«Аеропорт». Спогад про книгу американського журналіста про кіборгів

«Аеропорт». Спогад про книгу американського журналіста про кіборгів
До Вінниці Сергій Лойко (другий праворуч) приїхав на запрошення наших волонтерів не один — з ним були кіборги, про яких розповів у книзі «Аеропорт»
  • Сьогодні, 16 січня, День пам’яті захисників Донецького аеропорту (ДАП).
  • Сергій Лойко, журналіст американської газети Los Angeles Times, назвав події у ДАП найпекельнішими серед тих, які бачив у 25 військових конфліктах.
  • Про кіборгів Лойко написав книгу «Аеропорт». Презентував її у Вінниці у «Плеяді» у 2015 році.
  • Про ту подію цікаво згадувати навіть тепер, у День пам’яті захисників ДАП.

У залі «Плеяди», де у жовтні 2015-го відбувалася презентація, не всім вистачило місць. Журналіст 20minut.ua, який був на події, пригадує, як дехто сидів на східцях у проході. Письменник приїхав на зустріч разом з кіборгами, про яких розповів у книзі.

Були присутні також кіборги, які на той час лікувалися у Вінниці у Військово-медичному центрі. Дехто з жінок витирав сльози, коли автор читав уривки з роману. Гостю довго аплодували. Не тільки за текст твору, а й за виконання пісень під власний акомпанемент на гітарі.

Після зустрічі вінничани шикувалися у черги за автографами — і до автора роману і до його героїв-кіборгів.

Про війну не можна брехати

Сергія Лойка запросили до Вінниці наші волонтери. Разом з ним до нашого міста приїхали кіборги з Дніпропетровська, Миколаєва, Харкова. Їх прізвища значаться у книзі, як консультанти роману.

За словами автора, вони першими читали написані розділи. Вносили корективи, бо тільки ті, хто захищав аеропорт, знають істинну правду про те, що там відбувалося.

На початку зустрічі Лойко попросив зал вшанувати хвилиною мовчання пам’ять про всіх, хто загинув на Сході держави. Він, убілений сивиною чоловік, висвітлював події 25-ти військових конфліктів. Знімав і писав про події на Майдані у ніч побиття студентів,перебував у Криму під час окупації «зелених» чоловічків.

У жовтні 2014-го Лойко провів чотири доби у ДАП. Як і захисники, з якими був поруч, він не знав, чи повернеться живим. Події у ДАП назвав найпекельнішими серед тих, які доводилося бачити раніше.

— Моя газета Los Angeles Times, чи інформагентства вимагали небагато тексту, — розповідає Лойко. — Мені хотілося відобразити все пережите. Дев’ять місяців виношував свій задум, як жінки дитину. Обдумував сюжетні лінії, деталі розповіді. А написав текст за місяць.

Як стверджує автор, 90% тексту створено на основі реальних подій. Образи героїв списував з конкретних бійців. Тільки імена змінив і позивні. Сам аеропорт названо Краснокам’янським. Хоча багато-хто очікував, що книга буде документальною, із щоденниковими записами.

— Я провів в аеропорту тільки чотири доби, а бойові дії тривали там 242 дні, це довше, ніж захищали Сталінград, — каже письменник. — Документальна розповідь вийшла б неповною. Саме тому написав художній твір. У ньому дві сюжетні лінії. Одна про війну, друга — про кохання.

Кожен написаний розділ автор відправляв на прочитання своїм рецензентам — кіборгам, з якими познайомився в аеропорту. Письменник каже, коли пишеш про війну, важливо ні в чому не збрехати. Істинну правду знають тільки ті, хто захищав аеропорт. Тому у книзі є багато виправлень, які автор зробив після зауважень кіборгів.

«Мій зад — на обкладинці!..»

Наприкінці зустрічі Лойко запросив на сцену тих, з ким провів чотири дні в аеропорту. Кожного зал зустрічав оплесками. Причому, аплодували по декілька разів. Спершу, коли виходили на сцену, потім, коли Лойко щось розповідав про кіборга. Один з них — боєць 79-ї аеромобільної бригади з позивним «Танас». 

Його фото, зроблене Лойком в аеропорту, облетіло багато світових інформагентств. Письменник розповів, як снайпер влучив у бійця. Того врятував шолом з кевлару. Куля застрягла всередині, не діставши голови. Від удару його відкинуло на декілька метрів. Оглушило. Коли прийшов до свідомості, відчув у роті присмак крові. Рукою став шукати дірку в голові.

Йому здавалося, що помирає. Насправді кров була від пораненого шоломом обличчя. Після цього Сергію, так звати бійця, дали ще один позивний — «Сталева голова».

— Коли я надсилав Сергію, прозваного  «Сталева голова», черговий розділ, він характеризував тільки любовну лінію роману, — каже Лойко. — Мені ж потрібно було те, що стосується бойових дій, типів зброї і так далі. Бійця, з’ясовується, більше цікавили сторінки амурні. Сподіваюся, вони зачеплять за живе й інших читачів.

«Танас» зі сцени не говорив нічого. Після презентації на прохання журналіста RIA згадав, як вперше побачив Лойка. Каже, він з’явився в аеропорту, у світлій куртці. Починало темніти. Побачив, що йде хтось у білому. Не зрозумів, хто це — свій, чи чужий. Чужий не міг там з’явитися, але й свої так не одягаються. Зупинив окриком. Тоді й познайомилися. Дізнався, що на розгрузку з БТРа, яким прибув в аеропорт журналіст, їм відвели лише 30 секунд. Лойко встиг забрати тільки апаратуру. Його особисті речі залишилися в БТРі.

Ще один боєць, якого запросив на сцену Лойко, запам’ятався йому в аеропорту тим, що звернувся до нього англійською. Запропонував  свій килимок для спання. Сказав, що можна користуватися його карематом, бо він заступає на вахту. Додав: «Якщо не повернуся, то килимок дістанеться вам». 

Здоров’ягу з великими руками і широкими плечима Лойко представив за позивним «Фантомас». Каже, він наводив жах на сепарів. Запам’яталися руки бійця. Журналіст тоді здивувався, чому той, вітаючись, не знімає перчатки з начосом. Насправді то були не рукавиці.

— В аеропорту не миються, тут чешуться», — нагадав Лойко фразу, яку почув тоді від хлопців.

Руки були чорні від того, що не було можливості щодня їх мити. Коли широкоплечий боєць піднявся на сцену, Лойко запитав у залу, як думають присутні, ким працює цей хлопець. Після паузи відповів: «Все одно не вгадаєте. Він — філолог». На обкладинці книги видно постать ще одного бійця, сфотографованого зі спини.

У залі були присутні також кіборги, які на той час лікувалися у Вінниці у Військово-медичному центрі.  

— О-о, мій зад попав на обкладинку! — так, за словами письменника, відгукнувся про своє фото кіборг Михайло Кучеренко.

У залі були присутні також кіборги, які на той час лікувалися у Вінниці у Військово-медичному центрі. Вони гарно відгукувався про місто і вінничан.

— Моє лікування у госпіталі перевернуло все з ніг на голову насамперед про те, якими можуть бути лікарі, — сказав один з бійців. — Такої уваги від них ніколи не відчував раніше. Я захоплюся лікарями, які врятували мені ногу. До нас ставилися з надзвичайною увагою, піклувалися, як мами про дітей. Вінниця — неймовірне місто. І люди тут такі само. Якось йду містом, запитую у перехожого, як добратися до потрібного місця. Він починає пояснювати. А потім каже: «Ходімо». І так разом добираємося туди, куди мені було потрібно. Волонтери приходили щодня. Завдяки їм і в чому не відчували недостатку. Та ще й виводили нас у місто, на концерти, на фонтан. Нічого, що хтось був на інвалідному візку, а хтось опирався на палицю.

«Голлівуд» зніме фільм про кіборгів

Роман «Аеропорт» вийшов на українській і російській мовах. Його вже перекладено на низку мов країн колишнього Союзу і Європи. Продюсер проекту «Аеропорт» Вікторія Бутенко розповіла журналісту 20minut.ua, що одна із студій «Голлівуда» зацікавилася матеріалом про захист Донецького аеропорту ще тоді, коли в американських газетах друкувалися статті Лойка.

З виходом книги інтерес став ще більший. За словами пані Вікторії, переговори про екранізацію у стадії продовження.

— У Лойка не було завдання редакції побувати в аеропорту, — каже пані Вікторія. — Це його власна ініціатива. Потрапити на об’єкт вдалося непросто. Журналістів туди майже не допускали. Зуміла домовитися з тими, від кого це залежало. Так пан Сергій опинився у ДАП.

За словами, письменника, на Донецькому аеропорту російські бойовики вкупі з сепаратистами зламали зуби. Він каже, що не розуміє причини початку цієї війни. Для бойових дій на Донбасі, як стверджує автор роману, не було ніяких підстав, крім однієї — амбіцій новоявленого московського фюрера.  Це через нього загинули тисячі людей. Знищено сотні важливих об’єктів. Серед них — один з кращих аеропортів Європи.

«Пане президент, дозвольте ще одне питання»

Сергій Лойко єдиний з іноземних журналістів, хто побував у Донецькому аеропорту під час бойових дій. До того він висвітлював події на Майдані. У Києві був у ніч побиття студентів. Знімав матеріал про події у Криму. Все це передавав для американського видання Los Angeles Times.

— Після повернення з Криму я брав участь у Москві у прес-конференції Путіна, — розповів під час виступу у «Плеяді» Сергій Лойко. — Будучи очевидцем подій, не міг не звернутися до Путіна із запитанням.

Журналіст каже, що запитання ставив українською мовою: «Пане президент, дозвольте ще одне запитання про Крим».

— У залі стало так тихо, — продовжує Лойко. — Після почутої української у Путіна округлилися очі, він сказав мені, що я добре підготувався, а в чому суть запитання.

Лойко повідомив, що в  Криму бачив і чув, як деякі сили закликають російського президента ввести на півострів війська і захистити російськомовне населення. «Це нісенітниця, маячня, такого ніколи не може бути». Такою була відповідь Путіна. Він повторив її ще раз. Чого варті ці слова, тепер — відомо всім.
 

Читайте також:

«Удар був такий, що носки з ніг злетіли». Під варту взяли водія, який втік з місця смертельної аварії

День пам’яті «кіборгів». У Донецькому аеропорту ми втратили вісьмох земляків

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Коментарі (1)
  • Анна Андреева

    Мені було боляче й розбите серце, коли сім місяців тому між мною та моїм чоловіком у моєму шлюбі сталася дуже велика проблема. настільки жахливий, що подав справу до суду на розлучення. він сказав, що більше ніколи не хоче залишатися зі мною і що більше не любить мене. Тож він зібрав речі з дому і змусив мене та моїх дітей пережити сильний біль. Я намагався всіма можливими способами повернути його, після довгих прохань, але безрезультатно. І він підтвердив, що прийняв рішення і більше ніколи не хоче мене бачити. Тож одного вечора, повертаючись з роботи, я зустрів свого старого друга, який шукав мого чоловіка. Тож я йому все пояснила, і він сказав мені, що єдиний спосіб повернути свого чоловіка — це відвідати чародійця, тому що він справді це теж зробив. Тому я ніколи не вірив у магію, але мені нічого не залишалося, як слідувати його пораді. Потім він дав мені адресу електронної пошти заклинателя, якого він відвідав. dralaba3000@gmail.com. Наступного ранку я надіслала електронного листа на адресу, яку він мені дав, і заклинатель запевнив мене, що я поверну свого чоловіка протягом наступних двох днів. Яке дивовижне твердження!! Я ніколи в це не повірив, тому він поговорив зі мною і сказав мені все, що я мав зробити. Потім я роблю їх без збільшення, тому наступні два дні, на диво, мій чоловік, який не дзвонив мені протягом останніх 7 місяців, дзвонив мені, щоб повідомити, що він повертається. Так дивно !! Тож він повернувся того ж дня, з великою любов’ю та радістю, і вибачився за свою помилку та біль, який він завдав мені та моїм дітям. Тоді з того дня наш зв’язок став міцнішим, ніж раніше, за допомогою чудового заклинателя. Тому я пораджу, якщо у вас виникнуть проблеми, зв’яжіться з доктором алаба на електронну адресу: dralaba3000@gmail.com або зв’яжіться з ним у WhatsApp та Viber за цим номером: +1(425) 477-2744.......

11:33 Вінницький музикант запускає 10-годинний онлайн-марафон, де збиратиме гроші для ЗСУ play_circle_filled 10:57 Вінниччиною пронеслася негода та наробила шкоди. Що робити під час сильного вітру? photo_camera 10:25 Молодіжна збірна України з волейболу на чолі з вінничанкою вийшла у фінальну частину Євро-2022 photo_camera 10:11 Щоб не плакати, ми сміялись: добірка нових мемів про війну photo_camera Від читача 16:16 Онуфрій відсторонив Паканича! 09:01 На Прикарпатті піднімаючись на гору травмувалася вінничанка 08:23 Цей день в історії, 22 травня. Свято, іменини, заборони та прикмети 21:01 До Вінниці переїхало 20 підприємств із зон, де тривають бойові дії 20:47 У Вінниці почали вмикати фонтани у парках та на площах 20:11 Вінницький Гуманітарний центр речей міняє адресу. Куди тепер звертатися? 19:00 ВІН І ВОНА. Війна скидає маски і руйнує стосунки. Що робити, щоб не втрачати коханих? 18:48 «Стіною став проти цієї повзучої орди». Як на Калинівщині прощалися із загиблим воїном photo_camera 18:12 Для розмінування всієї території України необхідно 5-7 років 17:42 ДБРівці «пов'язали» начальника Крижопільської колонії. Що накоїв посадовець? photo_camera 17:30 Задля підняття духу. Гумористи Батальйону гарного настрою «Поділля» дають благодійні концерти photo_camera 17:07 «Мене переповнювала гордість, що вона така сильна, відважна». Розповідь мами про загиблу десантницю photo_camera 16:15 У Бару обікрали чоловіка, який відпочивав на лавці. Вирвали з рук телефон play_circle_filled photo_camera 15:30 Страви з квітів та плодів. Ділимося сезонними рецептами подільської кухні від Олени Павлової 14:59 Похолодання та пориви вітру до 20 м/с. Синоптики попереджають про погіршення погоди 14:01 В Ладижині поліцейські розшукали зниклу 4-річну дівчинку
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up