Мама — і вдома, і в класі: історія вінничанок, які стали асистентками для своїх дітей у школах

Марія ЛЄХОВА

Ранок у вінницькому дитсадку №17 починається традиційно: руханка під музику, фарби на столах та ігри з друзями. Проте для деяких дітей цей швидкий ритм може бути стресовим. Щоб дитина не розгубилася і відчувала себе впевнено, поруч із нею щодня перебуває асистент.

Для п’ятирічного Тарасика асистент — це його мама, Інна. Коли прийшов час іти до садочка, вона вирішила особисто допомогти синові з адаптацією. Для цього жінка пройшла спеціальне навчання: опанувала жестову мову та курси домедичної допомоги.

Тепер під час занять мама допомагає Тарасику включитися в гру, зрозуміти правила та заспокоїтися, якщо він починає хвилюватися.

Така ж історія і в четвертокласниці Вероніки. Її мама, Наталя, допомагає доньці організувати робоче місце та налаштуватися на складні уроки. Разом вони планують переходити і в п’ятий клас, де вчителів та предметів стане ще більше.

Чому це важливо для громади?

Сьогодні у Вінниці таку індивідуальну підтримку отримують 74 дитини: 17 — у садочках та 57 — у школах. Завдання асистента — не просто бути поруч, а допомогти дитині стати самостійною. Вони допомагають:

зорієнтуватися в навчальному процесі;
пересуватися, обідати чи впоратися з побутовими справами;
налагодити спілкування з однолітками та вчителями.

Виклики війни та інклюзія

У департаменті освіти зазначають: кількість дітей, які потребують особливої уваги, на жаль, зростає. Війна додала нових викликів: з’явилося більше малечі з психологічними травмами та фізичними ураженнями.

Водночас вінницькі батьки все частіше обирають саме інклюзивне навчання. Вони хочуть, щоб їхні діти зростали серед однолітків, мали друзів і відчували себе рівними. Саме тому інститут асистента дитини стає критично важливим — це люди, які будують місток між особливою дитиною та великим світом школи чи садочка.