — Його потужності вистачає для того, щоб запустити доїльні апарати і видоїти усіх корівок. З допомогою генератора може працювати гноєтранспортер.
Придбали за кредитні кошти. Надала їх облрада. Вільних власних коштів підприємство не має. Робота генератора збільшує витрати. Для цього треба закуповувати дизельне пальне. Це тягне за собою підвищення собівартості продукції.
—Ми сплачуємо по 14 гривень за одну кВт-годину, — уточнює співрозмовник. — За місяць набігає приблизно 15 тисяч гривень. Для нас це чималі кошти. Робота генератора теж обходиться недешево: солярка дорожчає, не так, як було раніше, тепер це пальне наздоганяє по ціні бензин. Словом, є над чим міркувати. Робити треба, як кажуть, на всі боки, аби у часи відключень електрики врятувати ферму.
Сироварню доведеться зупинити
Декілька видів сирів та сирних рулетів, масло, сметану, вершки — таку продукцію виготовляють з молока сімейної ферми «Господар». Про її популярність серед споживачів промовисто говорить один факт.
— Недавно ми брали участь в осінній ярмарці у Вінниці, — розповідає Анатолій Кречковський. — Ярмарка тривала два дні. Нас про це попередили завчасно. Відповідно ми запасли продукції на два дні торгівлі. Але не так сталося, як нами планувалося. Уже в перший день після обіду не було чим торгувати. Те, що мали продавати два дні, підмели з прилавку фактично протягом половини дня. Що залишалося робити? Зібралися, та й поїхали додому.
Пан Анатолій каже, що у них є конкретні замовники на вироби з сироварного цеху. Це покупці здебільшого зі Жмеринки та району. Не думалося, що про їхню продукцію знають також за межами Жмеринського району.
Не стану хвалитися, бо ж не гоже самого себе вихваляти, але скажу так, як воно є: всю нашу продукцію робимо з молока власної ферми. Все натуральне, без різних добавок і примісів. Попит на натуральне нині великий.
До слова, сири в цеху робить власник ферми пан Анатолій. Раніше розповідали, як і де він навчався на сировара.
Чоловік зізнається, що йому подобається варити сир, робив це ще до того, як пройшов навчання і отримав сертифікат майстра сироваріння.
—Сироварню доведеться зупинити, якщо почастішають відключення електрики, — каже Кречковський. — Сироварня має електричні тени, роботу яких наш генератор не зможе забезпечити. Можливо, більш потужний виручив би, але на його придбання нема грошей. Без електрики сир не звариш.
—Що ж тоді робити з молоком? Як його зберігати, куди дівати? — запитую власник а ферми.
—Сподіваюся, у холодну пору молоко не скисне за той час, поки не буде електрики, це влітку була б біда, — каже пан Анатолій. — Все молоко будемо продавати на завод. Зараз частину залишаємо для виробництва власної продукції, а решту забирають молоковози. Надалі доведеться діяти по ситуації з електрикою.
Не ті прибутки…
Бізнес сімейної молочної ферми не дає прибутків, які хотілося б мати її власникам. Держава не стимулює роботу таких сімейних колективів. Вони змушені сплачувати значні суми податків. А необхідні придбання вартують чималих коштів. Про що йдеться? Ну, хоча б взяти, для прикладу, матеріал для штучного запліднення корів.
—Раніше у нашій області була своя селекційна станція, де продавали такий матеріал, він відзначався якістю, — розповідає Кречковський. — Запитайте, чому ця станція зникла? А ще краще, уточніть, де і за які кошти ми дістаємо матеріал для запліднення тварин? Як кажуть, довго розповідати та нема що слухати, але гроші треба платити чималі.
Ще одна стаття витрат оплата дозволів на виготовлення молочної продукції. Хто встановлює такі розцінки? Звідки вони беруть такі цифри? Дивується з цього приводу фермер. Каже, ті люди зовсім відірвані від реальної ситуації.
Був період, коли вони обдумували варіант продажу усієї худоби. Що зупинило? Можливо, хтось у це не повірить, але Кречковські викликають довіру. Зокрема і до слів, сказаних з цього приводу паном Анатолієм.
Ми дуже багато років утримуємо корів, розповідає чоловік. Було це ще до створення сімейної ферми. Тому, зрозумійте правильно, не уявляємо себе без такої роботи. Любимо тварин. Це можна сказати про всіх членів нашої родини. —Мабуть, саме ця любов і зупинила наш намір продати худобу, — каже співрозмовник. — Та й скільки зусиль затрачено на створення ферми, сироварні!
Вся родина Кречковських працює на фермі. Свої обов’язки має навіть семикласник Толя. Це робота без вихідних і свят, але з постійними труднощами.
Попри все, власники «Господаря» вірять у кращі часи. Як кажуть, цілі покоління українців виросли на молоці корівок, так воно буде й далі. Як тільки складуться сприятливі умови, селяни знову доглядатимуть корів. У цьому упевнені Кречковські. А вони знають, що кажуть.
Читайте також:
«Мені повернули майже два мільйони»: вісім справ виграв у Європейському суді правозахисник з Вінниці
«Почерк Артинова, але автор невідомий»: у Корделівці є вежа, схожа на вінницьку
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
