Як порозумітися з дітьми-підлітками? Порадами ділиться психотерапевт Анатолій Брунь

Як порозумітися з дітьми-підлітками? Порадами ділиться психотерапевт Анатолій Брунь
У матеріалі використані ілюстративні зображення
  • Підлітковий вік часто називають найскладнішим періодом у житті людини — це час дорослішання, пошуку себе і перевірки світу на міцність.
  • Цей новий етап часто стає випробуванням як для самих підлітків, але і для їхніх батьків.
  • Про особливість юнацтва та золоті правила спілкування із «вчорашніми» дітьми розповів вінницький психолог.

Анатолій Брунь є практичним психологом, психотерапевтом за напрямком психодрама й експертом у вінницькому «ТатоHub’і» — просторі, що руйнує стереотипи довкола батьківства. 

У рамках одного із заходів, психолог підняв украй важливу тему — дорослішання дітей — і поділився з мамами й татами простими порадами, як зберегти хороші стосунки з підлітками у такий непростий період. 

Що змінилось?

Анатолій Брунь зізнається, що вважає підлітковий і юнацький вік найцікавішим, найемоційнішим і найнасиченішим періодом у житті кожного. Каже, що саме у цей час люди відчувають найгостріші переживання і цілий спектр різних емоцій. 

Відео дня

 — Найбільше якихось переломних, надзвичайно важливих і складних моментів також відбуваються у підлітковому віці, — розмірковує практичний психолог. — То що ж відбувається, коли ми переходимо із дитячого у підлітковий вік? Одна з найважливіших змін — це поява відчуття, що ми вже стали дорослими. 

Яскравим підтвердженням цього відчуття дорослості стають численні суперечки.

— Підлітки починають сперечатися з батьками, починають вважати, що мають точно так само, як і дорослі висловлювати свої думки, а відстоювати їх нерідко починають досить агресивно й жорстко, — продовжує розповідати Анатолій Брунь. — А ще одним прикладом може бути бажання робити те, що хочеться. Тобто, діти починають регулювати свою поведінку й відстоювати власне право на таку регуляцію.

Сьогодні вважається, що дитина переступає межу у підлітковість приблизно в 10-11 років. Для декого з батьків такі зміни виявляються геть неочікуваними, а від так незрозумілими. 

— Ми, батьки, не завжди розуміємо, що ті способи взаємодії й переконань, якими користувались раніше, тепер перестають працювати. Тому, коли зустрічаємось із новою поведінкою своїх дітей, починаємо тиснути на тих, карати й вимагати беззаперечної слухняності, — говорить психотерапевт. — Ми не даємо дітям виражати власні бажання й самостійно регулювати життя. Таким чином ми входимо у період конфліктів...

Щоб краще пояснити процес дорослішання дитини, чоловік наводить яскравий художній приклад. Сім’ю він порівнює з деревами у саду, де батьки — це великі дерева, а діти, відповідно, — маленькі деревця, що лише починають тяжіти до сонця.

— Дуже прекрасно, коли маленьке деревце у перший період свого життя росте поруч із великим деревом: воно захищає його від вітрів і палючого сонця, — пояснює Анатолій Брунь. — Та з часом одне дерево починає тінити інше й не дає йому можливості по-справжньому розвинутись…

Щоб деревце, читайте дитина, росло, батьки мають трішки відступити й використати грамотно свій життєвий досвід.

— Коли дитина дорослішає, батьки перестають бути найважливішими людьми в її житті, — додає психолог. — Насправді у підлітків на другому, а в декого й на першому місці в цей період стають друзі, однолітки або ж трохи старші. І дуже часто батьки починають ревнувати...Але вони справді мають дати трохи більше простору для своїх дітей. 

Прищеплення відповідальності

Кожен, напевно, щодня чує про відповідальність у тій чи тій ситуації. Але, на думку Анатолія Бруня, далеко не всі розуміють, що ж ця відповідальність означає...особливо для дітей-підлітків.

— Дуже часто від батьків звучать такі фрази: «Відповідальні діти стараються вчитися, а безвідповідальні — ні», «Відповідальні діти слухають і роблять так, як ми сказали», — наводить приклади фахівець. — Насправді в цих двох твердженнях є логічна помилка, бо відповідальність — це не коли людина робить те, що від неї очікують, а те, що сама пообіцяла зробити. 

Саме на такий аспект важливо звертати увагу. Психолог додає, що коли батьки говорять дитині, що вона має щось зробити, то відповідальність за результат лягає на самих батьків, оскільки вони є ініціаторами дії. 

— Але складність цієї ситуації полягає у тому, що наша дитина існує окремо від нас і підлітковий вік — це той вік, коли дитина стає від нас все далі й далі, — продовжує він. — Є навіть такий термін як сепарація, тобто відділення дитини від батьків. І тому виховання відповідальності — це насправді виховання можливостей і бажання дитини ініціювати або ж пропонувати свої ідеї, проєкти, плани, які б вона могла реалізувати.

Лише за таких умов, коли діти починають пропонувати щось своє, а батьки дають можливість це щось втілити у життя — можна прослідкувати, чи готовий підліток до наслідків. 

— Відповідальність — це ще й готовність зустрітися з наслідками того, що ми робимо, — зазначає Анатолій Брунь. —  І тут для батьків наступає складний момент, бо нам часто не вистачає терпіння, щоб дати дітям можливість зробити так, як вони хочуть. Наш досвід говорить нам про те, що якщо вони будуть робити так, як хочуть, у них нічого не вийде й часто ми їм так про це і говоримо.

Така поведінка батьків має одразу два негативні наслідки — блокування дитячої ініціативи й неможливість відчути відповідальність за зроблене.

— Інколи важливо, щоб діти помилялися, щоб у них щось не виходило — у такому випадку вони будуть аналізувати свою поведінку, свої ідеї і думати, як наступного разу зробити інакше й краще, — переконаний психолог. — У батьків має бути достатньо сміливості для цього. Варто експериментувати, чекати й бути поруч, коли діти-підлітки починають самостійно робити те, що вони хочуть або про що ви з ними домовились.

Уміння чекати

Ще одним безумовно важливим моментом для дорослішання є вміння відкладати задоволення.

Анатолій Брунь пригадує відомий експеримент 70-х років минулого століття. Тоді  маленьким дітям, віком від трьох до семи років, експериментатори запропонували вибір: з’їсти зефір зараз або почекати 15 хвилин і отримати за це ще один смаколик. 

Оскільки всі діти різні, то, очікувано, й діяли вони не однаково. Хтось зумів зачекати, лише коли дорослий спостерігач був поруч у кімнаті, хтось спокійно залишився наодинці із зефіром на 15 хвилин, та більшість дітей все ж обрали миттєве задоволення. Тобто, відразу з’їли солодкий презент і не стали чекати винагородження за очікування. 

Потім цей експеримент ще не раз повторювали і, як виявилось, старші діти значно легше могли відтермінувати момент задоволення.

— Цей експеримент насправді про те, що дитячий принцип життя — це отримання задоволення тут і тепер. І у самому цьому принципі немає нічого поганого, бо це прекрасно, коли ми можемо бути в моменті й отримувати від цього задоволення, — пояснює психотерапевт. — Проте в дорослому житті є багато речей, які передбачають, що задоволення ми отримаємо лише тоді, коли доведемо справу до кінця. І розуміння цього, є також процесом дорослішання. Батьки мають допомагати своїм дітям і пояснювати сенс відкладання задоволення на потім. Пояснювати, що деякі справи можуть бути неприємними у момент виконання, але згодом вони принесуть свої плоди. Скажімо, задоволення, статус або визнання друзів. 

Партнерські стосунки й домовленості

Аби допомогти дітям перейти з дитячого у підлітковий вік, переконаний Анатолій Брунь, батьки самі мають трохи переформатуватися. І для цього є чудовий інструмент — створення домовленостей. 

— Це досить специфічний спосіб спілкування, який передбачає такий стиль поведінки як партнерство, — пояснює психолог. — Партнерство — це коли ми готові робити один для одного в достатній кількості, щоб в результаті обом залишитися задоволеними. То ж, коли ми говоримо про домовленості, маємо бути готові, що нам потрібно буде переходити від директивних до партнерських відносин. 

Поки дітям ще немає 10 років, то батьки справді досить часто використовують контролюючий стиль спілкування, і це загалом правильно.

— Спочатку батьки буквально направляють дітей і розповідають, що добре, а що погано, що варто робити, а що ні, — зазначає він далі. — Підлітки ж починають ставити власні оцінки. Це той вік, коли вони починають піддавати сумніву цінності й правила, які встановлювали батьки. І якщо батьки не готові до партнерства, то варто готуватися до постійних конфліктів і дискусій. Батьки мають пам’ятати, що підлітків потрібно чути, але, водночас, і підлітки мають вчитись слухати інших. 

Психотерапевт звертає увагу, що часто дорослі плутають домовленості й поставку задач. Та ці підходи різняться між собою.

— У випадку постановки задач присутня директивність, яка обумовлена різницею статусів та необхідністю. Наприклад, «Ти маєш зробити всі уроки на завтра, до 20.00, якщо ти не справишся — не підеш гуляти з друзями», — пояснює Анатолій Брунь. — А створення домовленостей — процес, який передбачає партнерський підхід. Комунікація при створенні домовленостей будується по партнерському принципу і передбачає задоволення потреб всіх учасників процесу, а також взаємні зобов'язання. Це означає, що створення домовленостей — складніший процес.

А для того, щоб впровадити домовленості у процес виховання, варто пам’ятати про таке:

  • Ініціатором створення домовленостей можуть виступати як батьки так,  і підлітки. 
  • Домовленості мають враховувати потреби усіх сторін. 
  • Неможливо створювати домовленості, якщо сторони не довіряють одна одній щодо виконання взятих на себе в результаті зобов'язань. 
  • Батьки мають бути адекватними в оцінці власних можливостей і можливостей своїх  дітей у виконанні створюваних домовленостей. 
  • Принцип ускладнення предмету домовленості — від простішого до складнішого.
  • Готовність прийти на допомогу. Те що ви вкладаєте домовленості, не означає, що ви не маєте допомагати один одному — це навпаки буде зближувати й зміцнювати довіру.
  • Потрібно вигадати санкції для кожної зі сторін, якщо домовленості порушують.

Пропонуємо подивитися повну лекцію від Анатолія Бруня на facebook-сторінці «ТатоHub’у».


 

Читайте також:

У Вінниці відкривають клуб для справжніх татусів «ТатоHUB»: що це таке, навіщо і коли?

Клуб для татусів: чому це важливо й навіщо чоловікам до нього долучатись?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up