«Добрий циган купив нам хату». Історія багатодітної родини з 13-ти дітей, на честь якої назвали площу

Держава позбавила багатодітну сімю Кудриків соціальної допомоги: спершу через те, що виїжджали за кордон, а потім за подарунок — благодійник купив для них будинок. Фото надано Віктором Зеленюком

• Перша і єдина в області площа імені багатодітної родини з’явилася у селі Подільське Немирівської громади.
• Перед тим їм купили будинок.
• Родина отримала власний дах над головою, але втратила допомогу від держави. Чому так сталося?

— Ви пишіть не про нас, а про Миколайовича розкажіть, його друзів, нехай люди знають, що є ще на світі ті, у кого добре серце, — уже на початку розмови сказала Катерина Кудрик.

Разом з чоловіком Віталієм вони мають 13 дітей! Нині проживають у селі Подільське Немирівської громади. Жінка просила розповісти про Миколу Покриша, керівника ТОВ «Агро-Астра», що у їхньому селі Подільське. Згадати про його партнерів по бізнесу — Євгенія Букальцева, Костянтина Косенка та Андрія Саутіна.

Упродовж нашої розмови пані Катерина декілька разів повторили своє прохання. Микола Покриш зі своїми друзями зробив для них подарунок, на який не сподівалися, — купили будинок. І це ще не все. Додали родині неабиякого авторитету. З ініціативи Миколи Покриша площу у Подільському назвали іменем багатодітної родини Кудриків.

На жаль, не обійшлося без ложки дьогтю у цій історії. Держава перестала платити багатодітній родині соціальну допомогу. Чому?

Втекли від війни, а їх позбавили допомоги

З початку нинішнього року родина Кудриків не отримує соціальних виплат. Живуть на зарплату чоловіка, який працює у ТОВ «Агро-Астра» на різних роботах. «Дитячі» гроші, як каже пані Катерина, які дають на найменшого Віталика, хлопчику ще не виповнилося двох рочків, витрачають на те, щоб купити харчові суміші, ліки, памперси для малюка.

Лікування потребує Аня Кудрик. Дівчинці 21 рік. Вона вже здобула спеціальність. Все б добре, якби не болячка. 

Журналіст розмовляв з дівчиною. Вона не приховує, що хворіє на астму з дитинства. Чотири рази її рятували в реанімації. На ліки потрібні гроші. Дівчина каже, сподівалися, що їй оформлять групу інвалідності, але їм відмовили. Попри все, Анна вірить у добрих людей. Одним з них називає Миколу Покриша.

— Він хрещений батько нашого наймолодшого братика Віталика, — говорить пані Анна. — Хоч наша родина бідна, але Микола Миколайович, погодився стати хрещеним, щоб допомагати виховувати хлопчика.

Дівчина пишається своїми батьками. Дивується, як негаразди не зламали їх. Скільки б не було проблем, вони долають їх. Зараз перед ними новий виклик — як вижити без державної допомоги.

Діти знають від батьків, що їм перестали допомагати з того часу, як вони виїхали за кордон. Пояснили, що є такий порядок: хто став біженцем, соціальної допомоги не отримує. На початку нинішнього року Кудрики ще перебували у Німеччині.

Найгірші спогади про перебування у чужій країні залишилися у пані Катерини. Жінка не змогла нітрохи адаптуватися до способу життя німців. Особливо неприємно вразила медицина.

— Там на прийом до лікаря можна місяцями чекати, — розповідає пані Катерина. — Ми на собі це відчули. Перехворіли на якусь інфекцію і молодші, і старші, і ми з чоловіком. Всі температурили. Так і не дізналися, що то було. Лікарі говорили одне й те само: «Алес гут!», тобто все добре.

Жінка не змогла адаптуватися до німецьких реалій. Не захотіла залишатися. Тим більше, що старшого сина Олексія не випустили з України, йому вже 24 роки. Він сам залишався вдома.

Словом, вони повернулися. Соціальні виплати, які отримували до війни, не відновили. Більше того, у них з’явилася нова проблема, що стала на заваді отриманню грошей від держави.

13 разів змінювали помешкання

За 26 років спільного життя Віталій і Катерина Кудрики змінили 13 помешкань. Це були хати, що їх сім’я винаймала для тимчасового проживання. Зібрати грошей на власне житло, на жаль, не вдалося.

Ще донедавна вони проживали у колишньому Тиврівському районі. Пані Катерина розповідає, що з їхнього села непросто було добратися до Тиврова. Потреба у таких поїздках виникала часто — то до лікаря з дітьми, то за покупками, щоб зібрати їх до школи…

Вони перебралися у село Подільське. Звідси до Немирова, як кажуть, рукою подати. Старші діти в школу ходять до міста. Житло винаймали не з кращих. На це ніколи не вистачало грошей. Жінка згадує, як одного разу керівник господарства «Агро-Астра» Микола Покриш ближче познайомився з ними, а на прощання сказав, що подумає про допомогу з дахом над головою.

Це питання вирішилося після їхнього повернення з Німеччини. У Подільському є добротна хата. У ній ніхто не проживав. Власники у Вінниці. За словами пані Катерини, вони не дуже поспішали з продажем. Врешті-решт, як кажуть, вдарили по руках. Запропоновану суму грошей їм заплатив пан Покриш.

Ось як розповідає про нове помешкання донечка Кудриків пані Анна:

— Наш будинок під номером один на вулиці Дружби, — говорить дівчина. —У ньому є всі побутові зручності, газ, вода, а також грубка. Якщо раптом виникнуть проблеми з газом, не замерзнемо. У будинку три кімнати. Крім того, є кухня, веранда, вбиральня, душова. Усім місця вистачає. Найважливіше, що це тепер наше власне житло, а не чуже, яке винаймали раніше.

Покупка на 50 тисяч позбавляє допомоги від держави

З новим житлом у багатодітної родини Кудриків виникла нова проблема. Про неї розповідає багатодітна мати пані Катерина. Каже, будинок оформили на чоловіка.

— Нам пояснили, якщо зробили придбання вартістю понад 50 тисяч гривень, то можна забути про соціальну допомогу, — каже співрозмовниця. — Ми намагалися довести, що не купували, не платили грошей, бо у нас нема такої суми. Нам відповідали, що це не має значення, купували, чи ні, придбання оформлено на чоловіка, отож, воно ваше.

І це ще не все. Вузол затягнувся ще тугіше. У чоловіка у Тиврівському районі є «шевченківська» хата, продовжує співрозмовниця. У ній неможливо жити, бо нема для цього умов. Біля хати земельна ділянка. Вона не приватизована. Тому їм радять спершу приватизувати землю, а вже тоді чоловік зможе переоформити її і хатину на когось іншого.

Тут ситуація більш-менш зрозуміла. А як бути з придбанням будинку, вартістю понад 50 тисяч, якщо насправді його подарували, Кудрики не знають.

«Віталик не перший мій похресник»

Микола Покриш, керівник ТОВ «Агро-Астра», каже, що Кудрики дружня і працьовита родина. Таким  людям варто допомагати. Пан Микола радий з того, що йому з друзями вдалося зробити щасливими 16 людей!

На запитання, чи не помилився цифрою, уточнює, що, окрім 13 дітей і двох їхніх батьків, з ними ще проживає мати Катерини — пані Марія.

Покриш говорить, що сам він є представником ромської національності. Дехто в селі називає його циганом з добрим серцем. Інколи згадують фільм під такою назвою «Циган». Там теж показали позитивного головного героя. 

На запитання, як став хрещеним батьком у наймолодшого з Кудриків, відповідає просто: «Мене попросили — і я пішов». При цьому додає: «Віталій Кудрик не перший мій похресник. Знаю, що у такому людям не можна відмовляти. Незалежно від того, хто до тебе звертається, бідніший чи багатший...».

На знак подяки за виховання 13-ти дітей, Микола Покриш вніс пропозицію назвати сільську площу іменем багатодітної родини. Його підтримали.

За кошти господарства територію облаштували найкращим чином. Тут є клумби квітів, світильники, інстальований напис «Я люблю Подільське» із зображенням великого серця.

А ще встановлена скульптура Божої Матері. Тут спорудили автобусну зупинку. Напис великими літерами нагадує, на чию честь названа площа.

— Сім’я Кудриків не багато грошима, зате багата дітьми, — говорить пан Микола. — Цим вона і відома. За це їй наша шана і повага.

У дитсадок, школу, училище

Кудрики нині задумується, де взяти грошей, щоб зібрати одних в садочок, других до школи, третіх в училище? Якщо держава не платить, треба шукати інші можливості.

— Ми всі працюємо на городі, щоб мати свої продукти, — розповідає Анна Кудрик. — Дещо продаємо. Ходимо на роботу в «Агро-Астра», зараз збираємо лохину, виконуємо в господарстві інші роботи і так буде аж до початку навчання. Але цих грошей не вистачить навіть на найменші потреби.

Сім’я звертається з проханням до тих, хто може підказати адреси фондів, чи інших благодійних організацій, які опікуються багатодітними родинами. Номер телефону Кудриків — у автора статті.
 

Читайте також:

«Він для нас Герой і без Золотої Зірки». Під час бою знищив два «бетеери», врятував побратима, а сам…

В Козятині байкери зібрали більше п’яти тисяч гривень на ЗСУ

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.