«Коли давали хліб, люди плакали…» Вінницькі волонтери відвезли допомогу у звільнений Лиман

— Дуже важко в окупації було тим, у кого на руках немовлята, — говорить батько маленької дитини

• Дев’ять автомобілів гуманітарної допомоги завезли волонтери з Вінниці у звільнені міста і села Харківської та Донецької областей.
• Другий раз побували в Ізюмі, Куп’янську, уперше приїхали у Лиман, звідки недавно вигнали орків.
• Про непросту ситуацію у звільнених селах навколо Лиману свідчить хоча б такий факт: люди плакали, коли бачили хліб.

Володимир Затайдух, який уже два рази побував в Ізюмі, каже, що побачене тепер у Лимані і навколишніх селах, вражає ще більше. Наприклад, у селі Шандриголове не залишилося жодної цілої хати.

Люди живуть без даху над головою.

— Коли почали видавати хліб і булочки, люди плакали, — говорить Володимир Затайдух. — У самого сльози виступали. Інші брали буханці хліба чи булочки тремтячими руками.

Хлопчик схопив буханець і одразу почав їсти. Неможливо було дивитися в цей час в його очі.

В деокуповані регіони волонтери вирушили на дев’ятьох машинах. Знову приїхали в Ізюм.

— Ми ж обіцяли людям під час першої поїздки, що приїдемо ще раз, треба було дотримати слова, — каже Володимир. — Що приємно вразило в Ізюмі, люди уже не хапали усе підряд, як це було перший раз. Чув від декого з них, наприклад, такі слова: «Мені шампунь поки не треба, у мене є, дайте комусь іншому, може, у них нема, то їм більше знадобиться». В Ізюмі колона розділилася: одні поїхали на Куп’янськ, Слов’янськ, Краматорськ, а ми на трьох машинах вирушили у сторону Лимана.

За словами співрозмовника, у селах Лиманської громади Рубці та Шандриголове вінничани були першими волонтерами, які приїхали до людей після деокупації. Заїжджали також у село Яцьківка.

— Те, що ми побачили, це жесть, — каже Володимир. — Дуже страшні руйнування будинків. У селі Шандриголове не залишилося жодної уцілілої будівлі. Місцеві сказали, що їх тут залишилося приблизно 160 людей. У селі навіть собаки перестали бути агресивні. Горнулися до кожного зустрічного, ластилися, голодні.

Місцеві розповідали, як поводилися рашисти в селі. Спершу навіть якусь допомогу завезли. Було це один раз. А потім заборонили виходити з будинків. Змушували писати на воротах чи на дверях, скільки людей проживає у помешканні. З часом дозволили виходити на вулицю, лише на ту, де твій будинок.

Володимир згадує, що такі самі розповіді чув в Ізюмі. Каже, виходить, орки діють однаково. Схоже, роблять так, як їм наказали.

Наших волонтерів супроводжували у поїздці військові. По дорозі бачили багато підбитої російської техніки.

— Я особисто переконався, що люди чекали визволення, з радістю зустрічали ЗСУ, — розповідає Володимир. — Так само було в Ізюмі. Хоча знаю інші приклади. Скажімо, коли раніше їздили у Бахмут, запитували місцевих: «Чий Донбас?». Дехто відповідав: «А я знаю чий? Мене політика не цікавить. Мені все одно, тільки б не було війни».

За час поїздки вінницька дев’ятиавтомобільна колона мікроавтобусів доставила у Харківську і Донецьку області понад 10 тонн продуктів харчування, засобів гігієни, трохи медикаментів.

Зібрати вантаж допомогли небайдужі вінничани, але левову частку допомоги надав благодійний фонд «Енергія Відродження».

Мій співрозмовник уточнює, що фонд очолює Олег Легеза. Нині він на війні, виконує бойові завдання в одному з підрозділів ССО. Завдяки йому і його побратимам вдалося побувати у місцях, які дотепер залишаються небезпечними у першу чергу через замінування доріг.

Сказати, що дорога була важка — це не зовсім точно. У багатьох випадках вона була ризикована. На щастя, все обійшлося.

Одразу після повернення волонтери взялися знову за підготовку гуманітарного вантажу. Як тільки зберуть — вирушать в дорогу.
 

Читайте також:

«Хлопці їх дуже просять». Волонтери з Шаргорода виготовляють окопні свічки, на яких можна розігріти їжу

Дівчині-сироті повернули право власності на квартиру у Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.