Декомунізація у Вінниці: три вулиці та сім провулків змінять свої назви
- Вінниця продовжує процес декомунізації та деколонізації міського простору. Невдовзі з мапи міста зникнуть назви вулиць та провулків, що асоціюються з російською імперською політикою та радянським минулим.
- На їхнє місце прийдуть імена десяти героїчних воїнів, чиї подвиги навіки вписані в історію боротьби за незалежність України.
У Вінниці вирішили прибрати з карти назви вулиць, які нагадують про старі часи — російську імперію та радянський союз. Замість «Генерала Арабея», «Чайковського» та «Можайського» з'являться нові імена — імена десяти воїнів, які віддали своє життя за свободу України. Це три вулиці та сім провулків, які отримають імена справжніх Героїв.
Цю ідею придумала спеціальна Рада, яка займається історією та назвами у місті. Вони керувалися законами України, які кажуть, що потрібно позбуватися старих назв, і також почули прохання від родин загиблих воїнів та військових частин.
Перш ніж нові назви з'являться на карті, вінничани зможуть висловити свою думку. Протягом двох місяців триватиме обговорення, де кожен зможе сказати, що він думає про нові назви.
За словами заступниці міського голови Галини Якубович, перш ніж запропонувати нові назви, експерти, історики та архітектори провели велику роботу. Вони перевірили, які назви потрібно змінити за законами України.
Галина Якубович пояснила, що вулиці Генерала Арабея, Можайського та Чайковського підпадають під дію законів про декомунізацію та заборону російської імперської політики. Вона нагадала, що Вінниця вже давно змінює старі назви — з 1991 року перейменували понад 400 вулиць, і 67 з них тепер носять імена Героїв Революції Гідності та нинішньої війни.
Тепер пропонують вшанувати ще десятьох воїнів, четверо з яких отримали звання "Герой України" посмертно. Це Владислав Риков, Георгій Стрелков, Денис Бадіка та В’ячеслав Ходаківський.
Також нові назви отримають вулиці на честь вінничан, які проявили неймовірну мужність на війні: Назарія Гринцевича, Богдана Вавілова, Вадима Кондратюка, Артура Іванішина, Олексія Наборського та Олега Смірнова. Пропозиції назвати їхніми іменами вулиці надійшли від звичайних людей, рідних та побратимів цих Героїв ще до того, як почали діяти нові правила про перейменування.
Скоро ці пропозиції винесуть на голосування для всіх жителів Вінниці на спеціальній онлайн-платформі e-DEM. Кожен зможе зайти та сказати свою думку.
Проєкт пропозицій:
- вулиця Генерала Арабея – вулиця Владислава Рикова
- проїзд 1-й Генерала Арабея – вулиця Богдана Вавілова
- проїзд 2-й Генерала Арабея – вулиця Вадима Кондратюка
- проїзд 3-й Генерала Арабея – вулиця Георгія Стрелкова
- проїзд 4-й Генерала Арабея – вулиця Дениса Бадіки
- проїзд 5-й Генерала Арабея – вулиця Артура Іванішина
- проїзд 6-й Генерала Арабея – вулиця Олексія Наборського
- проїзд 7-й Генерала Арабея – вулиця Олега Смірнова
- вулиця Чайковського – вулиця В’ячеслава Ходаківського
- вулиця Можайського – вулиця Назарія Гринцевича
ДОВІДКА
Риков Владислав Миколайович (17.06.1993 – 07. 02. 2024) – старший штурман служб 299-ї бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова Повітряних Сил ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення брав участь у відбитті російської збройної агресії. За віртуозний стиль пілотування та вражаючу точність ураження ворожих цілей, отримав позивний «MAGIC». Був одним із найрезультативніших пілотів за всю історію української авіації. Здійснив 385 бойових вильотів. Загинув Владислав поблизу населеного пункту Курахове Донецької області у ході виконання бойового завдання у складі пари на літаку Су-25.
Указом Президента України від 5 грудня 2024 року 203 навчальній авіаційній бригаді Повітряних Сил ЗСУ присвоєно почесне найменування «імені Владислава Рикова». За особисту мужність та самовіддані дії, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Владислав Риков був нагороджений орденами Богдана Хмельницького I, II, III ступенів та орденами «За мужність» I, II, III ступенів.
7 лютого 2024 року підполковнику Владиславу Рикову було присвоєно чергове військове звання полковника (посмертно), а 24 лютого 2024 року йому було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).
Стрелков Георгій Миколайович (26.05. 1971– 01. 11. 2022) – офіцер, начальник групи дільничних інспекторів прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова. До повномасштабного вторгнення, зокрема вміло організовував роботу з облаштування та обладнання фортифікаційних споруд, забезпечення їх технікою та боєприпасами. Загинув під час масованого артилерійського обстрілу позицій поблизу населеного пункту Невельське Донецької області. Тоді Георгій закрив своїм тілом побратима, в результаті чого отримав поранення, які виявилися несумісними із життям.
За особисту мужність та героїзм, проявлені під час захисту України, йому було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно), нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), присвоєно військове звання – майор (посмертно).
Бадіка Денис Михайлович (20.07.2000 – 31.03.2022) – старший лейтенант ЗСУ, льотчик-штурман гелікоптера Мі-8. Випускник Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Денис Бадіка мав лише пів року на військовий вишкіл до повномасштабного російського вторгнення, проте встиг зарекомендувати себе як відповідального та надзвичайно професійного офіцера. Служив у лавах 16-ї окремої бригади армійської авіації «Броди». Був членом екіпажу, який виконував бойові вильоти з ураження ворога та здійснював рейси із провізією, медикаментами, зброєю до оточених оборонців «Азовсталі», евакуйовував поранених. На зворотному шляху під час одного із таких рейсів у гелікоптер поцілила ворожа ракета. Екіпаж не вижив.
За особисту мужність та героїзм, проявлені під час захисту України, Денису було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).
Ходаківський В’ячеслав Анатолійович (05.10. 1981 – 21.03.22) – майор, заступник командира авіаційної ескадрильї бригади тактичної авіації імені Петра Франка. 21 березня 2022 року під час виконання бойового завдання з нанесення авіаційного удару по скупченню броньованої техніки та особового складу у Запорізькій області, його літак був уражений ракетою. Ціною власного життя екіпаж відвів палаючий бомбардувальника Су-24М від населеного пункту, а вже потім прийняв рішення про аварійне залишення літака. Штурману вдалося вижити, а льотчик-майор В’ячеслав Анатолійович загинув.
За героїзм та мужність, проявлені під час захисту України, самовіддане служіння українському народові та вірність військовій присязі, В’ячеславу Ходаківському було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно). А також нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (Указ Президента України від 13.03.2022).
Вавілов Богдан Вікторович (05. 05.1995 – 30.04.2022) – головний сержант взводу, командир 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 3-го стрілецького батальйону в/ч 3008. У 2014 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. З початком повномасштабного вторгнення добровільно знову вступив у лави Національної гвардії України та став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання в складі та підпорядкуванні 54-ї ОМБр неподалік с. Солодке Донецької області. Внаслідок артилерійського обстрілу отримав осколкове ураження голови, але попри це, встиг на собі винести з-під вогню трьох поранених побратимів та лише потім втратив свідомість. У лікарні 10-ть днів Богдан боровся за життя, але дива не сталося. Президент посмертно відзначив Вавілова Богдана Вікторовича орденом «За мужність» III ступеня.
Кондратюк Вадим Олександрович (24.03.2000 – 14.02.2024) – лейтенант поліції, інспектор взводу штурмового полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». До захисту України долучився добровільно, загинув під час виконання бойового завдання на донецькому напрямку. Вадиму Кондратюку посмертно було присвоєно звання старшого лейтенанта поліції та нагороджено відзнакою Головнокомандувача ЗСУ – «Комбатанський Хрест». У громаді також пам’ятають Вадима за його активну громадську позицію, волонтерство та ініціативність, проявлені у Вінницькій молодіжній Раді.
Іванішин Артур Володимирович (30.05.2000 – 14.02.2024) – воював у складі штурмового полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». До повномасштабного російського вторгнення, разом із своїм близьким другом Вадимом Кондратюком брав активну участь у громадському житті міста, був членом Вінницької молодіжної Ради. Так само як і в цивільному житті юнаки пліч-о-пліч стали на захист України. Свій останній бій Артур прийняв у Бахмутському районі на Донеччині.
Гринцевич Назарій Андрійович (10.03. 2003 – 06.05. 2024) – захисник України з позивним «Грєнка». До Збройних Сил України тоді ще студент юридичного факультету Донецького національного університету долучився, коли йому не виповнилося й 18 років, пройшовши курс молодого бійця у загоні спеціального призначення «Азов». А свій 19-й день народження зустрів уже під час оборони Маріуполя. Був парамедиком, захищав «Азовсталь». Далі - поранення, ворожий полон. Після звільнення та відновлення Назарій знову повернувся у стрій. Разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12», де командував взводом оптичних спостерігачів. Загинув 6 травня у бою поблизу міста Кремінна Луганської області. За життя Назарій Гринцевич був удостоєний високої нагороди - ордена «За мужність» III ступеня.
Смірнов Олег Максимович (23.03.2004 - 14.07.2023) – воїн добровольчого формування «Реванш». Олег пішов боронити Батьківщину щойно йому виповнилось 18-ть. Виконував бойові завдання на різних напрямках фронту. За особисту мужність був нагороджений відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За мужність при виконанні спецзавдання». Загинув на Херсонщині.
Наборський Олексій Григорович (02.04.1993-21.10.2023) – інспектор взводу № 1 роти № 3 штурмового батальйону № 2 штурмового полку «Миротворець» Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Загинув під час виконання бойового завдання з евакуації поранених у с. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.
Читайте також:
У Тростянці власник магазину побив і примотав 22-річного експедитора до стовпа
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
