«Всі ми помремо, а храм залишиться…» Вірменин на Вінниччині збудував для українців церкву

Мартін Айрапетян сам звалив на плечі будівництво храму для українців

-Гірка правда в тому, що ми всі помремо, іншого не дано, а храм залишиться, - розповів журналісту «20 хвилин/RIA» Мартін Айрапетян. – Сподіваюся, українці пам’ятатимуть, що його збудував для них вірменин. Як я міг будувати вірменську церкву? У моєму селі Лучинчик приблизно сімсот людей, майже всі української національності. Вірменів серед них тільки я і моя сім’я. Вийшло б, що храм збудував для самого себе, для своєї родини. Я живу в Україні, серед українців, тому святиня постала для українців.

Якому патріархату належатиме новозбудований храм? Що думає благодійник про надання  томосу на створення єдиної помісної автокефальної української церкви? Хто звертався до нього з проханням збудувати церкву?

Моляться в будинку колишнього комуніста

У Лучиннику стояв свій храм. Його зруйнували войовничі атеїсти. Було це ще до війни з гітлерівцями. На початку 2000-х релігійна громада викупила пустуючий будинок. Моляться в ньому дотепер. Парадокс в тому, що раніше будівля належала одному з сільських партійних активістів.  Про це розповів сільський голова Лучинчика Віктор Медвідь.

-Якби той чоловік знав, що в його хаті відбувається служба Божа, то, мабуть, в могилі перевернувся, - говорить  пан Віктор. – Неспроста кажуть: шляхи Господні непередбачувані.

Православні  і католики – дві групи віруючих у Лучинчику. А храму – жодного. Хто сповідує католицьку віру, ходить на службу у сусіднє село Лучинець. Православні моляться у пристосованій церкві.

Стіни нової святині уже постали у центрі села. Нині група художників розписує приміщення.

Мартін Айрапетян (ліворуч) хотів, щоб храм розписували професіонали. Цим займається заслужений художник України Михайло Довгань (праворуч) з Тульчина, він виконує іконописні роботи. Залучив ще трьох митців, своїх земляків – Василя Рижого, Наталю Лавренюк і їхнього сина Дмитра.

Хлопець навчається у Львівській академії мистецтв, його батько й мати – викладачі Тульчинського училища культури. Вони виконують монументально-орнаментні роботи.

Мартін Айрапетян заходить у храм щодня. Каже, давно задумав, щоб розпис святині здійснювали тільки професійні майстри. Так само, до речі, як і з будівництвом. Довірив роботу тим, хто вже будував святині, і хто має авторитет серед людей.

Сподобалося у Спориша у Високому

Ідея збудувати у Лучинчику церкву належить Айрапетяну. Ніхто з односельців не звертався до нього з такою пропозицією. Він висловив її на сході  села. Громада не без здивування сприйняла слова керівника господарства, бо це великі гроші. Айрапетян керує сільгосптовариством з промовистою назвою «Дружба народів». Він побував у багатьох селах сусідніх районів. Оглядав храми. Радився з фахівцями.

-Мені сподобалася церква у селі Високе Томашпільського району, - говорить Айрапетян. – Звідти Іван Спориш. Нині він депутат Верховної Ради. Раніше керував господарством. Зустрівся з ним. Познайомилися. Розпитав про будівельників, які працювали у Високому. Іван Дмитрович уточнив, що вони зі Шпикова. Підказав контакти. Обговорили майбутній об’єкт. Вдарили по руках і почалася робота. Зрозуміло, спочатку виготовили проектно-кошторисну документацію.

-Всю справу з будівництвом Мартін звалив на свої плечі, – наголошує сільський голова. – Не пригадую, щоб односельці допомагали у виконанні робіт. Все фінансує очолюване ним господарство. Громада визначалася з місцем. Обрали центр села. Сільрада надала землю. Тут школа, клуб, магазини.

-Гроші в житті не головне, - каже пан Мартін. – Як співається у відомій пісні «Домовина не має кишень». Головне – люди. Головне, що ти зробив для них.

З початку задуму будівництва і дотепер минуло понад чотири роки. «Сподівалися провести першу службу у новому храмі на свято Михайла, але, схоже, не встигнуть закінчити всі роботи, - каже Віктор Медвідь. – Ще паркан мають ставити. Та й всередині облаштовувати ще багато чого треба».

На честь Архістратига Михаїла

З назвою храму довго не думали. За словами сільського голови, у Лучинчику храмове свято відбувається на Михайла. Відповідно й храм назвали іменем цього Святого.

-До якого патріархату належатиме новозбудована церква?

Ось як відповіли на це питання сільський голова і благодійник.

-У нас в окрузі всі церкви московського патріархату, - каже Віктор Медвідь. – Священик здійснює службу на три села – Плоске, Лучинець і Лучинчик. Думаю, віруючі визначаться.

-Всі ми християни, - каже Мартін Айрапетян. – Всі ми однакові перед Богом. Господь у нас один. Я буду молитися у цій православній святині. Мої діти і внуки приходитимуть сюди. Стосовно томосу, звичайно, Україна повинна мати свою церкву.

Хрести на 19-метровій висоті

Новозбудована церква – 3-купольна. Її висота 19 метрів. Площа по зовнішніх стінах 15х 10 метрів. Віруючі з нетерпінням чекають, коли над селом полинуть перші дзвони. Вони озвуться у серцях людей через багато десятків років після того, як безбожники зруйнували колишній храм.

Навіть матір перевіз з Вірменії

-Пригадую Мартіна ще коли він з лопатою в руках будував дороги у наших селах, - розповідає Степан Нешик, голова обкому профспілки працівників АПК. – Тоді, на початку 90-х, бригада вірменів асфальтувала дорожнє покриття. Відтоді він залишився у нас. Я з сусіднього села Плоске. Не раз спілкувався з ним, коли приїжджав до батьків. Чоловік справив враження щирої людини. Таким залишився дотепер.

Айрапетян зізнається, що подільське село стало для нього рідним. Перевіз сюди дружину, вона теж вірменка, перевіз маму, мають двох синів і четверо внуків.Всі живуть у Лучинчику.

-Сини одружилися на українках?

-Ні, каже Мартін. – Невістки теж вірменки. Там, у Вірменії, залишилася рідня, їздимо в гості, вони приїжджають до нас. Мені подобається Україна, подобаються люди, серед яких живу.

Сільський голова пояснив, що більшість односельців здали свої земельні паї в оренду у господарство «Дружба народів» Айрапетяна. Товариство допомагає школі, дитячому садку, ФАПу, підтримує людей у горі. «Щоб виорати город, за одну сотку треба заплатити 32 гривні, - уточнює Віктор Медвідь. – Таку суму правлять заїжджі заробітчани. Айрапетян безкоштовно надає цю послугу тим, хто передав в оренду господарству пай».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.