«Дівчат не тільки обливали, а й в річку кидали». Сьогодні - обливаний понеділок, не сердіться, якщо окроплять водою

Традиція обливаного понеділка майже канула в Лету, але молодь не перестє обливатися водою при першій-ліпшій нагоді

Найдавніший спогад про звичай обливаного понеділка зберіг для нас французький інженер, картограф Боплан.

Його враження від обливаного понеділка сягають 17-го століття.

Спогад від Боплана

Саме тоді француз мандрував Поділлям. У 1650 році створив першу географічну карту. Залишив багато спогадів про побачене у містах і селах нашого краю. Зокрема, і про традицію обливаного понеділка.

-Здебільшого водою обливали один одного діти та молодь, - читаємо у спогадах Боплана. – Відбувалося це на другий день після Великодня. Звідси і назва – обливаний понеділок. Тоді ж організовували забави, одна з яких називалася «битва» на крашанках. Повсюди і звідусіль лунало «Христос Воскрес!», а у відповідь чулося «Воістину воскрес!». На Поділлі співали навіть Великодню коляду.

У Вінниці не видно дівчат у мокрому одязі

У наш час традиція обливаного понеділка майже втратила своє повторення. Принаймні з ранку і до полудня у нинішній понеділок, 29 квітня 2019-го, на вулицях не було видно, аби хтось когось обливав водою.

До речі, якщо вам раптом не вдасться залишитися сухим, не треба гніватися. Етнограф Олекса Воропай стверджує, що обливання – це на щастя і на здоров’я. Адже вода сама по собі символ здоров’я.

Така дівчина поверталася додому як курка мокра

-У нашому селі дівчат не тільки обливали, а й в річку кидали, - пригадую давню розповідь бабусі Ганни Гардецької із села Кричанівка Могилів-Подільського району.

-Хлопці й дівчата збиралися на плацу біля млина, - говорила бабуся. – Там протікав потічок з джерела, який впадав у річку Немія. Не було такої дівчини, яку б не оббризкали його водою. Але головне для хлопців було заманити дівчат поближче до річки. Якщо заманити не вдавалося, то вони брали на руки, та й несли до води. Бувало, так удвох і стрибали. Вереску і сміху від того було стільки, що на другому кінці села відлунювало.

Найчастіше обливали хлопці дівчат. Діставалося води тій дівчині, за якою упадав хлопець. Якщо ж вона у відповідь залишалася байдужою, така додому поверталася, як курка мокра після дощу.

Щоб личко було красне, як великодня паска

У такий день дуже ніжно скроплювали водичкою бабусі своїх внуків. Потім розтирали крапельки рукою по обличчю, при цьому бажали, щоб личко було красне, як великодня писанка.

Пам’ятаю, мене бабуся втирала домотканим рушником. Ох, не для ніжного личка така ряднина!

-Втирайся добре – будеш червонощокий, - примовляла при цьому.

Ще й пам’яті – картинки, як щедро роздавали писанки. Їх отримував кожен гість. Часто люди обмінювалися писанками. Отримуючи у подарунок від когось, дарували навзаєм свої.

Секрет перемоги у «битві» на крашанках

За словами бабусі, великодніх розваг очікували з нетерпінням. Молодь розважалася, а дорослі спостерігали. Особливий інтерес викликала «битва» на крашанках. Її суть в отому, щоб своєю писанкою розбити чужу.

Дотепер пригадую науку бабусі, як правильно тримати галунку, так ще у деяких селах Поділля називали писанки.

-Основну частину яйця треба сховати у долоні, для «битви» залишити тільки верхню частину, причому, ту, що має гостріший «носик», - пояснювала бабуся. – Саме цим носиком треба цілити у писанку того, з ким змагаєшся. Якщо вцілиш і вдасться вдарити, вважай, його галунка трісне. Значить, твоя перемога.

Втім, нехитрий секрет був відомий багатьом. Тому успіх залежав від вмілого попадання і сили удару.

Ні, не чув про мокрий понеділок

Журналіст «20 хвилин/RIA» зробив невелике опитування на вулицях міста стосовно обливаного понеділка. Гарна у минулому традиція, схоже, справді майже повністю канула у Лету.

-Ні, не чув про такий понеділок, - каже молодий хлопець на імя Олександр, студент «політеху». – Але стало цікаво. Зараз прийду в гуртожиток пошукаю в Інтернеті, що воно таке. Може, когось і облию…

-А як це я потім додому заявлюся у мокрому одязі? – запитує учениця школи №26 пані Ольга. – Це ж застудитися можна. На вулиці ще холодно. Та й перед батьками доведеться виправдовуватися, чому у мене сукня мокра. Мені таке не подобається.

Етнограф  Олена Подоляк підтверджує факт зниження інтересу сучасної молоді до окремих великодніх забав минулого.

-Нічого дивуватися, - говорить етнограф. -  Світ змінюється. Як кажуть, нові часи – нові пісні. У нинішньої молоді інші інтереси. Хоча традиція обливати одне одного водою все одно збереглася. Зверніть увагу, як це робиться у спекотний день біля фонтану, наприклад. Я вже не кажу про купання у воді! Яким би не був цей світ, вода не перестане давати людині силу. Так само вода вабитиме до себе. Так що насправді традиція з минулого залишається, тільки проявляється в іншій інтерпретації.

P.S.Бачу сусіда на балконі поверхом нижче. Солодко затягується цигаркою. Йду виллю чашку води на голову. Привітаю з обливаним понеділком