162 хлопці й одна дівчина склали присягу. Дівчину звати Ельзара Ібрагімова. Спершу познайомилися з її мамою Яною та цивільним чоловіком – Віталієм Григоренком. Віталій прийшов разом з мамою пані Оленою. Вона уже 27 років служить у Повітряних силах.
-А ти служив? – запитую пана Вітлія
-Ні! – усміхається у відповідь. - Моя мама «заразила» Ельзару службою.
-Якщо б Ельзара не захотіла служити, навряд чи хто-небудь змусив би її це зробити, - каже мати дівчини пані Яна. – Вона дуже самостійна й цілеспрямована. У неї була непогана робота. Працювала у ресторанному бізнесі менеджером. Захотіла служити.
Яна говорить, що її син, він старший від Ельзари, дуже хотів служити. Його не взяли, бо має проблеми із зором. А в дочки все вийшло.
У пані Яни є ще одна дочка Лєнура, молодша від Ельзари. Вона також прийшла на присягу. Не без хвилювання спостерігала за тим, що відбувається на плацу частини.
Всі Ібрагімови за національністю кримські татари. Ельзара каже, на Вінниччину переїхали за рік до анексії Криму. Перебралися до бабусі у Калинівський район.
Чому дівчина змінила роботу, трохи згодом вона розповіла про це сама.
Священик окропив стрій підрозділу Ельзари. Дівчині дісталася добряча порція води. Підійшов до неї, коли поправляла волосся на голові. На грудях – автомат.
-Чому обрала службу? – запитує вона. – Бо це надійно. Нацгвардія більше подобається, ніж Збройні сили. Тому я тут.
Ельзара пройшла курс молодого бійця. Відверто говорить, що такі випробування не кожна дівчина витримала б.
-Все доводилося робити нарівні з хлопцями, - говорить вона. – У спеку до 30-ти градусів, а то й більше, у повній амуніції, і бігала, навіть 20 км доводилося долати. і стріляла, виконувала інші вправи. Бувало, без води, без їди. Мусиш терпіти. Це не дома… Мені вдалося пройти такі випробування. Труднощі не злякали. Навпаки. Подумки говорила собі: я сильна, я доведу, що можу це зробити.
Дівчина каже, що підписала контракт з Нацгвардією терміном на три роки. Служити буде кулеметницею.
-Раніше на таку посаду не взяли б, - розповідає вона. – Це стало можливо завдяки гендерній політиці. Якби пропонували в штабі, чи телефоністкою, не погодилася б. Я хочу займатися конкретною бойовою справою. Планую надалі добитися офіцерського звання. Можна б і генералом, хоча розумію, що це тільки мрія, а ось до погонів лейтенанта, чи трохи вищого звання, буду тягнутися.
До Віталія Задвірного з Тернополя приїхали на присягу мама, тато, сестра і кохана дівчина. Розповіли, що хлопець закінчив технічний коледж у місті Зборів їхньої області. Здобув спеціальність механіка.
-Жаль, що сина дома нема, - каже його мама пані Марія. – До сліз жаль, але він сам хотів йти служити. Це його вибір.
Натомість дівчина хлопця Ольга Пазиняк сипала жартами під час розмови.
-Чи буду чекати? – перепитує. – Звичайно, буду.
-Скільки?
-Стільки треба, - усміхається, - Але недовго.
Каже, що Віталія знає дуже добре, бо навчалися в одному класі. Він дуже щирий хлопець, надійний. А ще – високий, красивий. Словом, недарма полюбила.
-Нас приїхало аж п’ятнадцятеро, - каже, мабуть, найстарша учасниця урочистостей Галина Опанасюк. – У мене внук тут буде служити. Звати Андрій. Дуже хороший хлопчик. Тільки б його не ображали.
Бабуся уточнила, що приїхала вона не одна. Аж 14 родичів виявили бажання побачити, як Андрій буде «присягатися». А 15-ю є його кохана дівчина.
-Найняли буса, та й поїхали до Вінниці. – Довго їхали, бо ми аж з Теребовлянського району Тернопільської області.
До Григорія Зиманова приїхала мама Галина з Чернівців. Жінка на заробітках в Італії. Знайшла можливість саме в такий час повернутися додому. Разом з нею – італієць на ім’я Валеріо. Прошу пані Галину запитати, як йому дійство.
-У вас круті хлопці, - говорить італієць. - На таких можна надіятися.
Зізнається, що сам він не служив в Італійському війську, тому не можна сказати, чи так само відбувається складання присяги новобранцями. Чоловік нагадує, що у них армія контрактна.
-По-моєму, у нас не влаштовують такого для тих, хто приймає присягу, - говорить Валеріо. – Не читав про таке у пресі, не бачив по телебаченню.
Анна Лазуренко, прес-офіцер частини 3008:
-Під час спілкування з батьками, рідними новобранців, командир нашої частини полковник Володимир Джулан найчастіше чув питання, чи справді їхніх дітей не відправлять у район операції ООС. Полковник щоразу повторював, що військових строкової служби в район бойових дій не командирують.
Батькам надали номери телефонів командирів підрозділів, в яких служитимуть новобранці. Будь-який час батьки зможуть безпосередньо отримувати інформацію про своїх синів, як кажуть, з перших рук.
Після складання присяги троє військових підписали документи на проходження служби за контрактом. Одна з них – Ельзара Ібрагімова. Для дівчат і жінок строкова служба не передбачена законом. Вони можуть служити тільки за контрактом. Ельзара скористалася такою можливістю.
Серед новобранців майже половина мають вищу освіту. Для таких строк служби визначено 12 місяців. Для всіх інших строковиків – 18 місяців.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Anonymous
А то нічого,що кримчаки-мусульмани і "добряча порція води" її сто років не потрібна?
Anonymous
Anonymous
Жора