Двоє несли, п’ятеро йшли слідом – Як звільняли з полону Романа Савкова

24 січня Вїзд в окуповану Горлівку Перші кроки Романа Савкова після звільнення

"20 хвилин/RIA" поспілкувалася з військовим журналістом Олександром Клименком, який був єдиним з колег, хто разом з військовим медиком і представником Центру з обміну полоненими став очевидцем передачі бойовиками нашого земляка на окупованій території.  Саме він зробив перше фото у той момент, коли Роман йшов до своїх і сідав у наш автомобіль. Разом із звільненим фотокореспондент їхав в одній машині до Києва. Мав можливість спілкуватися. Ось що розповів пан Олександр для «20 хвилин».

Горлівка. Окупована територія: «Фотоапарт об’єктивом донизу!»

-Обмін відбувався у тому самому місці, де 27 грудня відпустили з полону групу наших військових і цивільних, - каже співрозмовник. – Автомобіль швидкої допомоги прибув на окуповану територію, зупинилися на в’їзді до Горлівки. По дорозі, коли проїхали сіру зону, нас зупинили на першому сепарському блокпосту. Озброєний з автоматом підійшов до авто, відчинив дверцята, запитав, хто в салоні. Йому відповіли: «Медицина і кіношник». Нам дозволили продовжити рухатися за вказаним маршрутом до Горлівки. Приблизно через десять хвилин прибули на місце. Вийшли з авто. Я запитав одного з бойовиків, де наш солдат. Той буркнув у відповідь, мовляв, це не до мене. «Камеру опусти донизу!» - наказав чоловік з автоматом. Буквально через хвилину-друг з’явився Роман. З речовим мішком за плечима і розгубленістю на обличчі. Якщо не помиляюся, було це приблизно о 16-й годині. Пізніше, коли їхали з ним в машині і була можливість поспілкуватися, зрозумів, чим був викликаний такий його стан.

Ти на волі, серед своїх!

Він не вірив, що його обміняють. Після того, як автомобіль від’їхав від місця обміну і рушив у напрямку Майорська, де на нас чекали представники ЗМІ,  кажу до Романа: «Ти на волі, серед своїх!» Він дивиться на мене з недовірою і мовчить. Через кілька хвилин розповів, що один раз вже проходив таку процедуру.  Його вже привозили на обмін. А тоді повернули в камеру.

Зустріч з батьком у Києві у військовому госпіталі: сліз не стримали ні Олександр, так звати батька, ні Роман, обидва пройшли АТО

Мама Валентина і батько Олександр чекали Романа у Києві у військовому госпіталі

-Цього разу хлопці, які були зі мною в камері, теж не вірили, - розповів Роман. – Один так і сказав: «Рома, це мабуть, знов якийсь розіграш». Ніхто не говорив, куди мене ведуть. Сказали «З речами на вихід», і мовчать. Можна було тільки здогадатися. Бо перед тим дали підписати бумагу, що не маю претензій до наглядачів.   

-На під’їзді до Майорська разом з військовим медиком попереджаємо Романа, що його чекають журналісти, - продовжує розповідь військовий журналіст. – Будуть з ним поспілкуватися. Хлопець знову дивиться на нас з недовірою. Мовчить. А на обличчі читається: «Обманули!» Кажу, Роман, ми ж свої! Ти справді вільний. Для тебе полон позаду.

Сюжет про розмову із звільненим військовим у Майорську транслювали українські канали. Роману дали телефон, щоб зателефонував мамі. Тоді ж йому подзвонив президент Порошенко.

Зупинилися біля храму

Олександр Клименко знову ж таки єдиний з колег-журналістів, хто їхав до Києва в автомобілі разом з нашим земляком Романом Савковим. Запитую в колеги, наскільки охоче спілкувався Роман, про що говорили.

-Частину дороги боєць лежав, у машині була така можливість, там є спеціальне ліжко, трохи сидів, - продовжує співрозмовник. – Звичайно, спілкувалися. Дорога ж довга. Хоча  той вечір до Києва не доїхали. Була зупинка. Ніч провели в готелі одного з міст.

Запам’яталася ще одна зупинка. У Полтавській області, неподалік від міста Лубни, стоїть величний храм. Боєць виявив бажання переступити його поріг. Йому дозволили. Роман запалив свічку, помолився. Співрозмовник припускає, що боєць молився за своїх побратимів, за їхнє звільнення. У дорозі він час від часу згадував про хлопців, які залишилися в Макіївській колонії. Казав, що їх там п’ятеро. Тих, які були безпосередньо з ним. Говорив так, ніби відчував вину перед ними. Мовляв, він уже на волі, а вони…

Буряк не їсти, шоколад не їсти, алкоголь не пити

Найважчі спогади у бійця про хворобу. П’ять разів писав заяву на те, щоб його оглянули лікарі в цивільній лікарні. На такі заяви ніхто не зважав. Казали, що в колонії є свій лікар. Дійшло до того, що він не міг самостійно підніматися по сходах. Коли тюремники це побачили, до Романа викликали лікаря.

-Ти повинен написати заяву, щоб тебе відправили в міську лікарню на огляд, це так мені сказав тюремний лікар, - розповідає Роман. – Я кажу, вже п’ять заяв таких писав. А він мені: пиши ще, бо в тебе погані діла.  

У приміщення лікарні його заносили на ношах. У самого не було сил підніматися по сходах. Двоє несли ноші, а позаду п’ятеро йшли з автоматами. Хлопець каже, куди я міг втекти від них у такому стані? Виміряли рівень цукру в крові – 19,5. Два дні перебував під крапельницею. Після того знов повернули в камеру.

-Їм я варений буряк з картопляним пюре, а в цей час заходить тюремна лікарка-терапевт, - згадує Роман. – Дивиться, що я жую, і каже, що буряк не можна при високому цукрові. Бачу, у неї якась книжка. Звернув увагу на рік видання – 1991. Відкриває і читає: «Шоколад не їсти, алкоголь не пити, газовані солодкі напої виключити…Інакше впадеш у кому» Таке враження, що я на курорті, а не в тюрмі. Чи це вона так познущалася наді мною, не знаю.

Батьки поновлюють паспорт

З батьками – мамою Валентиною та татом Олександром – Роман побачився у Києві. Вони його чекали у Центральному військовому госпіталі. Сльози радості від обіймів також зафіксував військовий фотожурналіст Клименко. Там же Роман зустрівся з військовими, яких звільнили місяць тому. Нині вони на лікуванні.

Ось що розповіла журналісту «20 хвилин/RIA» мама визволеного Романа Савкова пані Валентина (розмова відбувалася сьогодні вранці, 30 січня):

-Рома проходить обстеження, - каже співрозмовниця, - йому підбирають найбільш підходящий інсулін для лікування діабету. Рівень цукру поки що високий. Найнижче вдалося збити тільки один раз – до дев’яти одиниць. А так в основному – 13, 15 одиниць. Дуже добре, що поряд з ним є хлопці, яких він знає, і які його знають. Це для них така моральна підтримка, що словами не передати.

Жінка каже, що син один в палаті. Для лікування створено всі необхідні умови. Вони з чоловіком повернулися додому, спочатку поїхав батько, а тепер мати.

-Нам порадили швидше подати документи на відновлення паспорта, - каже пані Валентина. – Цим поки займаємося. Сьогодні занесла необхідні документи у нас в Шаргороді у паспортний стіл. Ще пару днів і знов поїду до сина. У нього ж 8 лютого день народження. Просив, щоб щось приготувати домашнього. Хоче хлопців пригостити. Скільки років буде? 29!

У Романа є сестра Людмила. Однак їй ще не вдалося обійняти брата. Жінка доглядає маленьку дитину, тому не має можливості поїхати в Київ. З нетерпінням чекає, коли той повернеться додому і всі зберуться разом. Роман дуже хоче домашнього маминого борщу.

Спочатку відслужив батько, потім – син

Роман Савков підписав контракт із Збройними силами після того, як з АТО повернувся його батько. «Я так розумію, що Олександр Савков пішов в АТО замість сина, - каже голова Шаргородської районної організації учасників АТО Василь Івасько. – Але коли він повернувся, Роман сказав, що це несправедливо і пішов у військкомат».

Мати хлопця уточнила, що Роман підписав контракт на три роки. Служив помічником гранатометника у 92-й окремій механізованій бригаді. У полон потрапив  19 липня 2017-го. Сталося це після того, як їх обстріляли. Тоді загинули його побратими. Роман дістав осколочне поранення ноги. За звільнення Романа президента просили побратими, яких разом з ним утримували у Макіївській колонії.  Порошенко підписав указ про помилування Козлової, через неї загинуло двоє наших бійців. Як сталося, що в тюрмі Козлова завагітніла? Нині у неї 9-місячна дитина. Її обміняли на Романа Савкова з надією на звільнення інших наших полонених.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.