Боєць з позивним «Оса» зізнався у… крадіжці патріотичної книжки

Через двадцять років після того, як Олександр Мончак, будучи учнем, виніс з бібліотеки, схований під одягом роман «Ще не вмерла Україна», привселюдно покаявся за крадіжку перед автором книги – вінницьким письменником Миколою Рябим. Каяття перед бібліотекою ще попереду

Боєць з позивним «Оса» зізнався у… крадіжці патріотичної книжки

Історія старшого лейтенанта Олександра Мончака схожа на детектив.  На ювілей письменника Миколи Рябого (автор понад сорока літературних творів, половина з яких написані у жанрі роману), у Вінницький державний педагогічний університет він прийшов з книгою ювіляра «Ще не вмерла Україна». Зізнався, що… вкрав її у бібліотеці ще 20 років тому.

Під час вшанування письменника, слова попросив молодий чоловік, незнайомий місцевим літераторам. Сказав, що недавно повернувся з АТО. Офіцер, старший лейтенант. Вік - 34 роки, прізвище – Олександр Мончак. Дістав з сумки книгу ювіляра – роман «Ще не вмерла Україна». Уточнив, що брав її з собою у зону бойових дій. Там по ній розучували стрілецькі пісні.Та й взагалі вона в нього давно. А далі здивував присутніх зізнанням. Книгу виніс з бібліотеки, сховавши під одягом. Сталося це ще у 1997-му у Києві. Олександр киянин, до Вінниці переїхав після одруження.

Боєць попросив автограф у письменника. Повідомив, що мріяв з ним зустрітися ще тоді, як вперше прочитав роман. Нарешті одна з його дитячих мрій здійснилася.

Після перших сторінок зрозумів: роман бібліотекарю не поверну

Микола Рябий у присутності залу залишив на книзі автограф. 80-річний письменник каже, за довгі роки творчої діяльності вперше зіткнувся з випадком, коли його книжку вкрали з бібліотеки. У розмові з журналістом Олександр Мончак так пояснив випадок з книгою.

-Я був з тих хлопців, які інколи прогулювали уроки, - каже співрозмовник. – Взимку зігрітися можна було у бібліотеці. На цей час брав яку-небудь книгу. Так потрапив до рук роман «Ще не вмерла Україна». Тоді я довше звичного затримався у читальному залі. Зрозумів, що я цю книгу уже не поверну. У тому віці мене ніщо так не могло вразити, як це зробила ця книга. Сховав під одяг - і  вийшов з бібліотеки.

Олександр не приховує, що роман нашого земляка сприяв вибору його майбутньої професії. Він став істориком. Навчався у столиці в педагогічному університеті імені Драгоманова. 

-Хочете вірте, хочете – ні, після прочитання у мене виникло бажання зустрітися з письменником, - продовжує співрозмовник. –  Щоправда, зробити це вдалося не одразу. Навіть після переїзду до Вінниці, наші шляхи не перетиналися.

В організації зустрічі Олександру допоміг редактор журналу «Вінницький край» Вадим Вітковський.

-Декілька років тому у журнал зайшов молодий чоловік і поцікавився, чи не допомогли б йому побачитися з Миколою Олександровичем, - розповів Вадим Вітковський. – Сказав, що має його книгу, хоче отримати автограф. Пообіцяли організувати таку зустріч. Він став передплатником нашого журналу. Із зустріччю щось не заладилося. Відтак почалася війна. Як стало відомо пізніше, Олександр був у числі перших добровольців. Час минав. Рік тому він звернувся ще раз з тим само проханням. Розповів, що служив на Донбасі. На жаль, письменник хворів і знову довелося перенести їхнє спілкування. Попросили Олександра телефонувати час від часу на редакційний телефон журналу. Один з його дзвінків виявився вчасним. Це було якраз напередодні ювілею письменника. Назвали дату святкування. Запросили прийти у педагогічний університет. Саме там вшановували ювіляра.

Полюбив, як рідного внука

-Коли я побачив переповнену залу, зніяковів, - продовжує Олександр. – Присів на самому останньому ряду. З часом перебрався поближче. Довго вагався, як бути у такій ситуації. Врешті-решт, наважився розповісти все, як було.

-Цей хлопець справив на усіх нас найкраще враження, - каже голова обласної письменницької організації Михайло Каменюк, який був ведучим вечора. – Творчі люди важні до найменших подробиць життя. А тут такий приклад пошанування таланту письменника! Патріот, глибокий знавець історії держави, батько трьох дітей…

Боєць подарував письменнику шеврон свого підрозділу – Дев’ятого батальйону територіальної оборони (нині це 59-а мотопіхотна бригада). А вже наступного дня йому зателефонував Микола Рябий. Повідомив, що підготував для нього сім книг. І на кожній залишив автограф з дарчим написом. Хлопець зізнається, що на такий подарунок не сподівався. При нагоді одну з цих книг поверне бібліотеці. Так планує спокутувати свій дитячий гріх.

-Зустріч з Олександром для батька - як несподівана посмішка долі, вона додала йому років життя, - каже донька письменника Людмила Мрачковська. – Бачили б, як він піднесено почувався після того! А як старанно виготовляв рамку, щоб вставити під скло подарований шеврон. Забув про всі свої болячки. Дотепер не може повірити, що така пригода сталася з його романом. Мені здається, він полюбив Олександра, як рідного онука.

Хто до нас з мечем прийде, загине від Тризуба

У березні 2014-го, коли ще не було оголошено мобілізацію, Олександр Мончак прийшов у військкомат з проханням направити його на Донбас. Каже,  був у списку добровольців першої двадцятки. Переконав дружину, на руках у якої залишалося двоє маленьких синів, що має стати на захист рідної землі. До речі, у 2016-му у них народилася третя дитина і також хлопчик. У всіх типово українські імена – найстаршого звати Левко, середульшого Нестор, найменшому Остапу тільки п’ять місяців. Як аргумент, нагадував дружині про поїздки в Київ на Майдан під час Революції Гідності. Хлопець був також серед тих, хто штурмував будівлю ОДА у грудні 2014-го.

Так він став бійцем Дев’ятого батальйону територіальної оборони. Служив заступником командира роти. Саме він отримував прапор батальйону.

-Якби не помилки «нагорі», ситуація на Донбасі була б іншою, - розповідає співрозмовник. – Після звільнення Слов’янська, з Донбасу масово тікали російські куратори, й інша наволоч. Ми тоді стояли у Новоазовську, контролювали блокпости. Затримали багатьох російських і місцевих, які були причетні до створення так званих ДНР/ЛНР. Вилучили у них багато матеріалів на ноутбуках, планшетах. Наших військових боялися терористи. Про це говорили місцеві. У цьому зізнавалися також затримані у полон. Психологічно перевага була на стороні українських сил і патріотів.

Після поранення й контузії старший лейтенант змушений був повернутися додому. Нині продовжує службу у військкоматі. Оформляє музей історії Дев’ятого батальйону тер оборони. Згадує, як під Новоазовськом виготовили великий банер. Розмістили його на стелі часів громадянської війни початку минулого століття. На ньому зображено, як могутній український лицар направляє тризуб на ворога, у якого в руці спис. Великими літерами напис гласить: «Хто до нас із списом прийде, загине від Тризуба». На російській мові написали. Щоб могли читати «освободітєлі», каже Олександр.

Не повторити б сторічних помилок

Вперше роман Миколи Рябого  «Ще не вмерла Україна» було надруковано у журнальному варіанті ще до проголошення незалежності нашої держави. Щоправда, не в повному обсязі і з «купюрами», відповідно до тодішньої радянської пропаганди. Окремою книжкою він вийшов у 1994 році.

-Написане легко читається, - говорить Олександр Мончак. – Дуже гарно подано опис картин. Наприклад, як на фотографії бачиш той чи інший район Києва, який описує автор. Дуже імпонує розповідь про Героїв Крут, київських студентів.

На сторінках роману – доля тогочасної України. Крах Центральної Ради, проголошення Гетьманату, повстання проти Павла Скоропадського, діяльність Директорії… На жаль, їм не вдалося відстояти проголошену незалежність. Не об’єдналися в один кулак  і втратили державу. Щоб не повторити помилок столітньої минувшими, треба пам’ятати уроки, а для цього - читати роман Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна».

Коментарі (2)
  • Задунайский Торонтуй

    "Надо будет Робинзона..."
  • З.А.Глядач

    Вкрав книгу з читального залу? Напевне він жодного разу там не був,бо інакше знав би,який там порядок видачі книг...
18:36 Передвиборні обіцянки? Гройсман анонсував автоматичне підвищення пенсій 17:28 Тендітна жінка в обладунках рицаря: дві перемоги вінничанки у Римі 17:01 Дев'ять годин без світла. Де у вівторок застосують планові відключення? 16:20 Петиція: з Тяжилова просять маршрутку на Електромережу та Вишеньку 16:19 Удвох на Мальдівах! Продюсер «ТІК» Олег Збаращук і зірка «Дизель Шоу» Яна Глущенко влаштували собі другий «медовий тиждень» photo_camera 15:41 Негода на Вінниччині: повалені дерева тричі перекривали дороги 14:59 Погоня за водієм «Fiat Doblo» на Поділлі: в авто знайшли наркотики photo_camera 14:16 Смертельна ДТП біля Стадниці: «лоб у лоб» зіткнулися легковик та вантажівка photo_camera 14:08 «Цікава дощова картинка вимальовується». Яку погоду прогнозують завтра? 13:54 Свалка в спальном районе: кто поможет винничанам жить в чистоте? 13:26 Історія «Великої родини-240»: при ОСББ стало тільки гірше photo_camera 13:00 Перший в Україні формат розвитку електронного навчання організували вінничани 12:52 Кримінальна ніч Європи: двоє хуліганів напали на юнака біля нічного клубу

Вінничанин просить марштрут «Тяжилів - Електромережа». Ще й непогано було б на Вишеньку. Звернення підтримують дуже мляво.

Пригадайте інцидент з водієм білого «Renault», якого патрульні поклали обличчям в асфальт. З чотирьох постанов водію...

У вівторок, 22 травня 2018 року, практично всю Європу поливатиме дощами. А якою буде погода в Україні, читайте далі.

Жители дома по адресу Хмельницкое шоссе, 21 уже несколько лет борются за чистоту своего двора. Глава ОСББ Елена Кипоренко...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up