Загублений шедевр: як подільська глибинка прихистила палац генеральші Ценіної

• Поділля багате на історичні скарби і один з них — витончений палац генеральші Ценіної у Котюжанах.
•  У цій статті ми розкриємо драматичну історію цієї перлини неоренесансу та покажемо рідкісні ретро-фотографії, що зберегли її первинну велич.

Подільська глибинка приховує чимало таємниць, але цей архітектурний шедевр вражає своєю європейською витонченістю з першого погляду. У цій статті ми розкриємо драматичну історію палацу генеральші Ценіної у Котюжанах, який постав із попелу після масштабної пожежі завдяки амбіціям відомого петербурзького архітектора Оскара Мунца. Про це розповів блог Україна Інкогніта.

Також ми покажемо рідкісні ретро-фотографії з колекції Збігнєва Гаузера та новіі кадри маєтку від блогера Стогуно Чевал, дозволять вам на власні очі побачити, як змінювалася ця унікальна пам’ятка неоренесансу протягом останнього століття. 

Попіл старого маєтку та амбіції вдови

Уявіть собі витончену віллу десь на околицях Флоренції чи у престижному передмісті Рима. А тепер перенесіть цей образ на крутий мальовничий пагорб, що височіє над річкою Лядова на Вінниччині. Саме тут, у селі Котюжани, захований один із найраніших та найменш відомих шедеврів видатної архітектурної династії Мунців — палац генеральші Євгенії Ценіної.

Історія Котюжанівського палацу розпочалася з драматичних подій буремного 1910 року. На той час місцевими землями володіла родина Ценіних, яка викупила їх у попередніх власників — Дзержеків. Старий одноповерховий садибний будинок, зведений ще у 1885 році, не пережив хвилі селянських заворушень: місцеві жителі підпалили панську резиденцію, лишивши від неї лише згарище.

Вдова відставного царського генерала Івана Ценіна, Євгенія Миколаївна, не стала опускати рук. Замість відбудови старої споруди вона вирішила створити щось принципово нове, вишукане та монументальне. Для реалізації свого задуму у 1912 році вона запросила з Петербурга вже відомого на той час архітектора Оскара Мунца — майстра, який згодом стане професором та одним із класиків радянського містобудування.

Архітектурна симфонія над Лядовою

Оскар Мунц блискуче впорався із завданням, обравши для подільського маєтку стиль неоренесансу. Новий двоповерховий палац із червоної цегли став втіленням симетрії, гармонії та благородної простоти.

Головною окрасою парадного фасаду, оберненого до річкової долини, стала глибока триаркова лоджія на другому поверсі. Вона не лише додавала будівлі південного колориту, а й слугувала чудовим оглядовим майданчиком. Фасади палацу архітектор прикрасив витонченими барельєфами, рослинними орнаментами, пілястрами та фігурними нішами.

Будівлю звели на вершині пагорба всередині старовинного пейзажного парку «Вікторія». Парк плавно переходив у фруктовий сад, створюючи навколо палацу атмосферу затишної ізоляції від навколишнього світу. всередині палацу частково збереглися автентичні інтер'єри: парадні сходи та ліпні розетки на стелях, які досі нагадують про колишню велич.

Порятунок завдяки статусу

Котюжанівському палацу неймовірно пощастило. На відміну від сотень інших українських маєтків, які розібрали на цеглу за радянських часів або спалили під час Другої світової війни, ця будівля майже безперервно експлуатувалася. Більшу частину радянського періоду і до сьогоднішнього дня тут розташовується Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр (спеціальна школа-інтернат).

Саме завдяки статусу навчального закладу палац підтримували в належному стані, ремонтували та охороняли. У 1980-х роках будівля отримала статус пам'ятки архітектури та містобудування національного значення.

Сьогодні Котюжани — це чудова локація для поціновувачів нетипового туризму. Оскільки палац Ценіної є територією діючої школи, вхід всередину може бути обмеженим, проте оглянути фасади та прогулятися старовинним парком можна без перешкод. Шукаючи дорогу в селі, краще запитувати у місцевих не «палац», а саме «інтернат» — так вас зорієнтують значно швидше.

Бонусом для мандрівників стане ще одна унікальна пам'ятка Котюжанів — діючий залізничний триарковий віадук початку XX століття, зведений із тесаного каменю, який досі велично височіє над глибоким яром.

 

Вас може зацікавити:

Таємниці надбузького міста. Дізнайтесь історію, походження назви та маловідомі факти про Ладижин

Лимонад з газованки, квас із бочки: як вінничани рятувалися від літньої спеки у минулому столітті

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google