«Мамо, дай мені ще один шанс…» - 16-річна дівчина втратила половину ваги

Мама Богдани пані Тамара у відчаї: пять місяців ходіння по лікарях не дали бажаного результату

Нині Богдана в обласній дитячій лікарні. Вже втретє. Вона схожа на дівчинку-тінь. Такою побачив її журналіст у палаті. Її годують спеціальними поживними речовинами. Вводять двома способами: через зонд у шлунок і безпосередньо у кров. Звичайна їжа не проходить через стравохід. Поруч з нею постійно мати – пані Тамара. Завідувач хірургічним відділенням Віктор Гончарук допомагає Богдані стати на вагу. На табло висвічується цифра 24 кг. При зрості дівчинки 150 сантиметрів, це приблизно половина від тієї маси тіла, яку повинна мати 16-річна дитина. Так пояснює лікар. Запевняє пацієнтку і її маму, що Богдана обов’язково вилікується. Розчарована жінка слухає ці слова, але в її очах – зневіра.

Пять місяців ходимо по лікарнях

-Пять місяців ходимо і їздимо по лікарнях, - каже пані Тамара. – І що з того? Найбільша вага, яку вдавалося набрати, - 25 кг. Значить, не те або не так лікують. А вони мене звинувачують, ніби це я не хочу, щоб дитина стала здоровою. У  мене четверо дітей. Двоє уже дорослі: одному синові майже 30, другому – 22 роки. Є ще молодша донька 14-річна. Чоловік загинув п’ять років тому на заводі. Ні родини, ні кого, ми самі. І вони мені дорікають, що я відмовляюся від лікування свої дитини.

Найстрашніше у цій ситуації, що дитина гасне, як свічка. Що призвело до непорозуміння матері з людьми у білих халатах. Спершу про те, з чого почалася хвороба?

Дівчинка-тінь: «Це справді я, не  упізнаєте?»

Богдана охоче спілкується. Говорить тихо, через силу. Показує на телефоні фотографію дівчини з круглим миловидним обличчям.

-Такою я була до хвороби, - пояснює. – Це справді я, не упізнаєте?

Вони проживають у Томашполі. Дівчинка навчалася у дев’ятому класі. Зізнається, що дуже хотіла навчатися на кухаря. Каже, має різні книги з кулінарії. Дома готувала страви. Пригощала ними  сестричку, брата, який проживає з ними (старший живе окремо, має сім’ю).

-Почалося з того, коли ми пішли з дитиною до джерела, - говорить мати дівчинки. – Бачу по її вигляду, що доньці стало зле. Я бризнула на неї води, щоб привести до тями. Але це мало допомогло. Її нудило. Найстрашніше чекало попереду. Дома сіли їсти, а вона, вибачайте, зригує їжу. Прошу її, донечко, ну, візьми ще ложечку, - знов та само реакція. отаке харчування у нас уже понад п’ять місяців. Якась крапля лишається в організмі, а решта…

Жінка каже, що сімейний лікар у Томашполі записала такий діагноз, ніби це від того, що дитина добровільно відмовилася від харчування.

-Навіть після того, коли Богдану поклали в Томашполі у лікарню, і там уже всі бачили симптоми – організм не сприймає їжі - діагноз все одно залишили той само, - продовжує мати.

Не погоджуюся з діагнозом

З Томашпільської районної лікарні їх направили в обласну дитячу. Жінка дістає записник. У ньому записи дат: коли, у який заклад, поступили, і коли вишли з нього. Мати з донькою побувала у дитячій обласній три рази, два рази у Києві у дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит», їх обстежували у «Пироговці», рентгенівські знімки вони робили у закладі на колишній Першотравневій. Навіть в обласній психоневрологічній імені Ющенка відводили місце дитині.

Лікарі обласної дитячої пояснювали журналісту, що жінка самовільно залишала заклад, бо не довіряла їм. Мати дівчинки показує виписки. Пояснює, що такі документи спростовують пояснення.

-Коли я бачила, що нема результату, то змушена була шукати порятунок для дитини в інших, - говорить пані Тамара. – Перший раз у Київ возила доньку з власної ініціативи. Взяла з собою речі з надією, що залишать на стаціонарі. Але там підтвердили діагноз сімейного лікаря. Другий раз їздили у супроводі медпрацівника з Томашполя. Він же очевидець того, що нас знову відправили додому.

Про те, як важко дитина переносить дорогу, окрема тема. Жінка каже, це мука дивитися, як її нудить і на все інше, що супроводжує нудоту.

Після повторного повернення з Києва Богдана розбудила маму, коли не було ще й п’ятої ранку.

-Мамо, дай мені ще один шанс, повези мене ще раз до лікарів у Вінницю, - сказала донька.

Перший автобус з Томашполя до Вінниці, як стверджує жінка, відправляється о шостій годині десять хвилин. Вони їхали ним до обласного центру.

Не їхній пацієнт

У лікарні на Магістратській (колишня Першотравненва) була черга. Коли побачили маму з худющою дівчинкою, їх пропустили  без слів. Тут дівчинці зробили рентгенівський знімок. На ньому чітко видно проблеми із стравоходом. Так, за словами матері, пояснив лікар. Порадив звернутися до колег з «Пироговки». Пані Тамара дякує лікарям торакального, які також уважно поставилися до них, оглянули  дитину. Протягом двох днів провели необхідні аналізи. Як стверджує мати, дійшли висновку, що потрібна операція на стравоході.

-Рентген підтвердив інший діагноз, - пояснює жінка. – Але оперувати дитину у лікарні для дорослих не дозволяється. Тому нас знову перевели у дитячу лікарню.

Головний лікар обласної дитячої Василь Паненко так пояснив ситуацію: «Ми ініціювали скликання консиліуму, - каже пан Василь. – До участі в ньому були залучені практики і науковці з медуніверситету, це був розширений консиліум. Остаточний  клінічний діагноз поки що не встановлено. Є робочий діагноз. У дитини велика втрата маси тіла. Визначили тактику лікування. Головне завдання зараз – вивести пацієнта із складного стану. За кошти лікарні закупили необхідні препарати».

Віктор Гончарук, завідувач хірургічним відділенням обласної дитячої лікарні:

-Про операцію у даний час мова не може йти. Організм настільки ослаблений, що не витримає хірургічного втручання. Найперше завдання - відновити всі функції організму. Надалі будемо визначатися, чи взагалі потрібне хірургічне втручання. Важливо, щоб мати дитини більше довіряла лікарям.

«Дієта для схуднення? Сільські діти не страдають такими дурницями»

-Коли лікарі вперше бачать Богдану, у них щоразу виникає однакове запитання: «Скільки часу перебувала на дієті? – продовжує мати дівчинки. – Я їм кажу: «Яка дієта, не було нічого такого. Сільські діти не страдають такими дурницями».

Богдана до того, як захворіла, не мала зайвої ваги. 43 кілограми для 16-річної дівчинки це не багато. Так пояснює її мама. Донька більше була спрямована на те, як отримати спеціальність кухаря. Ось чим вона переймалася.

-Мені дуже подобається зелений борщ, - каже дівчинка. – Та й звичайний червоний борщ до смаку. Вареники полюбляла. Не перебирала харчами. Так було доти, доки не захворіла. Дуже хочу вилікуватися. Знову хочу в школу. А після того – в училище.

Причиною могла стати стресова ситуація

Начальник відділу лікувально-профілактичної допомоги дітям обласного департаменту охорони здоров’я Тетяна Бондаренко:

-Захворювання у дівчинки рідкісне. У неї декілька патологічних станів. Нарешті вдалося переконати маму, щоб погодилася з тактикою лікування. Її узгодили з республіканськими спеціалістами. Постійно консультуємося з ними. Наше законодавство таке, що лікувати дітей без згоди батьків не маємо права. Факти недовіри непоодинокі. Був випадок, коли через це померла дитина. Все одно ми програли справу у суді. Суд визнав правоту матері, яка тоді не дала згоди на лікування дитини. Тепер ми знайшли спільну мову з мамою.

У медичній літературі є твердження, що до таких захворювань, яке маємо наразі, може призвести сильна стресова ситуація. Хоча ні мати, ні пацієнтка у розмові з психологами не підтверджують факт сильних емоційних переживань у дитини.