Міні-ГЕС вінничанина почала давати світло. Хто і як може ним скористатися?

Тепер у гаражі Івана Верещака світло від енергії річечки Вінничка, він готовий ділитися ним з іншими

• Вінничанин Іван Верещак випробував зроблену своїми руками міні-гідроелектростанцію.
• Тепер у його гаражі світиться лампочка від енергії річечки Вінничка.
•  Як іншим скористатися світлом вінницького Данко?
• Зрештою, чому гарна справа не подобається декому з сусідів?

Останні приготування до випробування міні-ГЕС Іван Верещак робив, коли на вулиці стояла мінусова температура. Саме тоді журналіст RIA розмовляв з умільцем. Він якраз прилаштовував генератор. Розмістив його на металевій стійці, що утримує водяне колесо. Для цього закріпив невеличку шафу.  Шафа закривається на ключ. Каже, щоб, бува, хтось не спокусився і не прибрав до рук генератор.

— Тепер я все зібрав до купи, замкнув весь ланцюг і можна б починати випробовування, — розповідав умілець. — Але стримує мороз. Коли ковші піднімаються у верхню точку, з них частково стікає вода і замерзає. На штангах утворюється лід. Він гальмує роботу колеса.

За словами співрозмовника, якось під час морозу колесо зупинилося повністю. Два дні зовсім не крутилося.

— Я навіть зафіксував цей момент на фото, — продовжує пан Іван. — Робота установки, як бачите, залежить не тільки від течії. Довелося чекати потепління.

Можна освітлювати укриття, заряджати телефони

Майстер дочекався, коли мороз відступив. Своє дітище випробовував, коли температура підвищилася до плюс шести градусів.

Каже, нітрохи не сумнівався в тому, що лампочка засвітиться під дією енергії води. Навіть попри те, що використовує механізми зі старих деталей, був певен, вони не підведуть, бо в робочому стані.

Почалося випробування. Річечка крутила колесо, генератор передавав енергію по дротах на акумулятор, він знаходиться в гаражі, звідти через перетворювач струм надходив до мережі. Чоловік через розетку засвітив лампочку. В цей час напруга була 220В.

Каже, тепер може працювати в гаражі і не залежати від централізованого електропостачання.

Трохи далі від гаража знаходиться будинок, в якому проживає Іван Верещак. У підвальному приміщенні є укриття, пункт незламності.

— Можна кинути дріт від гаража до будинку і освітлювати підвал, — говорить винахідник. — Енергії вистачить ще й для того, щоб підзарядити телефони. Все залежатиме від бажання людей і зацікавленості чиновників. Самостійно він не може електризувати підвал. За таке можна отримати на горіхи від  контролюючих органів.

Як відомо, вони по-різному сприймають навіть хорошу справу.

Коли чоловік випробовував установку, до нього підійшов один із сусідів. Почав пред’являти претензії, що своєю станцію він перешкоджає течії річечки. Коли підніметься вода, то затопить його город. Сказав, якщо таке станеться, то цей винахід дорого обійдеться майстру.

На жаль, він єдиний, хто пред’являє такі само претензії винахіднику.

— На мене уже писали скарги, приходила поліція розбиратися, що тут і до чого, — каже Іван Верещак. — У нас краще нічого не робити, сидіти у темноті, аніж дати світло.

Він запевняє, що своєю установкою не перешкоджає течії. Показує, що колесо знаходиться тільки на тій частині річечки, яка ближче до берега, де знаходиться гараж.

— Це було продумано з самого початку — не ставити колесо посередині річки, — розповідає майстер. — Тому  установка не зможе завдати шкоди. Всі, хто тут живе, знають, як тільки пройдуть рясні дощі, вода в річечці піднімається. Її рівень не залежить від колеса. Під час одного з таких дощів по річці пливли гілля. Вони зламали одну шпильку кріплення стійки. Моя робота уже постраждала.

Незважаючи на негаразди, Іван Верещак радий з того, що йому вдалося втілити свою мрію.

Він давно дивився на цей потічок і обдумував, якби поставити тут міні-електростанцію. Тепер розуміє, що в ті часи вона не мала б такої актуальності, як нині. Електрику не виключали. Навіть якби змайстрував, то це було б для задоволення власного бажання, перевіркою своїх можливостей. Нині, коли електрика стала для кожного з нас важливою, як ніколи раніше, коли кожен вогник у темний час зігріває душу, така альтернатива викликає неабиякий інтерес.

Беріть дармову електрику і користуйтеся

Водяне колесо міні-Гес Верещака крутиться безперервно. Якби станцію забезпечити потужнішим генератором і акумулятором, то й енергії можна накопичувати більше.

За словами майстра, генератор він поставив від старого автомобіля, акумулятор — від мотоцикла. Їх би замінити на сучасні!

У кого є можливості, а головне бажання скооперуватися з майстром, зробіть це.

Не знаємо, чи може міні-ГЕС Верещака зацікавити фахівців «Вінницяобленерго»? Вінничка дає енергію, а хто її візьме, це вже питання до тих, хто розуміється в енергетиці, а також чиновників.

До речі, студенти технічного університету, які опановують фах енергетики, мають можливість наяву оглянути як працює міні-ГЕС. Можливо, у них є ідеї вдосконалення установки?

Витратив 10 тисяч гривень

В Івана Верещака вища технічна освіта. Крім того, він з дитинства захоплюється технікою. Каже, це в нього від батька, той теж мав умілі руки і майстрував багато інструментів. Тепер це робить пан Іван.

Допомагав у роботі товариш Микола Завальницький, який також був одержимий добитися того, щоб отримати альтернативне джерело електрики. Інколи залучав до членів гуртка енергетиків. Його веде Іван Верещак в одному з профтехучилищ міста.

Перед тим, як приступити до виготовлення установки, визначили силу річки. Встановив, що її швидкості течії достатньо для виробництва енергії. Матеріали збирав ще задовго до того часу, коли почали відключати електрику.

Наприклад, лопаті і ковші виготовив з балонів для фреону, мав два власні, трохи знайшов серед металобрухту, інші купив. Кронштейни допоміг придбати товариш, у них на роботі списали полиці, в яких були металеві кутники. Переважну більшість робіт майстер виготовив власноруч. Має власну майстерню, необхідні верстати, інструменти. Щоправда, дещо довелося просити зробити професійних токарів.  

Загалом на придбання необхідних матеріалів витратив 10 тисяч гривень власних коштів.

Головне, що майстер задоволений результатом роботи.

Він свого добився. І не тільки для себе. Якщо інших зацікавить енергія, що її дає річечка Вінничка, нехай долучаються і беруть її.

Читайте також:

«Забрали з-під носа в орків». Як вівчарку Баді розшукали на окупованій території і вивезли у Вінницю?

Замість коштів — зашморг на шию: у Вінниці пасажир напав на таксиста

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.