Виповнилося 160 років з Дня народження легендарного мера Вінниці Миколи Оводова

• Вчора, 29 листопада, виповнилося 160 років від дня народження Миколи Оводова, лікаря і міського голови Вінниці 1899-1917 років.
• За його керівництва у Вінниці вперше з’явились телефон, водогін та трамвай, були зведені театр та готель «Савой» і почали думати про мости. 
• Саме під час головування Оводова відбувся величезний прогрес у розвитку Вінниці.

На початку 20-го сторіччя міським головою Вінниці був Микола Васильович Оводов, який управляв містом впродовж 18-ти років.

За його керівництва у Вінниці вперше з’явились телефон, водогін та трамвай, були зведені театр та готель «Савой». Вчора, 29 листопада, виповнилося 160 років від дня його народження.

Лікар і мер

Микола Оводов народився 29 листопада 1864 року в м. Тамбов Воронезької губернії в збіднілій дворянській родині. Середню освіту здобув у гімназії. Після її закінчення студіював медицину в Київському університеті Святого Володимира. Диплом №2843 стверджує, що він мав добрі знання з набутого фаху, прагнення поглиблювати їх і вдосконалювати в практичній діяльності. Згодом був направлений на роботу в Подільську губернію. Про це інформує наукова бібліотека ВНМУ.

У березні 1889 р. 25-річний Микола Оводов був призначений Ямпільським міським лікарем.

Справжній фахівець, уважний і турботливий, він швидко здобув визнання серед населення мальовничого Придністров’я. У квітні 1890 р. був переведений на таку саму посаду до Вінниці.

У 1890 р. став лікарем Вінницького реального училища, а ще за два роки був призначений консультантом з хірургічних хвороб Вінницької окружної психіатричної лікарні.

Плідна професійна і громадська діяльність Миколи Оводова не залишилась непоміченою і 30 березня 1899 року постановою Вінницької Міської Думи він був обраний міським головою на чотирирічний термін, згодом неодноразово переобирався і займав цю посаду до початку 1917 року. 

Саме під час головування Оводова відбувся величезний прогрес у розвитку Вінниці.

Артинов і розбудова міста

У 1900 році на посаду міського архітектора Оводов запросив талановитого зодчого Григорія Артинова. Розгорнулася масова забудова міста, зокрема, з’явились міський театр, церква-капличка, електростанція, міст, перші вуличні електричні ліхтарі, міський парк, трамвайна мережа, громадський банк, санітарна станція, Народний дім, водогін з водонапірною вежею і годинником на ній, телефонна станція, міська публічна бібліотека, готель «Савой» із центральним водяним опаленням та електричним ліфтом, міська управа (тепер Торгово-промислова палата).

На другому поверсі міської управи було влаштовано «Білу залу» із величезними дзеркалами, білими меблями і роялем. У Вінниці стала виходити перша міська газета «Куранти».

Як лікар Оводов боровся за чистоту міста. За його ініціативи була створена спеціальна комісія, яка стежила за санітарним станом Вінниці. Багато вулиць вкрились бруківкою. За його сприяння у місті були відкриті класична та жіноча гімназії, учительський інститут, гімназії-семінарії та низка шкіл.

У 1913 році міський голова Микола Оводов взяв кредит в американському банку на три мільйони доларів для будівництва міської каналізації, але початок першої світової війни 1914 року завадив здійснити цей проєкт.

Стараннями Оводова, а також хірурга Малиновського, замість земської збудували велику лікарню ім. М. І. Пирогова.

За боротьбу з холерою, епідемії якої періодично спалахували у місті, Оводов був нагороджений орденом Св. Анни ІІІ ступеня (1894). У 1897 році був удостоєний ордена Св. Станіслава ІІ ступеня, в 1902 році — Св. Анни ІІ стутеня.

Революція і переїзд в Одесу

За часів головування Оводова у місті почали обговорювати необхідність будівництва двох мостів через річку Південний Буг: один мав вести на сучасну вулицю Київську, інший — на Старе місто з боку теперішньої вулиці Скалецького.

Тоді ж розробили проект проєкт Сабарівської ГЕС, яку збудують у 1920-ті роки. З цікавих проєктів, які планувались, але не були реалізовані Оводовим — цукровий і плодоконсервний заводи та найбільший у Подільській губернії елеватор.

Під час його керівництва місто пережило значне економічне піднесення: річний бюджет зріс у понад десятеро, а господарство та соціально-культурна сфера досягли піку свого розвитку.

Лютнева революція перекреслила багато планів та задумів Миколи Оводова. Постановою виконавчого комітету Ради представників громадських організацій від 8 березня 1917 року його відсторонили від виконання обов’язків голови Вінниці. Через два роки Оводов з родиною переїхав до Одеси, де працював лікарем в санітарній частині станції «Одеса-порт».

29 березня 1941 року перестало битися його серце. Поховали Миколу Оводова на Другому християнському цвинтарі в Одесі. У 2015 році вулицю у Він­ниці (колишню Козицького) перейменували на його честь.
 

Читайте також:

Італійську віллу і парк пана Кошарського на Вінниччині хочуть відновити

Реставрує хати та заклала теплицю: популярна блогерка відновлює спадщину рідного села

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.