«Дерево Свободи» «виросло» пелюстками на Захід – у день похорону Максима Шимка

Біле полотно на скульптурній композицій, білі сніжинки з неба, білі пелюстки квітів у руках багатьох вінничан, білий одяг у діток, які виконують літературно-музичну композицію – таким був майдан Небесної Сотні у Вінниці вранці 23 лютого.

Чорні хустини на головах жінок і такого самого кольору вбрання у багатьох жінок і чоловіків, чорні траурні стрічки – таким був день 23 лютого 2014-го.  Тоді тисячі людей стояли на коліна, оплакуючи першого вінничанина, загиблого на Майдані у Києві., - Максима Шимка.

 Сьогодні сюди прийшли теж багато мешканців і гостей міста – вшанувати пам'ять загиблих майданівців, взяти участь у відкритті скульптурної композиції Героям Революції Гідності "Дерево Свободи". .Букети білих троянд принесли керівники міста й області, побратими майданівців, бійці АТО, волонтери.

«Не зрадь Майдан!»

Право відкрити скульптурну композицію надали мамі Максима Шимка Зої Семенівні і синові ще одного загиблого на Майдані Леоніда Полянського зі Жмеринки – Едуарда Полянського.

15-річний хлопець нині навчається у військовому ліцеї імені Богуна. На них спрямовані сотні очей. Найближче до постаменту перебували рідні загиблих майданівців.  30 з них приїхали з різних куточків країни. Біла тканина поволі відкривала роботу молодого київського скульптора Бориса Данилюка. Учасники вшанування побачили бронзову вишню висотою майже шість метрів.

У дерева покручений стовбур,як доля України, але є і молоде пагіння. Композицію  встановили на невисокому постаменті у формі карти України.

Перші білі троянди лягли на постамент.

 Діти надзвчиайно проникливо виконали композицію. Дехто з присутніх не міг стримати сліз, спостерігаючи за білими "янголами".

Першій надали слово мамі Максима Шимка Зої Семенівні.Жінка прочитала вірш «Не зрадь Майдан!». Його рядки лунали, як заклик довести до кінця боротьбу за ідеали, за які віддали життя майданівці. «Годі плакати, сльозами горю не допоможеш, треба боротися за краще життя в нашій жертві, виховувати молоде покоління».

Він захистив мене від кулі

Андрій Павленко, голова благодійного фонду «Пам’яті Небесної Сотні», за ініціативи і фінансової підтримки якого виготовлено композицію, підійшовши до мікрофону, попросив, щоб поруч з ним став син Леоніда Полянського - Едуард. Павленко зізнався, що батько Едуарда захистив його від кулі. Вони не були знайомі на Майдані. Після подій розшукав рідню загиблого. Тепер опікується сином Едуардом.

-Вінниця подала приклад іншим містам, як треба берегти пам'ять про Героїв, - сказав Андрій Павленко. – Хочеться, щоб так само вчинили в кожному обласному центрі.

У розмові з журналістом Андрій Павленко звернув увагу на одну деталь з композиції. «Квіти нашої вишні повернуті на захід, - каже співрозмовник. - Коли ми працювали над композицією, не знали, де вона буде стояти, куди «дивитиметься». А вийшло он як!

Навіть пелюстки, яких 107, стільки як загиблих на Майдані, вказують нам шлях у Європу!»

Мати Леоніда Полянського зі Жмеринки пані Людмила (на знімку у центрі), коли їхала до Вінниці, не знала, що її хоче побачити чоловік з Херсона.

Приїхав подякувати мамі Полянського

Випадковою стала зустріч журналіста із гостем з Херсонщини, який був присутній на урочистостях в пам'ять про Небесну Сотню. Ігор Протоковило (праворуч) приїхав з міста Нова Каховка (поруч Едуард Полянський і Андрій Павленко)

-Про відкриття пам’ятника у Вінниці дізнався випадково, - каже він. – Прочитав в одній з газет, про те, як Андрій Павленко опікується сином Полянського. А я стояв на Майдані разом з Леонідом. Я один з тих, хто ніс його на ношах до швидкої допомоги. Розшукав Павленка у Фейсбуці. Розповів, про себе. Невдовзі він пише мені, що у Вінниці відкривають пам’ятник. Я залишив усі справи. Сів на поїзд і поїхав. Хочу поспілкуватися з мамою Леоніда. Подякувати їй за мужнього сина. З ліцеїстом Едуардом Полянським уже  розмовляв. Шкода, що мало. Він уже в дорозі до Києва. Його відпустили не надовго.

Про себе Ігор розповідає, що на Майдані перебував одразу після того, як побили студентів і до останніх днів Революції. Епізод загибелі Полянського згадує так: почув глухий постріл, побачив, як поруч падає чоловік, він був близько, тому Ігор підбіг одним з перших. На кадрах відео, що їх демонстрували у суд, коли розглядали факт загибелі Полянського, видно, як Ігор Протоковило есе на ношах пораненого. Каже, Леонід ще був живий, коли його несли до швидкої.

Весь Майдан пройшла відома волонтерка Юлія Вотчер. Вона розповіла під час виступу хвилюючі історію знайомства з батьками загиблого Назара Войтовича.Так сталося, що у неї у руках був телефон уже загиблого Назара, коли пролунав виклик і на екрані висвітлилося слово "мама". Назара довго не могли упізнати. Весь цей час залишалася надія, що він живий, але.. Під час свого виступу запросила стати поруч батька Назара, який приїхав до Вінниці.Говорила, ледве стримуючи хвилювання..

.

Володимир Голоднюк студентом з Вінниці поїхав на Революцію на граніті

Несподівана зустріч була у Вінниці у Володимира Голоднюка,  батька  загиблого на Майдані Устима. Того самого хлопця  у голубому шоломі. Його упізнала колишня працівниця педагогічного інституту Тетяна Лісовська. Пан Володимир навчався у нас. Пані Тетяна згадує, що був активним студентом.  

-У нас була організація «Студентське братство», - каже пан Володимир. – Про неї мало хто знав. Ми відстоювали орган у Свято-Преображенському соборі. А коли в Києві студенти вийшли на ґраніт, я з товаришами по «братству»  теж поїхав. Це було ризиковано. Після того нас мало не відрахували з інституту.

-У нас на біологічному факультеті були намети, спальні мішки, - згадує пані Тетяна. – Одного разу Володимир попросив намет і спальник. Це я пізніше дізналася, для чого він їм був потрібен. Коли вони повернулися з Києва, їх хотіли виключити з інституту. Але на захист активістів стали дуже багато студентів. Їх захищали дехто з викладачів. Голова профкому Іван Собчук активно долучився до захисту. Словом, хлопці залишилися на навчанні. Щодо згаданого органу, пригадую, голодівку тоді оголосила Юлія Вотчер, яка нині теж виступала і розповідала про перебування на Майдані в Києві.  

«Мамо, після Майдану посадимо вишню!»

Єлизавета Мойсей приїхала з Тернопільщини. Жінка втратила на Майдані синочка Василя. Вона, як і перед тим Володимир Голоднюк, уклонилася вінничанам за пам'ять про Героїв. Жінка багато розповідала про сина, про його активну життєву позицію. Врази один з почутих спогадів.

-Мій Василь дуже любив вишні, - каже пані Єлизавета. – Казав, мамо, закінчиться майдан, приїду додому і посаджу вишню. Не судилося. Коли я дізналася, що у Вінниці відкривають пам’ятну композицію у формі дерева вишня, без роздумів зібралася і рушила в дорогу.

По-дорослому, мудро, душевно і без хвилювань прозвучав виступ донечки ще одного Героя Небесної Сотні - Валерія Брезденюка зі Жмеринки.

Автор публікації звернув увагу, що дівчинка дуже схожа на свого татуся. І не тільки зовні.

Ще один гість – Сергій Кутняков приїхав з Маріуполя. Каже, у них теж є знак, але не такий. За словами співрозмовника, на честь Небесної Сотні встановили кам’яну глибу. Ваша композиція оригінальна, у такій формі, мабуть, чи не єдина, принаймні, мені ніде не доводилося бачити, - зазначив пан Сергій. Каже, до Вінниці приїхав на запрошення Андрія Павленка.

Володимир Голоднюк також відзначив контраст композиції у Вінниці з монументальними пам’ятниками. « Я не фахівець у цій справі, але вишня справляє дуже гарне враження, - ділиться думками пан Володимир. – По-моєму, епоха момнументалізму залишилася у минулому. Людям хочеться бачити, щось більш просте, природнє, як соь, наприклад, вінницька вишня».

Кошти на скульптурну композицію зібрані благодійним фондом «Подільська громада». Голова фонду Віктор Бронюк також вклонився пам’яті Героїів під час виступу перед присутніми.

Автор композиції київський скульптор Борис Данилюк розповів, що порівняння з вишнею, на його думку, є доречним. Вишня - дерево віддавна шановане в народі.

Неспроста оспіване у піснях і віршах. Мимоволі напрошується порівняння з долею нашої держави. Вона така ж покручена, як і стовбур у дерева. Але ж навіть за таких умов є молоді пагінці. Вони дарують надію на оновлення. Так само з часом оновиться Україна і розквітне, як вишня навесні.

...  Були й незадоволені. Насамперед ті, які відстоюють спорудження на Майдані пам’ятника Шевченку. Бюст з пластику, встановлений недавно, з майдану прибрали. Кажуть, зробили це вночі. Не обійшлося без протистоянь активістів з муніципальною поліцією.