Весілля святкували у селі нареченої. Анастасія з Ялтушкова Барського району. Гостей приймали у місцевому ресторані. Шкода, що друзі по службі не змогли бути присутні. Молодята пояснюють, що для виїзду за межі гарнізону треба брати дозвіл. Та й дорога не близька. Планують зібрати своїх у Вінниці.
- Про весільну подорож не думаємо, - каже Михайло. – У наших планах йти навчатися. Зараз на це спрямовані думки. Хочеться рости по службі. Який солдат не мріє стати генералом. Є такий вислів. Про генерала це для красного слівця. А ось отримати звання офіцерів мріємо і я, і Настя. Особливо Настя. Бо вона з дитинства бачила себе в армії.
- Знайомі дівчата, буває, кажуть, Настя, як ти можеш підніматися вночі, чи вдосвіта, коли всі люди сплять, а тобі треба спішити в частину, бо там вас збирають по тривозі? – розповідає дівчина. – Я їм відповідаю, що роблю це із задоволенням. Мені це подобається. Щодня на службу приходжу теж із задоволенням. Не вірять. Але це правда.
Настя і Михайло майже одночасно прийшли на службу у в/ч 3008. Це було у жовтні 2018-го. В обох однакове звання - солдат. Але служать у різних батальйонах.
Перша їхня зустріч відбулася на полігоні, коли військові обох батальйонів виїхали на стрільби.
Михайло так пригадує їхню першу зустріч. Той день був холодний. Запам’ятав його на все життя.
До кінця дня Михайло картав себе за те, що не попросив телефон у дівчини.
Дуже хотілося продовжити спілкування. Запитав знайому, чи не знає вона кулеметницю Настю. Та потішила відповіддю. І номер телефону підказала.
Після першого місяця зустрічей хлопець відчув, що кращої супутниці життя йому годі шукати.
Перше випробування не заставило себе чекати.
У той вечір Настя з сумом сприйняла слова Михайла: «Їду на Донбас!»
Наступного дня, прийшовши на службу, солдатка напросилася на прийом до комбата.
На той час діяв наказ про заборону відправляти гвардійців жіночої статі у зону бойових дій.
Переконувала командира батальйону, що має бути поруч з коханим. Однак це не допомогло. Офіцер сказав, що він виконує наказ. Документ не передбачає винятків.
Місяць розлуки став першим випробуванням для молодят. Коли Михайло повернувся, вони вирішили жити разом.
У середині жовтня у двоюрідного брата Михайла було весілля. Привітати близьку людину з одруженням Михайло поїхав разом з Настею. По дорозі до Гайсина, звідти родом Михайло, обговорювали, як будуть вітати, хто що має говорити молодятам. Настя й гадки не мала, що саме там, на весіллі, на неї чекає несподіваний сюрприз. Підготував його коханий.
Коли весілля було у самому розпалі, коли вже виголосили багато тостів на адресу молодої пари, Михайло попросив слово.
- Ти ж уже говорив, Міша, - подивилася на хлопця Настя.
- Не думав, що це так хвилююче - стати перед людьми і зізнатися коханій в любові, запропонувати їй руку і серце, - каже Михайло. - Коли йшов до мікрофона, ще нічого. А почав говорити, в горлі пересохло, голос став тремтіти, по тілу мурашки…
- А я! – каже Настя. – У мене так само. Аж в очах потемніло від того, як почула, що це він говорить до мене, що треба вийти на середину, що всі на тебе дивляться. То були ще ті хвилини.
Настя Горбанюк після школи навчалася в аграрному університеті. Опановувала спеціальність «Облік і аудит». У неї мама бухгалтер. Дівчина пішла по її слідах.
На третьому курсі університету Настя повідомила батькам, що хоче здійснити свою дитячу мрію – стати військовою. Батьки не здивувалися. Тато, навпаки, підтримав, схвалив вибір. Мама відмовляла від такої затії. Казала, на війну можуть відправити. «Дехто ховається від армії, а ти…»
Настя перейшла на заочне навчання. Щоправда, перед тим пройщла випробування у частині. Продемонструвала фізичні здібності, спілкувалася з психологами, її оглянули лікарі. Робила це під час літніх канікул. Тільки після цього її взяли на службу. Підписала контракт на три роки. На такий само строк, як і Михайло.
Коли перший раз її побачив у військовій формі молодший брат, то одразу сказав: «Я теж буду, як Настя, військовим». Ваня, так звати хлопчика, нині у третьому класі. Дуже гордиться, що має таку сестру і в неї такий само військовий хлопець, а тепер уже – її чоловік.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Татьяна Мельник
Майя Козачок
Галина Карпенко
Pravdorub