Готель та синагога Райхерів. Чим цікаві пам'ятки архітектури в центрі Вінниці?

Колишній готель Райхерів на Соборній (праворуч)

• На Єрусалимці у Вінниці досі зберігається стара будівля синагоги, спроектована архітектором Григорієм Артиновим. В центрі міста — готель, теж за проектом великого зодчого. Вони належали найзаможнішій у свій час єврейській родині Райхерів. 
• Розповідаємо історію створення цих пам'яток архітектури.

Райхери на початку ХХ ст. були представниками однієї з найзаможніших єврейських сімей Вінниці: володіли заїзними дворами, чисельними крамницями, житловими та прибутковими будинками та готелями у центрі міста.

Розповідаємо про дві пам'ятки архітектури — готель і синагогу. Автором проектів став головний міський архітектор Григорій Артинов.

Готель на Соборній

На Соборній, 44 знаходиться незвична цегляна будівля. Кидається в очі гірчичний колір стін та скульптурні голови левів на фасаді. Покрівля прикрашена декоративною дугою і невеликим, скляним куполом. Колись це був чи не найвужчий готель у центрі Вінниці.

Мережа середньовічних дерев’яних заїжджих дворів зі стайнями та шинками під одним дахом сім’ї комерсантів Райхер на початку ХХ безнадійно застаріла. Саме тому було вирішено звернутися по допомогу до місцевої знаменитості, міського архітектора Григорія Артинова, розповідають Пам'ятки UA.

Проблема проекту була в тому що ділянка завширшки по центральній вулиці мала всього вісім метрів при чотирикратно більшій довжині і двох вже збудованих спорудах обабіч, а треба було ще передбачити сполучення із зовнішнім світом.

Але Артинов не дарма носив звання міського архітектора — він не тільки прийняв виклик, а й створив для депутата вінницької міської думи Ф. Райхера доволі цікавий об’єкт задля привертання уваги невибагливих подорожуючих (з комунікацій передбачалася лише електрика, інші зручності — тільки надворі). Новозбудований готель відчинив свої двері в 1910-ому.

Однак служити господареві надійним джерелом доходу готелю довелося не довго — почалась Перша світова війна. Вся приватна власність опинилася одним розчерком пера в руках держави. Верхні поверхи та підвал готелю по Миколаївському проспекту 44 (вул. Соборна) перетворили на комуналки, а перший віддали під торгівлю тютюном, кавою та чаєм.

Радянська влада спромоглася провести каналізацію, воду та газ до будівлі, якій пощастило встояти у вихорі Другої світової війни 1939-1945 років, лише через півстоліття під час реконструкції 1970-хі це в багатолюдних комуналках, на цій невеличкій площі в кількості аж десятьох.

Саме 1972 року перший поверх будівлі зайняла аптека з торгівлі лікарськими травами. Фактично з таким розподілом соціального призначення (окрім відселених з підвалу сімей у зв’язку з його аварійним станом) готель Ф. Райхера зустрів світанок української незалежності в 1991-ому.

За нових економічних реалій комунальні квартири одна за одною були викуплені для комерційного використання, а аптечний асортимент лікарських трав поповнили інші препарати. Після проведення реконструкції зовнішнього фасаду в 2010-х будівля знов заграла яскравими барвами свого первинного архітекторського блиску.

Синагога

Чи не єдиною збереженою пам’яткою  вінницької сакральної єврейської архітектури ХХ століття, яка дійшла до наших днів, є синагога Райхера. Про це пише Тownpass.

На початку XX століття єврейська громада у Вінниці була досить чисельною — 47% містян складали євреї. Тож не дивно, що на той час у місті існувало аж 13 синагог. На жаль, до нашого часу збереглося лише два молитовних будинки юдеїв.

Збудували синагогу Райхера у 1903 році на земельній ділянці у Малоторговому провулку (зараз — вулиця Червонохрестівська). Автором проекту став головний міський архітектор Григорій Артинов. Про цей факт й досі нагадує пам'ятна мармурова дошка, встановлена на фасаді будівлі.

Замовником синагоги став відомий лікар І. М. Райхер. Він був представником однієї з найзаможніших єврейських сімей Вінниці: Райхери володіли заїзними дворами, чисельними крамницями, житловими та прибутковими будинками та готелями у центрі міста.

Сама синагога являла собою одноповерхову, прямокутну в плані цегляну будівлю у неоготичному стилі з характерними видовженими стрілчастими вікнами.
Симетричний, п'ятидільний фасад, облицьований силікатною цеглою був акцентований трьома декоративними ризалітами та трьома входами до синагоги. Завершувався фасад складним за формою карнизом з розвинутим фризом.  

Ліворуч від будівлі розташовувалась невелика крамничка, яку у 1930 році за рахунок надбудови переобладнали під житловий будинок.

Наприкінці 1920-х років приміщення синагоги віддали у власність спортивній організації, проте богослужіння продовжували проводити. Остаточно молитовний будинок закрили лише у післявоєнний період.

У 1945 році синагогу повністю переобладнали під потреби спортивного товариства «Спартак» — зокрема розмістили на першому поверсі спортивний зал. Внаслідок ремонтних робіт жодні внутрішні елементи синагоги не збереглися. Сьогодні приміщення колишньої синагоги внесене до пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення.

Читайте також:

Історія вінницьких мікрорайонів. Як село Вишня стало Пироговим

Побратимству з Свєнтокшиським воєводством — 65 років. Розповідаємо про туристичні принади краю

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.