Підводний човен, наркоз, ліки від холери. Про винаходи видатних вінничан, що залишили слід в науці

• Вінниччина є Батьківщиною багатьох визначних учених, що зробили неоціненний внесок до розвитку світової науки. Розповідаємо про кількох з них.

На Вінниччині народився винахідник Стефан Джевецький, знайшли вічний спочинок вчений Микола Пирогов, епідеміолог, який розробив ефективні засоби лікування чуми Данило Заболотний. Розповідаємо про видатних вінничан, які залишили слід у світовій науці.

Ліки від чуми Данила Заболотного

Народився в 1867 році на Вінниччині у селі Чоботарка (зараз Заболотне). До п’ятого класу майбутній вчений вже перейшов у Ришельєвську гімназію в Одесі. Ще будучи гімназистом, перевдягаючись у студентську форму відвідував лекції в університеті, де викладали світила біологічної науки. Йому пощастило бути учнем першого нобелівського лауреата в галузі медицини Іллі Мечникова.

За національні ідеї з Одеського університету його виключили, однак Данило здав іспити екстерном, та вступив на третій курс медичного факультету в університет Шевченка (на той час університет Святого Володимира). Пізніше Заболотний зайнявся дослідженнями холерного вібріона, і навіть випробував протихолерну сироватку на собі, випивши смертоносні бактерії. 

Данило Кирилович відомий світові епідеміолог досліджував різні болячки — чуму, холеру, тиф, дифтерію, сифіліс. Під час експедицій в Індію, Персію, Монголію та Китай де лютувала легенева чума, важливим питанням, що хвилювало вченого, було природне джерело чуми. Там і підтвердилось припущення, що джерелом чуми в природі були степові гризуни. Пізніше Данило Кирилович таки заразився чумою, але сироватка його врятувала. Заболотний на основі своєї хвороби зробив спостереження, як лікар, вчений і хворий. Ще він писав вірші українською та вів щоденник, але його мемуари знищила радянська влада, а нам на згадку залишились останні слова вченого: «Діти мої, любіть науку і правду».

Французи нагородили вченого орденом Почесного легіону — найвищою відзнакою за невійськові заслуги. А після участі Заболотного в конгресі у Копенгагені данці надрукували його портрет з підписом «Славетний борець із чумою».

У різні роки життя український інтелектуал працював ректором Одеського медичного інституту, був засновником та керівником Інституту мікробіології та вірусології в Києві, а також очолював Всеукраїнську академію наук (нині НАН) і ініціював створення медичного інституту у Вінниці.

Видатний мікробіолог і епідеміолог, академік Данило Кирилович Заболотний помер у 1929 році на 62-му році життя від ускладнення після грипу. Похований у селі Заболотне на Вінниччині, де і народився. У селі діє музейний комплекс, до складу якого входять сільський будинок, сад, могила його дружини Людмили Радецької і могила Данила Кириловича Заболотного, що є пам’яткою історії національного значення.

Гіпс і наркоз Миколи Пирогова

Майбутній лікар народився 13 листопада 1810 у Москві, в родині військового чиновника та був у батьків тринадцятою дитиною. До московського університету вступив у віці 14 років. Під час навчання в університеті Микола Пирогов уже був головним годувальником у сім’ї. Він став займати посаду прозектора в анатомічному театрі.

Навчання йому давалось легко, у неповних 18 років він закінчив навчальний заклад та продовжив здобувати освіту в Естонії, де у 26 років став професором Тартуського університету. В 30 років він був відомим вченим і лікарем, про його лекції давали афіші в газетах.

Микола Пирогов добровольцем побував на чотирьох війнах, де лікував поранених. Він винайшов гіпсову пов’язку, пропагував використання антисептиків у хірургії, заснував на війні інститут сестер милосердя. Пирогов створив атлас топографічної анатомії людини, заснував військово-польову хірургію, започаткував використання анестезії, щоб вгамувати біль багатьох пацієнтів під час операцій. Його відкриття здійснили великий прорив в медицині.

На Вінниччину Микола Пирогов переїхав у 1861 році, побудував будинок, лікарню та аптеку в селі Вишня, де приймав пацієнтів, проводив наукову роботу і лікарську практику. Помер Микола Іванович Пирогов на своєму робочому місці у 1881 році.

У Вінниці, де 20 років жив і працював видатний вчений, знаходяться три пам’ятки культурної спадщини національного значення — склеп-могила, де похований видатний хірург, садиба та пам’ятник Миколі Івановичу Пирогову на вулиці, яка названа в його честь.

 Геніальні винаходи та ідеї видатного хірурга настільки випередили свій час, що навіть сьогодні, коли пройшло понад 140 років після його смерті, вони з великим успіхом продовжують використовуватися і в сучасній медицині.

Підводні човни Стефана Джевецького

У селі Кунка Подільської губернії (тепер — село Гайсинського району Вінницької області) 26 липня 1844 року народився хлопчик Стефан. Походив він із заможної родини дворян польського походження. Відомо, що його батько Кароль Джевецький був польським офіцером і володів кінним заводом. 

Крім того, батькам Стефана належали численні маєтки та лісові угіддя на Волині, територія на березі моря в Одесі, кілька будинків у Варшаві та квартири в Петербурзі й Парижі. До останнього, до речі, родина й переїхала з Вінниччини.

Завдяки гарному матеріальному підґрунтю та природним схильностям до навчання, Джевецький зумів отримати якісну освіту. Навчався він спочатку вдома з професійними репетиторами, а після успішного (навіть краще сказати ідеального) складання екзаменів у Сорбонні став бакалавром.

Вищу освіту юнак здобув також у Франції, у Центральному інженерному училищі. Там познайомився із Гюставом Ейфелем, проєктувальником однієї із найвпізнаваніших у світі веж. 

Натхненний навчанням і відповідним оточенням, Стефан Джевецький починає свою довгу й плідну мандрівку у дивовижний світ винаходів. 

Коли хлопцю було тільки трохи за 20, він вже запатентував свій перший винахід. Це був спеціальний прилад, який визначав відстань для кінських екіпажів, підраховуючи кількість обертів коліс. Дослідники говорять, що винахід можна вважати прототипом сучасних таксометрів. 

Презентував свої винаходи Джевецький і на міжнародній Віденській виставці у 1873 році. Тоді під його роботи виділили окремий стенд. Відомо, що на виставку інженер привіз креслення курсографу, тобто автоматичного навігаційного інструмента, який прокладав на карті шлях для судна. А також пристрій автоматичної зачіпки для залізничних вагонів, реєстратор швидкості потягів, регулятор парових машин і турбін та циркуль для креслення еліпсів, гіпербол і парабол.

Саме перебуваючи у Петербурзі, він остаточно «пірнає» у дослідження особливостей підводних човнів. Так, у 1878-му приїжджає до Одеси, щоб випробувати свій новий винахід — одноосібний човен з перископом і винтовим двигуном. Особливістю цієї підводної машини було те, що працювала вона, як велосипед — потрібно було крутити педалі. Та після вдалих тестувань винахід зацікавив військово-інженерне відомство, яке планувало використовувати човен для оборони приморських фортець. Загалом збудували відразу 15 таких підводник човнів, а один із перших зразків досі зберігається у санкт-петербурзькому музеї. 

За кілька років Стефан зробив ще один прорив — сконструював перший підводний човен з електричним двигуном. Ще трохи згодом, у 1885-му році, інженер презентував спеціальний міноносець, який можна було б занурювати у воду й ефективно захищатись від ворожих снарядів. 

 

Читайте також:

«Я привезла подвійне золото». Вінничанка стала абсолютною чемпіонкою світу з бодіфітнесу

Син Узєлкова публічно відрікся від батька. Як відреагував спортсмен?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.