Газету «Тюремний укроп» передали Президенту у Вінниці. «Це моє нагадування про полонених».

Олексій Кириченко: -Зустріч з Президентом була випадкова, радий, що вона відбулася, бо стала ще одним нагадуванням про наших полонених Фото зі сторінки Фейсбук Олексія Кириченка автор світлин - журналістка Вікторія Микитюк

Ця зустріч була випадкова

-Повірте, це був експромт, - розповів після зустрічі з Президентом журналісту RIA пан Олексій . – Не знав, чи вдасться доступитися до поважного гостя. Тому й не говорив про це напередодні нашої з вами розмови. А тут ще й дощова погода. Підчікувати на вулиці?.. До того ж, мене попередили, що про це треба було домовлятися завчасно, як мінімум за три дні наперед. Зайшов у вестибюль міськради. Бачу, йде Гройсман, а за ним Петро Олексійович з дружиною. Тобто, це цілковита випадковість.

Олексій так написав про цю зустріч на своїй сторінці у Фейсбуці:

-Під час візиту Петра Олексійовича Порошенка у Вінницю випала нагода подякувати йому за підтримку в оздоровленні моїх рідних та ті зусилля, які робить влада для звільнення полонених.

Подарував Президенту України примірник газети, яку видавав у полоні, щоб підтримати наших хлопців.  Сподіваюся, скоро побачити на волі Пантьшенка, Корінькова та Глондара.

Під час розмови з журналістом Олексій зауважив, що використав ще один шанс нагадати керівнику держави про наших полонених, яких дотепер утримують бойовики.

Газету передавали з камери в камеру

-Ідея видавати газету виникла після того, як хлопці скисли після чергового обману з обміном, - розповідає Олексій. – Десь в лютому 2017-го до нас приїхав добре знаний Рубан. Це було в Макіївській колонії. До нього викликали трьох. Серед них був і я. Перед тим попередили, щоб поголилися, привели себе у божий вигляд. Подумали, обміняють. Насправді, все все було не так. Рубан приїхав з телевізійниками, і сказав, що можемо передати рідним свої побажання. Коли говорив, від нього було чути запах спиртного. Мене це розізлило не на жарт! Бо ми чекали іншого, чекали, що хоча б когось звільнять.

За словами  Олексія, після того «хлопці скисли начисто». Щоб підтримати їхній дух, вирішив видавати газету. У нього був чистий зошит. На ньому й писали. Загалом видали тільки три номери. Перший був чорно-білий. Два наступні – кольорові.

-Ви не повірите, перший номер не забрали з конверта, який надсилав батькам у Вінницю, - каже Олексій. – У них він зберігався. З нього зробив копію і передав Президенту.

Сенсація про волинські свині!

Перший випуск відкриває колонка із заголовком «Волинська свиня» під рубрикою «Сенсація!».

-Зі мною в камері знаходився хлопець з Волині, - говорить пан Олексій. – Він постійно вихваляв свій край. Казав, що у них все найкраще! Ніде такого нема, як на Волині. У них навіть свині виростають до 400-500 кілограмів. Бачили б ви, яка дискусія розгорілася у нас навколо цих волинських рохкаючи гігантів!

-Якщо у вас свині мать три мости, як в автомобілі «Урал»,  тоді можна повірити, що вони важать навіть більше, ніж пів тонни, - таку думку висловив ще один з наших.

Як стверджує Олексій, тема стала настільки популярна серед полонених, що її не можна було залишити повз увагою. Утримували полонених по двоє-троє у камері. Коли виводили на прогулянку, газету передавали тишком-нишком від одних до інших.

-Не думав, що  невеликий аркуш паперу можна так підняти настрій хлопцям! -розповідає пан Олексій. – Одного разу ми організували іншу акцію протесту – оголосили колективне голодування. Закінчилося це для нас плачевно. Усіх побили. Газета додавала і сил, і настрою, і надії.

Три роки і три місяці провів у полоні Олексій Кириченко. Його обміняли у грудні 2017-го. Відтоіді і до кінця серпня нинішнього року лікувався у шпиталях. Уже виписався. Написав рапорт на звільнення з війська. Втім, нині на голову колишнього в’язня бойовиків звалилася нова біда. Про це в інтерв’ю з ним у наступному номері газети RIA.  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.