Талановитий керівник, відомий у минулому спортсмен Олександр Джабраілов не дожив до свого 60-річчя декілька місяців

Життя Олександра Джабраілова обірвалося раптово і несподівано, як струна. У березні йому мало б виповнитися 60!

-У середу, 9 січня, ми розмовляли з Олександром по телефону, - розповів журналісту «20 хвилин»/ RIA один з найближчих друзів Олександра  Микола Табак. – Говорили про життя-буття. Запитував про його наступний ювілей – у березні Саші мало б бути 60. Він не скаржився на погане самопочуття чи здоров’я...

На мобільному зберігся час їхньої розмови – 15 год.43 хвилини. А через годину серце Джабраілова зупинилося. Сталося це раптово. Саме так пояснюють друзі покійного. У ту фатальну хвилину Олександр перебував на СТО.

-Коли мені зателефонували, що Саша помер, не повірив, бо ж недавно чув його голос, розмовляв з ним, - говорить Микола Табак.

Дуже подобалися українські пісні

Завдяки пану Миколі Джабраілов перебрався до Вінниці. Їх подружив спорт. Обидва - марафонці. Джабраілов був майстром спорту з марафону, неодноразовим переможцем і призером змагань в Україні і колишньому Союзі. До речі, його дружина пані Тетяна теж займалася цим видом спорту. Вона – майстер спорту міжнародного класу. Так само, як і Микола Табак (ліворуч)

-Разом з Тетяною ми входили до збірної Союзу, - розповідає пан Микола. – Таня рекордсменка Союзу з марафону. Брала участь у літніх Олімпійських іграх у Сеулі у 1988 році. Виборола четверте місце.

За словами співрозмовника, Олександр і Тетяна познайомилися у Сімферополі. Джабраілов служив там строкову службу. Залишився в Криму після армії. Тренувалися в одного тренера. Там мали власне житло. Там у них народився первісток син Руслан. За хрещеного батька взяли Миколу Табака. Олександр випускник Дагестанського педагогічного інституту. Тетяна – з Білорусі. Микола Табак створив у Вінниці спортивний клуб «Вікторія-Т». Запросив Олександра й Тетяну перебратися до Вінниці. Каже, вони мали контракт у Японії: Саша у ролі тренера, Тетяна – спортсменки. Довелося почекати закінчення контракту.

-У них були різні можливості вибору подальшої роботи, але вони приїхали до Вінниці, - розповідає Микола Табак. – Ми надто довіряли одне одному, мали тісні дружні стосунки. Саша швидко адаптувався у нашому місті. Він комунікабельний, щирий,  легко знаходить мову з людьми. Запрошував їх у село на свята. Йому, дагестанцю, дуже імпонували наші традиції, подобалися пісні. Можу сказати, що Саша став українцем з дагестанським корінням.

Пізніше Джабраілов став працювати у системі споживчої кооперації. За словами Володимира Іжевського, директора об’єднання ринків, пройшов усі щаблі, від найнижчого до директора Центрального ринку. Здобув ще одну вищу освіту – закінчив торговельно-економічний інститут.

-Це була надзвичайно добра, порядна, щира, відверта людина – говорить пан Іжевський. –Знаю його понад 20 років. Олександр умів знаходити спільну мову з людьми, незалежно від того, на якій посаді вони працювали.

Тільки ж не  кажіть, що це джигіт допоміг…

На прощанні були присутні волонтери. Андрій Нечипорук розповів, що Джабраілов завжди допомагав тим, хто на передовій. Робив це навіть тоді, коли до нього не зверталися. Сам виявляв ініціативу допомогти. Бувало, їздив в АТО.

-Одного разу, коли працівники ринку зібрали велику допомогу, пан Олександр Джабраілов поїхав з нами, - каже волонтер Андрій Сірак. – Побували у Попасній, Щасті, зустрічалися з нашими хлопцями в інших місцях оборони. В дорозі обламався бус. Після повернення додому, коли вже прощалися, пан Олександр попросив, щоб пізніше зайшли до нього. Навіть не здогадувалися, для чого. З’ясувалося, він виявив бажання відремонтувати наш транспорт. Так і сказав тоді: «Щоб я не переживав за вас, що ви знов десь обламалися і стоїте посеред дороги».

Після ремонту у Джабраілова було ще одне прохання до волонтерів: «Хлопці, тільки ж не говоріть нікому, що це джигіт допоміг вам з ремонтом…»

Дуже багато людей прийшли попрощатися з Олександром Джабраіловим.

-Пам’ятаєте, яким раніше був Центральний ринок і яким він є тепер, - каже перший заступник голови ОДА Андрій Гижко. – Без толкового керівника такі зміни навряд чи стали б можливі. А скільки людей прийшло попрощатися! Це свідчить про їхню повагу…

 Надзвичайно багато квітів принесли вінничани. Їхні пелюстки – свідчення любові до дагестанця Джабраілова, для якого наше місто стало другою Батьківщиною.

Висовлюємо щирі співчуття дружині Тетяні, дітям – Руслану й Аліні, рідним, близьким, друзям Олександра Джабраілова. Нехай пухом буде вінницька земля, яку він  любив так само, як і землю далекого Дагестану.