«Майкл, ти фантастичний!». 1200 українців евакуював власним бусом до Німеччини

Для молодого німця Майкла Майєра війна в центрі Європи у 21 столітті — це дикість, тому він допомагатиме українцям до їхньої Перемоги. Данке, Майкл!

• Майкл Майєр своїм невеликим бусом евакуював до Німеччини 1200 українців.
• Наїздив 130 тисяч кілометрів за час війни.
• У своїй країні збирає гуманітарку і привозить її в Україну, звідси вивозить біженців.
• Що спонукає його до таких дій?

У п’ятницю, 2 червня, Майкл перебував у Вінниці. Привіз ліки для наших військових. Їх передали в шпиталь. Зробити це волонтеру з Німеччини допомогла народний депутат України Лариса Білозір.

Перед тим, як поспілкуватися з гостем, журналіст «20 хвилин» випадково побачив його на Соборній. Не знав, хто він і чому тут. Звернув увагу тільки тому, що перед молодим чоловіком, який сидів на лавці з цигаркою, зупинився безхатько. Попросив цигарку. Отримав її. На знак подяки безхатько приклав руку до серця й артистично поклонився. Вони обмінялися якимись словами. Я їх уже не чув, бо пішов далі.

Через деякий час зустрілися з Ларисою Білозір. Поруч з нею був той самий чоловік, у якого безхатько просив цигарку.

— Це Майкл Майєр, — сказала пані Лариса. — Він фантастична людина! Його знають багато-хто, його знають всі!

Дякую Ларисі Білозір за допомогу в інтерв’ю з Майклом. Вона допомогла з перекладом розмови з англійської на українську.

Майкл проживає у Штутгарті. Йому 33. Він механік за професією. Працював у компанії з ремонту автомобілів. Говорю про це у минулому часі, бо вже залишив роботу. Змушений був це зробити, щоб мати можливість продовжувати допомагати українцям. Поєднувати роботу і поїздки непросто.

Багато днів поспіль не буває вдома.Заради нас пожертував особистим життям.

— Майкл, ти мав все: хорошу роботу, за яку гарно платили, і втратив все, як тебе зрозуміти? — так йому каже дехто з друзів, знайомих.

Є інші думки близьких йому людей. Ті схвально відгукуються про його волонтерство. Хвалять, що звалив на свої плечі таку нелегку ношу — допомагати чужим, незнайомим людям, які опинилися у біді. Небагато знайдеться тих, хто здатен на таке.

Не знаю, чи мій співрозмовник шкодує про втрачене, не запитував його. Але він, як і раніше, продовжує доправляти до нас гуманітарку, а звідси перевозить тих, хто тікає від війни.

Майкл сказав, що з Вінниці поїде до Запоріжжя. Там має забрати жінку з двома дітьми. Одне з дитят — з інвалідністю. Завезе їх до Німеччини.

— У Румунії ми зробимо зупинку, а тоді поїдемо далі, — ділиться планами співрозмовник.

Зупинка передбачає ночівлю. Витрати за оплату, схоже, також візьме на себе волонтер.

Наїздив 130 тисяч кілометрів за час війни

На другий день великої війни, 26 лютого 2022-го, Майкл уже перевозив своїм бусом українців до Німеччини. Перший рейс він здійснив від кордону України з Румунією. Каже, людей було дуже багато. Він телефонував усім своїм друзям і знайомим, які мали стосунок до перевезень пасажирів. Просив їх направити автобуси до місця, де знаходилися українські біженці.

Він особисто бачив, що люди прибували й прибували, як прибуває вода у річці під час повені. Багато було матерів з дітьми. Бачив сумні обличчя людей, в очах багатьох бриніли сльози. Їх лякала невідомість — що буде з ними завтра, і що чекає на їх країну, де залишилися чоловіки, батьки, де почалася страшна війна.

Автобуси з Німеччини приїхали. Майкл втішений тим, що дехто з його друзів допоміг нашим біженцям і надав транспорт для їх перевезення.

Запитую, куди він завозить людей? Каже, у різні частини Німеччини, де має друзів, знайомих, які погоджуються прийняти українців. У нього невеликий бус. Тому не може дозволити собі тривалі перерви між поїздками.

— Майкл, звідки у тебе кошти на гуманітарку? — запитую співрозмовника. — Ти ж уже не працюєш…

— Це все завдяки друзям, знайомим, трохи муніципалітет допомагає, виробничі колективи, Ротарі-клуб, — каже він. — Везу ліки, одяг, засоби гігієни для дорослих і дітей, продукти. Узгоджую зі своїми знайомими в Україні потреби і збираю їх вдома. Коли заповнюю бус, вирушаю в дорогу.

Після знайомства Майкла з Ларисою Білозір у нього з’явилося багато людей, які готові підтримати його у нашій державі. Пані Лариса телефонує у ті міста, куди їде волонтер з Німеччини, просить своїх друзів сприяти йому. Надалі вони вже самостійно спілкуються і вирішують нагальні питання.

— Яким чином тобі вдається спілкуватися з українцями, якщо ти не знаєш нашої мови?

— По-різному буває, — каже він. — Інколи обмінюємося жестами. Або намагаємося порозумітися на рівні відчуттів. Користуюся програмою перекладу на телефоні. Якщо необхідно вирішити важливе питання, шукаю перекладача.

Майкл усміхається і вимовляє по-українськи: «будь ласка», «прошу», «дякую»…

Відвезіть назад у Київ...

Він називає міста, з яких перевозив наших людей. Найпершим був Львів, а потім — Київ, Буча, Ізюм, Харків, Краматорськ, Херсон, Запоріжжя.

Найдовший рейс тривав 21 годину. Стільки часу їхав з Краматорська до Штутгарта.

За час поїздок Майкл доправив до своєї країни 1200 українців. Трохи більше пізнав їх. Люди різні, як і в його країні. Пригадує випадок з однією жінкою. Через два тижні після перебування в Німеччині вона зателефонувала йому і каже: «Завезіть мене назад в Київ». Він пояснив, що там зараз небезпечно. Але жінку це не переконало. Вона мала свої заморочки. Хтось з близьких залишився у столиці і почав випивати. Жінка про це дізналася і вирішила повертатися. Свого добилася.

Яким же було здивування Майкла, коли згодом знову від неї надійшов дзвінок. Просилася знову у  Німеччину. Терплячий німець виконав її прохання. Хоча того разу піддавав себе ризику. Згадуючи той випадок, він уточнює, що нічого не боїться.  

Наближає нашу Перемогу!

Лариса Білозір розповіла, яким чином познайомилася з Майклом.

Мені зателефонували друзі із Закарпаття, сказали, що знають Майкла, йому потрібна допомога, він їздить у нічний час. А це комендантська година, виникають проблеми. Він може допомогти вінничанам, іншим громадам. Так ми зустрілися і почали співпрацювати.

Це було влітку 2022-го і відтоді ми співпрацюємо. Він привозив допомогу на наш виборчий округ. Роздавали продукти харчування, ліки, засоби гігієни, привозив генератори.

За цей час переконалися, що він справді щиро допомагає нам, українцям, вистояти проти російського агресора. Майкл своєю допомогою наближає нашу Перемогу.

…Ми підійшли з ним до автомобіля подивитися на вантаж. Бус заповнений коробками з ліками. Всі препарати німецьких виробників. На дверцях кольори нашого прапора. До речі, на рукаві футболки волонтер також синьо-жовта смужка. На задній частині кузова — кольори прапора Німеччини.

Запитую гостя, чи подобається Україні. Він відповідає українською: «Дуже!». На знак схвалення піднімає вгору великий палець.
 

Читайте також:

«На кордоні нелюди заблокували машини для фронту». Поляки пропустили, а наші не дали проїхати

На Вінниччині сьогодні випав град. Яку погоду чекати на вікенд 3-4 червня

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.